Рішення № 9008901, 02.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р. Справа № 47/100-09

вх. № 8062/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гайбадур Д.В. за довіреністю №619 від 22.09.2009 р. відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом ТОВ "ПК "Газвидобування", м. Полтава

до ТОВ НВП "Газтех-сервіс", м. Валки

про стягнення 466514,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "ПК "Газвидобування" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ОВ НВП "Газтех-сервіс" попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 263530,6 грн. та штрафних санкцій у розмірі 202983,8 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов"язання за договорами купівлі- продажу №86-03-07 G від 18.04.2008 р. та №111-05-08 G від 19.05.09 р. по оплаті товару. У зв"язку з невиконанням відповідачем зобов"язань за договором, позивачем були нараховані в порядку п.7.2. договорів та п.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції у вигляді 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов"язання у сумі 202983,8 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 18.04.2008 року та 19.05.09 року було укладено договори купівлі - продажу обладнання №86-03-07 G та №111-05-08 G.

Відповідно до п.1.1 вищезазначених договорів, продавець (відповідач) зобов'язується на умовах, поставити та передати у власність Покупця (позивача) обладнання, у відповідності до Специфікацій (надалі товар), яки є Додатком № 1 до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов"язується прийняти цей Товар та оплатити його.

Відповідно до п.2.1 вищезазначених договорів, ціни за одиницю Товару зазначена в специфікації (Додаток № І) та включає витрати продавця (відповідача) на транспортування товару до місця його передачі покупцю (позивачу).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2.1 вищезазначених договорів Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату у розмірі 70 % від загальної вартості товару, визначеного в п. 2.2. договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання по договорам виконав повністю, здійснивши попередню оплату в розмірі 70 % від вартості товару наступними платежами: по Договору № 86-03-07 О від 18 квітня 2008 року - платіжним дорученням № 1140 : 06.05.2008 р. на суму 312 654,30 грн. та платіжним дорученням №1235 від 15.05.2008 р. на суму 312654,30 грн., загальна сума попередньої оплати складає 625 308.60 грн.; по Договору № 111-05-08 С від 19 травня 2008 року - платіжним дорученням №1596 від 17.06.2008 р. на суму 57 400 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе за Договорами зобов'язань замість поставки 15 ємкостей, визначених Специфікацією до Договору № 86-03-07 П від 18 квітня 2008 р. в термін до 30.06.2008 р. , відповідно до видаткової накладної № РН-0000005 від 07.05.2009 р. поставив на склад позивача лише 9 ємкостей на загальну суму 419 178,00 грн.

Ємкості в кількості 4 штук, визначені в Специфікації до Договору № 111-05-08 (і паї 2008 р. взагалі не були поставлені Покупцю.

Таким чином судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов"язання за вищезазначеними договорами купівлі- продажу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, судом встановлено, що позивачем була надіслана вимога № 531 від 23.07.2009 р. про повернення сплаченої суми попередньої оплати штрафних санкцій, яка вручена відповідачу 29.07.2009 р.. однак до цього часу не виконана відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення кредитор маг право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок виконання не випливас із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 263530,6грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь штрафні санкції у сумі 202983,8 грн.

Пунктом 7.2 статті 7 Договорів передбачена відповідальність Продавця за порушення строків поставки товару у формі сплати штрафних санкцій відповідно до п. 4 ст. 131 Господарського кодексу України в розмірі 0.1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування штрафних санкцій, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій - 202983,8 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 4665,14 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 662, 692, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі у сумі 466514,40 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтех-сервіс" (Харківська область, м. Валки, вул. К.Лібкнехта, 8, код ЄДРПОУ 32630807, розрахунковий рахунок 26005036199600 в АК1Б "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (36003, М.Полтава, М.Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 31354329, р/р 26001100182019 в Полтвській обласній дирекції "Райффайзен Банк Аваль'", МФО 331605) 263530,60 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 202983,80 грн. штрафних санкцій та судові витрати у сумі 4665,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 07 грудня 2009 року.

Суддя

Справа №47/100-09