Рішення № 90088656, 18.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року м. Київ № 640/8143/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії

"Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови від 27.02.2020 ВП № 61397580

про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до суду з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020 ВП № 61397580 на виконання постанови від 11.01.2020 ВП № 60953579.

Ухвалою суду від 13.05.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП № 60953579 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 по справі № 910/6566/19 про стягнення з АТ Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" заборгованості в розмірі 129 711,257 грн, в рамках якого винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 971,13 грн. На виконання вказаної постанови відповідачем винесено постанову від 27.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61397580.

Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61397580 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки пунктом ІІІ Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-ІХ від 02.10.2019, встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", оскільки додатком 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 847-ХІV від 07.07.1999, АТ "Українська залізниця" включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження, оскільки, на думку відповідача, позивач хибно тлумачить норми законодавства. Вимоги пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-ІХ від 02.10.2019 містять виняток: крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, тобто дозволяють стягувати кошти з позивача.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження ВП № 60953579 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 по справі № 910/6566/19 про стягнення з АТ Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" заборгованості в розмірі 129 711,257 грн., в рамках якого винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 971,13 грн.

27.02.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61397580 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави виконавчого збору у розмірі 12 971,13 грн. на підставі постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.01.2020 № 60953579.

Вважаючи постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 61397580 від 27.02.2020 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 18 наведеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з положеннями статті 27 зазначеного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону).

Відповідно до статті 10 Закону N 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Матеріалами справи встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020 ВП № 61397580 була прийнята відповідачем на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 11.01.2020, яка вже була прийнята раніше виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 60953579.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги з приводу оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020 ВП№61397580 позивач наводить доводи щодо заборони вчиняти виконавчі дії стосовно Акціонерного товариства «Українська залізниця» встановленої Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-ІХ.

Так, 20 жовтня 2019 року набув чинності Закону України № 145-ІХ від 02.10.2019 року "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Відповідно до п.3 розділу 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

З аналізу вищевикладеної норми слід дійти висновку, що законодавством врегульовано питання можливості вчинення виконавчих дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". При цьому, вищенаведеною нормою передбачено лише виключення, яке стосується саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

У позовній заяві позивач зазначив, що державний виконавець не вправі був застосовувати до товариства штраф за невиконання судового рішення, оскільки останнє входить до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, а згідно Закону України Про визнання таким, що втратив чинність Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підляають приватизації, забороняється вчиняти виконавчі дії до таких підприєиств протягом 3 років з дня набрання законом чинності, крім стягнення грошових коштів і товарів, щ обули передані в застсмву за кредитними договорами.

З огляду на зазначені доводи, суд зазначає наступне.

Відповідно до Додатку 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року № 847-XIV Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) включене до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Орган управління Кабінет Міністрів України.

Пуктом 3 прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про об`єкти права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

У відповідності до пункту 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 року № 847 затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, до яких також і належить АТ «Українська залізниця».

Згідно пункту 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об`єктів соціальної сфери, гуртожитків та об`єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Отже, даним пунктом чітко визнано, що заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, зазначені закони стосувалися питань, пов`язаних з господарською діяльністю державних підприємств. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 640/7516/20.

У даному випадку спір виник між позивачем та іншим господарюючим суб`єктом стосовно стягнення збитків, заподіяних при курсуванні вагонів на підставі укладених договорів. Тобто даний спір пов`язаний з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії, спрямовані на виконання постанови державного виконавця від 11 січня 2020 року про стягнення виконавчого збору були вчинені державним виконавцем у лютому 2020 року, тобто після набрання 20 жовтня 2019 року чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З урахуванням наведеної норми законодавства та зважаючи на те, що Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, у тому числі, щодо виконання рішень державних виконавців про стягнення виконавчого збору, набрав чинності до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження №61397580 відносно боржника АТ «Укрзалізниця», суд дійшов висновку про те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №61397580 від 27 лютого 2020 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд відхиляє посилання державного виконавця на роз`яснення, викладені в листах Міністерства юстиції України від 14 січня 2020 року №3336-11.4.3-19, оскільки вказаний лист не є законодавчим або нормотворчим актом та носить виключно роз`яснювальний характер, що, в свою чергу, виключає можливість його застосування при вирішенні справи по суті.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції № 2698438 від 13.04.2020, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни від 27 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61397580 на виконання постанови № 60953579 від 11 січня 2020 року.

3. Стягнути на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (49600, місто Дніпро, проспект Д. Яворницького, будинок 108, код ЄДРПОУ 40081237) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11, код ЄДРПОУ 34979022).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій