Ухвала суду № 90087076, 18.06.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/14254/19

Номер провадження 1-кп/201/732/2020

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Кінаші Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Смирнова А.В.,

захисника обвинуваченого – адвоката Захарова С.К.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2019 року за № 12019040650002794 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, внесене 07 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650002794 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_1 подане письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, яке останній просив розглянути після отримання його захисником відповідних медичних документів з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про стан його здоров`я.

У судовому засіданні 18 червня 2020 року обвинувачений ОСОБА_1 підтримав подане ним клопотання та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що у нього погіршився стан здоров`я у зв`язку із наявним захворюванням «кіста куприка» та він потребує хірургічного втручання. Також просив суд врахувати наявність у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, надані раніше позитивні характеристики з місця проживання, а також той факт, що після звільнення 19 січня 2016 року з місць позбавлення волі, він інших злочинів не вчиняв та працював на металургійному заводі.

Захисник Захаров С.К. підтримав доводи свого підзахисного у повному обсязі та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. На підтвердження погіршення стану здоров`я свого підзахисного надав суду консультативний висновок спеціаліста Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1» Міністерства охорони України від 21 квітня 2020 року.

Прокурор Смирнов А.В. заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, вважаючи його необґрунтованим, а доводи ОСОБА_1 надуманими та таким, що не підтверджені відповідними доказами.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши надані стороною захисту документи, медичну довідку з Дніпровської медичної частини № 4, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинуваченого або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи та обґрунтування обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, суд виходить з наступного.

Так, у своєму клопотанні, як на підставу зміни запобіжного заходу, обвинувачений посилається на погіршення стану здоров`я через наявне у останнього захворювання «кіста куприка» та необхідність хірургічного втручання, яке не можливо провести в умовах установи, де він утримується.

На підтвердження наявності у обвинуваченого такого захворювання захисником надано консультативний висновок спеціаліста Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1» Міністерства охорони України від 21 квітня 2020 року без вихідного номеру, в якому ОСОБА_1 поставлений діагноз: «эпителиальный копчиковый ход, нагноение мягких тканей копчика».

Однак, суд не може прийняти до уваги наданий стороною захисту консультативний висновок спеціаліста – лікаря ОСОБА_2 , оскільки такий висновок викликає у суду об`єктивні сумніви, оскільки такий висновок виданий 21 квітня 2020 року, тобто у час перебування обвинуваченого в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», та відповідно без проведення безпосереднього огляду ОСОБА_1 , а тому виникає обґрунтоване питання яким чином цим лікарем був поставлений обвинуваченому вказаний діагноз.

У той же час, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо різкого погіршення стану здоров`я та необхідності оперативного втручання спростовуються отриманою на запит суду медичною довідкою за підписом завідувача Дніпровської міської медичної частини № 4 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінальної виконавчої служби України у Дніпропетровській та Донецькій областях Міністерства юстиції України від 16 червня 2020 року за вих. № 970, відповідно до якої обвинувачений прибув до «ДУВП № 4» 11 грудня 2019 року.

Згідно «Журналу звернень засуджених та узятих під варту», «Журналу обліку виявлених тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до Дніпропетровського слідчого ізолятору», «Журналу обліку звернень засуджених з тілесними ушкодженнями до Дніпровської медичної частини № 4» ОСОБА_3 надійшов до установи без тілесних ушкоджень, звернень до працівників Дніпровської медичної частини № 4, з приводу наявності тілесних ушкоджень, не було. Згідно «Медичної карти амбулаторного хворого» ОСОБА_1 за час перебування в установі до медичних працівників Дніпровської міської медичної частини № 4 не звертався.

При цьому, 15 червня 2020 року ОСОБА_3 був оглянутий черговим фельдшером Дніпровської міської медичної частини № 4. Скарг при огляді не висказував, соматичний стан задовільний.

Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо погіршення стану здоров`я та необхідності хірургічного втручання є непереконливими та такими, що не підтверджені достатніми доказами, а тому не можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Поряд із цим, наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 постійного місця проживання та позитивної характеристики, міцних соціальних зв`язків та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не зменшує ступень існуючих ризиків і не може слугувати підставою для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового провадження.

Отже, з урахуванням наведеного, обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником не наведено переконливих підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Поряд із вирішенням клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом з`ясовано думку учасників судового провадження щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до спливу двомісячного терміну.

У судовому засіданні прокурор Смирнов А.В. просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення раніше урахованих судом при вирішенні питання про застосування та продовження запобіжного заходу ризиків.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України за обтяжуючих обставинах, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років, при цьому, обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому порядку не знята і не погашена, а тому продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які, на його переконання, є повністю доведеними. Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 є недоцільним и не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

Захисник Захаров С.К. та його підзахисний ОСОБА_1 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити на домашній арешт з підстав викладених у клопотанні.

Вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із можливістю внесення застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, не зменшилися на час розгляду цього питання і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, останній раз за ч. 2 ст. 289 КК України, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що підтверджується довідкою про судимості по облікам АІС та копіями судових рішень, а також раніше вже здійснював втечу з місць позбавлення волі, що вказує на те, що останній належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на продовження існування ризиків можливих спроб ОСОБА_1 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступень яких є досить високим.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

У той же час, на переконання суду, врахований раніше ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою примушування останніх змінити покази у суді на теперішній час втратив свою актуальність і перестав існувати, оскільки заявлені стороною обвинувачення свідки вже допитані під час судового розгляду цього провадження.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обвинуваченого раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 19 червня 2020 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_1 під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 серпня 2020 року.

В той же час, продовжуючи обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та обставини правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 84 080 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 15 серпня 2020 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, є 15 серпня 2020 року.

Встановити, що у разі внесення ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою № НОМЕР_1 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 84 080 гривень (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривні, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_1 з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки:

- з`являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає – без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала, щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 00 хвилин 22 червня 2020 року.

Головуючий суддя І.Г. Ополинська