Рішення № 9008655, 14.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.09           Справа № 15/268-09.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чисте місто інк”, м. Севастополь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія”, м. Суми

про стягнення 20059 грн. 88 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з‘явився

Від відповідача: Кисельов В.М., довіреність №1 від 11.03.2009р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 20059 грн. 88 коп. заборгованості відповідно до договору про надання послуг №Р0023-09/21 від 26.06.2009р., в тому числі 18979 грн. 00 коп. основного боргу, 1080 грн. 88 коп. штрафних санкцій, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Позивачем на виконання ухвали суду від 26.11.2009р. подано пояснення щодо п.5.3 договору № Р0023-09/21 від 26.06.2009р., а саме наступне: рахунки-фактури (№№ СФ-0000102 від 13.07.2009р., СФ-0000108 від 20.07.2009р., СФ-0000115 від 27.07.2009р., СФ-0000121 від 03.08.2009р., СФ-0000123 від 10.08.2009р., СФ-0000127 від 17.08.2009р., СФ-0000134 від 25.08.2009р., СФ-0000135 від 26.08.2009р.) разом і одночасно з актами виконаних робіт №№ ОУ-0000091, 0000092, 0000097, 0000098, 0000111, 0000112, 0000113, 0000118 були надані позивачем для сплати відповідачу відповідно 13.07.2009 р., 20.07.2009 р., 27.07.2009 р., 03.08.2009 р., 10.08.2009 р., 17.08.2009 р., 25.08.2009 р., 26.08.2009 р., про що, зокрема, свідчать і дати підписання вказаних актів відповідачем, і те, що вказані акти виписані по згаданих рахунках. Також позивачем подано розрахунок штрафних санкцій по кожному виду окремо (812 грн. 17 коп. пені, 151 грн. 83 коп. інфляційних витрат, 116 грн. 88 коп. – 3% річних).

Відповідач подав відзив на позовну заяву №131 від 10.12.2009р., в якому позовні вимоги визнає частково, а саме лише в частині стягнення заборгованості по договору в сумі 18979 грн. 00 коп. Розмір позовних вимог щодо стягнення грошових коштів в сумі 1080 грн. 88 коп., які на думку позивача складають розмір неустойки, 3% річних та інфляційних збитків, відповідач не визнає, оскільки при їх розрахунках мають місце помилки, які призвели до необґрунтованого збільшення розміру нарахованих санкцій. Також відповідач не визнає вимоги позивача щодо стягнення 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, оскільки вони є необґрунтованими і незаконними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Чисте місто інк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Будіндустрія» було укладено договір № Р0023-09/21 від «26» червня 2009 р. про надання послуг з благоустрою (поливу) території спецавтомобілем за адресою м. Севастополь, парк Перемоги, будівельний майданчик.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач (замовник) зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити надані позивачем (виконавцем) послуги.

Виходячи з п. 5.3 договору, оплата відповідачем наданих позивачем послуг здійснюється на підставі підписаних актів виконаних робіт і виставлених виконавцем рахунків протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунків.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що послуги з благоустрою (поливу) території згідно договору були надані у липні, серпні 2009р. позивачем відповідачу у повному обсязі, що підтверджується актами здавання-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000091, 0000092, 0000097, 0000098, 0000111, 0000112, 0000113, 0000118.

Як вказує позивач, станом на 03 листопада 2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані за договором послуги у липні, серпні 2009р. склала 18979 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ.

Факт виконання робіт підтверджується матеріалами справи, а саме договором про надання послуг №Р0023-09/21 від 26.06.2009р., актами здавання-приймання робіт.

Тобто, з боку позивача взяті на себе зобов'язання по договору були виконанні у повному обсязі, претензій стосовно якості наданих послуг з боку відповідача до позивача не надходило.

Але взяті на себе зобов'язання стосовно оплати за виконані роботи відповідачем повністю не виконані, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, 14.09.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №60 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 20 979 грн. 00 коп.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у відзиві зазначає, що протягом виконання договору позивачем було отримано від відповідача та оплачено рахунок-фактуру №СФ-091 від 30.06.2009р. на суму 5 386,50 грн. та рахунок фактуру №СФ-099 від 06.07.2009р. на суму 2 268,00 грн., інші рахунки-фактури на адресу відповідача не надходили і докази їх отримання відповідачем в матеріалах справи відсутні.

21.09.2009р. відповідач отримав від позивача претензію №60 від 14.09.2009р. з якою позивач надіслав два примірники актів звірки по договору, а також дублікати рахунків-фактур №СФ-0000102 від 13.07.2009р. на суму 3 402,00 грн., №СФ-0000108 від 20.07.2009р. на суму 1 134,00 грн., №СФ-0000115 від 27.07.2009р. на суму 2 835,00 грн., №СФ-0000121 від 03.08.2009р. на суму 2 835,00 грн., №СФ-0000123 від 10.08.2009р. на суму 3 402,00 грн., №СФ-0000127 від 17.08.2009р. на суму 3 402,00 грн., №СФ-0000134 від 25.08.2009р. на суму 2 835,00 грн. та №СФ-0000135 від 26.08.2009р. на суму 1 134,00 грн. (завірена копія претензії з відміткою вхідного номеру відповідача №954 від 21.09.2009р., а також копії дублікатів рахунків-фактур та акту звірки були долучені відповідачем до відзиву, який міститься в матеріалах справи).

Також відповідачем було пояснено, що претензія була розглянута відповідачем у встановлені строки, але у зв'язку з тим, що акти приймання послуг були відсутні в бухгалтерії відповідача (знаходяться в бухгалтерії Філії в м. Севастополі), а надані позивачем акти звірки були складені з помилками (в актах вказані рахунки-фактури, а не акти приймання наданих послуг), надані акти звірки підписані не були.

Сума заборгованості по договору в розмірі 20979 грн. 00 коп. відповідачем була визнана, і 05.10.2009р. відповідач перерахував позивачу 2000 грн. 00 коп., а залишок заборгованості в сумі 18979 грн. 00 коп. не був своєчасно перерахований у зв‘язку з скрутним фінансовим становищем відповідача.

Таким чином, на думку відповідача, з боку позивача має місце прострочення кредитора, оскільки рахунки-фактури на оплату наданих по договору послуг на суму 20 979,00 грн. відповідач отримав від позивача лише 21.09.2009р.

Відповідно до п. 5.3 договору, відповідач повинен був оплатити отримані від позивача рахунки-фактури протягом 5-ти банківських днів з моменту їх отримання, тобто в термін до 28.09.2009р., отже, на думку відповідача, прострочення виконання відповідачем грошового зобов‘язання по договору має місце лише з 29.09.2009р.

Тобто, відповідачем не заперечується сума основного боргу в розмірі 18979 грн. 00 коп., що заявлена до стягнення, а заперечується лише факт настання строку оплати по договору до 29.09.2009р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що бере до уваги заперечення відповідача щодо настання строку прострочення виконання зобов‘язання лише з 29.09.2009р., так як:

-          умовами договору не встановлено чіткого порядку передачі відповідачеві рахунків-фактур (тобто належним способом такої передачі може бути передача через кур‘єрів, по факсу, поштою);

-          позивачем не подано суду доказів направлення на адресу відповідача та отримання ним рахунків-фактур за договором;

-          обов‘язок доведення відповідного фату, згідно ст.33 ГПК України, покладений саме на позивача.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги склала 18979 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи і факт надання послуг позивачем відповідачу взагалі відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу відповідачем визнані повністю, тому вимоги позивача щодо стягнення 18979 грн. 00 коп. боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 151 грн. 83 коп. інфляційних витрат та 116 грн. 88 коп. – 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Однак, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних витрат та 3% річних невірно визначений період прострочення виконання зобов’язання, так як інфляційні витрати та 3% річних повинні нараховуватися за час прострочення виконання зобов‘язання, а прострочення виконання зобов‘язання відповідачем, відповідно до умов п. 5.3 договору (оплата відповідачем наданих позивачем послуг здійснюється на підставі підписаних актів виконаних робіт і виставлених виконавцем рахунків протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунків) має місце з 29.09.2009р. по 03.11.2009р. (03.11.2009р. - строк визначений позивачем у позові), оскільки претензія №60 від 14.09.2009р. відповідачем була отримана 21.09.2009р.

Тому, позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань підлягають частковому задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3% річних підлягають стягненню за період з 29.09.2009р. по 28.10.2009р. Так, з відповідача стягується 57 грн. 15 коп. 3% річних, а в частині стягнення 59 грн. 73 коп. – 3% річних позивачу відмовляється як в сумі необґрунтовано заявленій до стягнення.

В стягненні 151 грн. 83 коп. інфляційних витрат позивачу відмовляється повністю, оскільки позивач здійснює нарахування інфляційних витрат згідно до його розрахунку за період з липня по вересень 2009 року, а прострочення виконання зобов‘язання відповідачем має місце лише з 29.09.2009р.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені в розмірі 812 грн. 17 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.2.1 договору про надання послуг №Р0023-09/21 від 26.06.2009р.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не вірно визначений строк прострочення виконання зобов‘язання, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, судом задовольняються вимоги тільки щодо стягнення пені за період з 29.09.2009р. по 03.11.2009р. за час прострочення виконання зобов‘язання у розмірі 390 грн. 48 коп., а в частині стягнення 421 грн. 69 коп. пені відповідачу відмовляється, як в сумі необґрунтовано заявленій до стягнення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. то дані вимоги судом не задовольняються з огляду на наступне:

Позивач вказані вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору №13/01 від 01.01.2009 року про надання юридичних послуг, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чисте місто інк” (замовник) та Фізичною особою – підприємцем Фісак Юлією Юріївною (виконавець), в порядку та на умовах, вказаних у договорі, замовник надає завдання, а виконавець приймає на себе зобов‘язання по представництву зазначених у договорі юридичних послуг на підприємстві замовника за плату.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, між двома юридичними особами був укладений окремий господарський договір про надання юридичних послуг, який був підставою виникнення правовідносин між позивачем та Фізичною особою – підприємцем Фісак Юлією Юріївною та який містить основні умови таких правовідносин.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 2000 грн. 00 коп. адвокатських витрат не можна віднести до оплати послуг адвоката у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки укладання вказаного договору поклало на його сторони (замовника і виконавця) інші права та обов‘язки, зміст договору був визначений сторонами на основі вільного волевиявлення і вказаний договір №13/01 від 01.01.2009 року містить розділ 3, який передбачає окремий порядок розрахунків по договору.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

          Частина 3 ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представникам.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до суду свідоцтва на здійснення адвокатської діяльності особи, яка надавала юридичні послуги. Окрім цього, у договорі про надання юридичних послуг №13/01 від 01.01.2009р не зазначено, що вони надавалися саме по справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія”.

Отже, вказані витрати не можуть бути відшкодовані судом, так як позивачем не доведено, що ці збитки відносяться до договору про надання послуг №Р0023-09/21 від 26.06.2009р., у розумінні ст. ст. 611, 623 Цивільного Кодексу України, де боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки – це об’єктивне зменшення будь–яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно–наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника. Віднесення до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню сумою за позовом.

Так, в ч. 1 ст. 224 ГК України визначено: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання, зобов‘язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тому, враховуючи викладене, вимоги позивача по стягненню 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 34013232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чисте місто інк” (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 6а, код 34050248) 18979 грн. 00 коп. основного боргу, 57 грн. 15 коп. 3% річних, 390 грн. 48 коп. пені, 194 грн. 26 коп. витрат по держмиту, 228 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 18.12.2009р.

Суддя