Рішення № 9008493, 08.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" грудня 2009 р. справа № 5020-1/082-4/214 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського 5)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Гринвич” (99002, місто Севастополь, вул. Дороніна, 8), (99002, м.Севастополь, вул. Димитрова, 9)

про стягнення заборгованості по орендній платі

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

від позивача –Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 01.09.2009;

від відповідача –не з`явився;

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Гринвич” про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6334,86 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.09.2006 між сторонами у справі було укладено договір № 271-06 оренди комунального майна, строк дії якого продовжувався, однак у відповідача за період з січня по 31 липня 2009 року утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 6334,86 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-1/082.

          На виконання розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя від 06.10.2009 №117, ухвалою суду від 06.10.2009 справа прийнята до провадження судді Погребняка О.С.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 6334,86 грн., пеню в сумі 179,16 грн., 3 % річних в розмірі 112,20 грн., а також штраф в розмірі 9495,75 грн. можливість стягнення якого передбачена пунктом 6.1 договору. Крім того, позивач, посилаючись на положення статті 651 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», просить суд розірвати договір оренди у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати (а.с.22).

У судовому засіданні 01.12.2009 позивач надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій зазначив, що сума основної заборгованості є погашеною та просив суд стягнути з відповідача лише пеню, 3 % річних та штраф, всього –9823,87 грн. (а.с.78).

Представник відповідача в судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов в якому зазначив, що оплата орендних платежів здійснювалась щомісячно, однак в розмірі меншому ніж належало, ухилення від оплати орендної плати не відбувалось, а мало місце зарахування Фондом комунального майна орендної плати, сплаченої по договору № 271-06, в рахунок погашення орендної плати по іншому договору.

Представникам сторін у судових засіданнях були роз’яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

07.09.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради –Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гринвич” –Орендар, було укладено договір оренди нерухомого майна № 271-06, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального мана і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення в цоколі дев`ятиповерхового житлового будинку для малосімейних загальною площею 59,4 кв. м, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Симонок, 64, яке перебуває на балансі КП «Житлосервіс-13», вартість якого складає, згідно звіту експертної оцінки від 30.06.2006 –75320,00 грн. (а.с.9-10).

Згідно з пунктом 7.1. договору, договір діяв з моменту підписання до 04.04.2007.

Згідно з пунктом 3.2. договору, орендна плата складала 759,98 грн. і мала перераховуватись орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Протоколом від 04.05.2007 погодження змін до договору оренди № 271-06 від 07.09.2006 сторони внесли зміни в пункти 3.1, 3.2, 3.3 Договору, відповідно до яких, орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 18 % від вартості об’єкта, орендна плата складає 359,38 грн. за місяць оренди із застосуванням індексів інфляції станом на квітень 2007 і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. У відповідності з рішенням Севастопольської міської ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому. Також було продовжено строк дії договору - до 03.04.2008 (а.с.13).

Протоколом від 23.04.2008 погодження змін до договору оренди № 271-06 від 07.09.2006 строк дії договору було продовжено до 07.04.2013 (а.с.15).

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності з пунктом 4.4. договору, орендар зобов’язувався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з використанням об’єкту оренди, у тому числі оплату послуг, які надаються підприємствами комунальної сфери.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що відповідач порушував прийняті на себе зобов’язання по оплаті орендної плати, у зв’язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі за період з січня по жовтень 2009 року.

У зв’язку з посиланнями відповідача на належне виконання ним своїх обов’язків по внесенню орендної плати, суд у судовому засіданні 03.11.2009 зобов’язав сторін провести звірку розрахунків.

За результатами проведеної звірки позивач у судовому засіданні 17.11.2009 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав на повне погашення відповідачем заборгованості по орендній платі та, у зв’язку з цим, просив суд стягнути з відповідача лише суму пені та 3 %. До заяви про зменшення позовних вимог позивачем додано довідку, засвідчену Начальником відділу бухгалтерського обліку і звітності, із змісту якої вбачається відсутність заборгованості по орендній платі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення основної заборгованості та необхідність припинення провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 3.5 Договору оренди сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується у відповідності із законодавством за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3 % річних суд вважає обґрунтованим. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд вважає такий розрахунок вірним, у зв’язку з чим, вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Гринвич»179,16 грн. пені та 3 % річних в сумі 148,96 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9495,75 грн. штрафу, посилаючись при цьому на пункт 6.1 Договору.

Так, відповідно до пункту 6.1 Договору оренди № 271-06 від 07.09.2006, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги той факт, що сторони при укладенні договору оренди № 271-06 від 07.09.2006 самостійно на власний розсуд погодили пункт 6.1 договору про необхідність сплати штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що відповідач від сплати орендної плати не ухилявся, щомісячних прострочень оплати орендної плати не було, а лише мала місце сплата орендної плати в розмірі меншому, ніж належало (а.с.24). Сума недоплаченої орендної плати відповідачем в процесі розгляду справи була оплачена у повному розмірі.

Суд приймає до уваги, що діями відповідача Фонду комунального майна не було спричинено жодних збитків, у зв’язку з чим, вважає можливим зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу з 9495,75 грн. до 4000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно заявлених позовних вимог.

Оскільки на момент подачі позову заборгованість існувала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення штрафу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача державне мито в повному обсязі виходячи з приписів пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

За згодою представника позивача, згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтею 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Гринвич” (99002, місто Севастополь, вул. Дороніна, 8, ідентифікаційний код 16326904) 179,16 грн. пені, 148,96 грн. - 3 % річних та 4000,00 грн. штрафу, перерахувавши до місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя:

- 4198,28 грн. на р/р 33213870700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ЗКПО 23895637;

- 129,84 грн. на р/р 31516933700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 50110007, ЗКПО 23895637;

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 5495,75 грн. відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості по орендній платі припинити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Гринвич” (99002, місто Севастополь, вул. Дороніна, 8, ідентифікаційний код 16326904) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5; ідентифікаційний код 2575044) 161,22 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя           О.С. Погребняк

Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 14.12.2009

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Грінвіч”

(99002, м. Севастополь, вул. Димитрова, 9)

(99002, м. Севастополь, вул. Доронина 8)

3.Справа