Рішення № 90082805, 30.06.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2020 року Справа № 913/255/20

м. Харків Провадження №17/913/255/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали позовної заяви Дочірньої компанії Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 91070,15 грн,

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач у справі) звернулась з позовною заявою від 16.04.2020 №31/01-136 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (відповідач у справі) про стягнення 91070,15 грн заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.06.2012 №14/12-174, з яких:

- 77578,38 грн - заборгованість за прострочення платежів за період з червня 2018 року по березень 2019 року;

- 6167,88 грн - пеня за прострочення платежів з жовтня 2018 року по лютий 2019 року;

- 2962,08 грн - штраф за прострочення платежів за період з березня 2019 року по лютий 2020 року;

- 2324,27 грн - інфляційні втрати за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року;

- 2037,54 грн - 3 % річних за період з 01.07.2018 по 31.03.2020.

Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі №913/255/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

20.05.2020 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.05.2020 №01-02-45/263, в якому останній проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції (далі - АТО) на непідконтрольній території Луганської області залишилась значна частина споживачів та боржників Товариства. Перебування споживачів на непідконтрольних територіях зумовлює спадання обсягів споживання газу, а також нездійснення ними оплати за поставлений природний газ. До теперішнього часу залишається несплаченою дебіторська заборгованість за отриманий природний газ (населення, бюджетних та промислових підприємств) в обсязі 237 млн.грн з причин місцезнаходження боржників на тимчасово непідконтрольних Україні територіях.

Як зазначив відповідач, що внаслідок дії негативних факторів та обставин, на які Товариство не може вплинути, підприємство не може нормально провадити господарську діяльність та отримувати прибуток з квітня 2014 року, належним чином відповідати за зобов`язаннями перед контрагентами.

Крім того, відповідач, враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення ст.ст. 3, 509, 627 ЦК України, подав клопотання №01-02-45/862 від 18.05.2020, в якому просить зменшити розмір пені та штрафу до 1 (одної) гривні, у зв`язку з тим, що він перевищує розмір збитків позивача.

15.06.2020 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.06.2020 №б/н, в якій останній заперечує проти доводів та вимог викладених у відзиві на позовну заяву з огляду на таке.

Позивач зазначив, що відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» відповідач не надав відповідного сертифікату та відповідно не підтвердив настання випадку або непереборної сили; що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Позивач вказує, що порушення відповідачем умов Договору є підставою для нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних. Наявність обставин непереборної сили відповідачем не доведена, а відповідно це твердження не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора.

24.06.2020 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 19.06.2020 №01-02-45/1075, в яких останній не погоджується з доводами позивача та просить максимально зменшити розмір пені та штрафу з огляду на таке.

Відповідач зазначив, що надав всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджуються, що вказані у відзиві обставини є винятковими, оскільки його критичний фінансовий стан та діяльність, стали результатом впливу наступних вкрай негативних обставин - АТО на території Луганської області, захоплення незаконними озброєними формуваннями близько 60 % майна відповідача, втрата значної частини території обслуговування підприємства, пов`язане з захопленням території зменшення на близько 70 % обсягів транспортування природного газу, що є основним видом статутної діяльності підприємства, занижені тарифи на транспортування (розподіл) та алгоритм розподілу коштів, незадовільна платіжна дисципліна споживачів природного газу, інші об`єктивні обставини в державі.

Відповідач повідомив, що приватними виконавцями виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. та Щербаковим І.М. були винесені постанови про накладення арешту на рахунки боржника, що обліковуються на його балансі, деякі з яких були оскаржені та скасовані.

Також відповідач вказує, на те, що надмірний фінансовий тиск на нього може призвести до часткового або повного припинення провадження господарської діяльності, створить загрозу зриву підготовки до наступного опалювального сезону, без теплової енергії залишиться вся підконтрольна територія Луганської області.

Крім того відповідач зазначив, що він не може виконувати свої податкові зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску, що загрожує застосуванню до підприємства штрафних санкцій з боку органів фіскальної служби, а працівникам підприємства - несплати лікарняних, позбавлення субсидій, ненадання допомоги по безробіттю та пенсій.

З урахуванням вказаного, відповідач з посиланням на тяжкий фінансовий стан, вважає що це є істотними обставинами для максимального зменшення розміру пені та штрафу.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд встановив таке.

Між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як Кредитором (позивач у справі) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як Боржником (відповідач у справі) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-174 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (далі - реструктуризація), що виникла у Боржника перед Кредитором за договором поставки природного газу від 31.12.2009 № 06/09-2391.

Як вбачається з п. 2.1 Договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього Договору складає 846310,45 грн станом на 31.03.2012, що підтверджується Актом звірення розрахунків.

Згідно з п. 2.2 Договору Боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п. 2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, відповідно наведеному Графіку погашення заборгованості.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що у випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Кредитор зараховує кошти, що надійшли від Боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

У п. 3.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або за неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.4 Договору за прострочення виконання зобовязань, вказаних у п.2.2 Договору, боржник зобов`язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 3.5 Договору Боржник зобов`язується відшкодувати Кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленим п. 2.2 Договору.

У п.5.1 Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2032, в частині зобов`язання за договором до їх повного виконання.

Відповідач не сплачує борг згідно з Графіком, тому позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 91070,15 грн, з яких:

- 77578,38 грн - заборгованість за прострочення платежів за період з червня 2018 року по березень 2019 року;

- 6167,88 грн - пеня за прострочення платежів з жовтня 2018 року по лютий 2019 року;

- 2962,08 грн - штраф за прострочення платежів за період з березня 2019 року по лютий 2020 року;

- 2324,27 грн - інфляційні втрати за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року;

- 2037,54 грн - 3 % річних за період з 01.07.2018 по 31.03.2020.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених вище.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву та вимогою щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

У ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд встановив, що за Договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-174 від 28.05.2012 позивач, як Кредитор, та відповідач, як Боржник, домовились про розстрочення погашення заборгованість в сумі 846310,45 грн за договором поставки природного газу №06/09-2391 від 31.12.2009 шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до Графіку погашення заборгованості, зазначеному у п.2.2 Договору (а.с. 21-27).

Згідно з Графіком погашення заборгованості в період з червня 2018 року по березень 2020 року відповідач зобов`язаний сплачувати кожного місяця грошові кошти в сумі 77578,38 грн, однак останній, як Боржник, свій обов`язок в повному обсязі щодо своєчасного погашення заборгованості у встановленій п.2.2. Договору строк не виконав.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов`язань щодо погашення заборгованості за Договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-174 від 28.05.2012 не надав.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-173 від 28.05.2012, а також вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України щодо своєчасного погашення заборгованості.

За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 77578,38 грн, а саме: 3526,29 грн (сума платежу в місяць) х 22 (місяців: період за який заявлено вимогу: з червня 2018 року по березень 2020 року) = 77578,38 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за невиконання грошових зобов`язань передбачена сторонами у п. 3.4 Договору, де зазначено, що за прострочення виконання зобов`язань, вказаних у п. 2.2 цього Договору, Боржник зобов`язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 6167,88 грн за прострочення платежів з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, згідно з наданим до матеріалів справи розрахунком (а.с.3-9).

Так, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2018 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 27,82 грн за період з 18.04.2019 по 25.04.2019 (8 днів) та у сумі 16.91 грн за період з 26.04.2019 по 30.04.2019 (5 днів), всього - 44,73 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2018 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 27,82 грн за період з 18.04.2019 по 25.04.2019 (8 днів) та у сумі 121,73 грн за період з 26.04.2019 по 31.05.2019 (36 днів), всього - 149,55 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 27,82 грн за період з 18.04.2019 по 25.04.2019 (8 днів) та у сумі 223,17 грн за період з 26.04.2019 по 30.06.2019 (66 днів), всього - 250,90 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 27,82 грн за період з 18.04.2019 по 25.04.2019 (8 днів), у сумі 284,04 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 дня) та у сумі 42,70 грн за період з 19.07.2019 по 31.07.2019 (13 днів), всього - 354,56 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 27,82 грн за період з 18.04.2019 по 25.04.2019 (8 днів), у сумі 284,04 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 дня) та у сумі 144,53 грн за період з 19.07.2019 по 31.08.2019 (44 дня), всього - 456,39 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 27,82 грн за період з 18.04.2019 по 25.04.2019 (8 днів), у сумі 284,04 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 дня), у сумі 160,95 грн за період з 19.07.2019 по 05.09.2019 (49 днів) та у сумі 79,70 грн за період з 06.09.2019 по 30.09.2019 (25 днів), всього - 552,52 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями квітні 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 267,13 грн за період з 01.05.2019 по 18.07.2019 (79 днів), у сумі 160,95 грн за період з 19.07.2019 по 05.09.2019 (49 днів), у сумі 156,22 грн за період з 06.09.2019 по 24.10.2019 (49 днів) та у сумі 17,97 грн за період з 25.10.2019 по 30.10.2019 (6 днів), всього - 602,27 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями травні 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 20,29 грн за період з 01.06.2019 по 06.06.2019 (6 днів), у сумі 142,02 грн за період з 07.06.2019 по 18.07.2019 (42 дня), у сумі 160,95 грн за період з 19.07.2019 по 05.09.2019 (49 днів), у сумі 156,22 грн за період з 06.09.2019 по 24.10.2019 (49 днів) та у сумі 110,81 грн за період з 25.10.2019 по 30.11.2019 (37 днів), всього - 590,29 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями червня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 67,63 грн за період з 29.06.2019 по 18.07.2019 (20 днів), у сумі 160,95 грн за період з 19.07.2019 по 05.09.2019 (49 днів), у сумі 156,22 грн за період з 06.09.2019 по 24.10.2019 (49 днів), у сумі 146,75 грн за період з 25.10.2019 по 12.12.2019 (49 днів) та у сумі 41,74 грн за період з 13.12.2019 по 28.12.2019 (16 днів), всього - 573,29 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями липень 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 118,25 грн за період з 01.08.2019 по 05.09.2019 (36 днів), у сумі 156,22 грн за період з 06.09.2019 по 24.10.2019 (49 днів), у сумі 146,75 грн за період з 25.10.2019 по 12.12.2019 (49 днів), у сумі 49,56 грн за період з 13.12.2019 по 31.12.2019 (19 днів) та у сумі 49,56 грн за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 (30 днів), всього - 548,82 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями серпня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 16,42 грн за період з 01.09.2019 по 05.09.2019 (5 днів), у сумі 156,22 грн за період з 06.09.2019 по 24.10.2019 (49 днів), у сумі 146,75 грн за період з 25.10.2019 по 12.12.2019 (49 днів), у сумі 49,56 грн за період з 13.12.2019 по 31.12.2019 (19 днів), у сумі 78,04 грн за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 (30 днів) та у сумі 63,59 грн за період з 31.01.2020 по 29.02.2020 (30 днів), всього - 510,59 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями вересня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 76,52 грн за період з 01.10.2019 по 24.10.2019 (24 дня), у сумі 146,75 грн за період з 25.10.2019 по 12.12.2019 (49 днів), у сумі 49,56 грн за період з 13.12.2019 по 31.12.2019 (19 днів), у сумі 78,04 грн за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 (30 днів), у сумі 89,02 грн за період з 31.01.2020 по 12.03.2020 (42 дня) та у сумі 36,61 грн за період з 13.03.2020 по 31.03.2020 (19 днів), всього - 476,51 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 125,79 грн за період з 01.11.2019 по 12.12.2019 (42 дня), у сумі 49,56 грн за період з 13.12.2019 по 31.12.2019 (19 днів), у сумі 78,04 грн за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 (30 днів), у сумі 89,02 грн за період з 31.01.2020 по 12.03.2020 (42 дня) та у сумі 36,61 грн за період з 13.03.2020 по 31.03.2020 (19 днів), всього - 379,03 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 35,94 грн за період з 01.12.2019 по 12.12.2019 (42 дня), у сумі 49,56 грн за період з 13.12.2019 по 31.12.2019 (19 днів), у сумі 78,04 грн за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 (30 днів), у сумі 89,02 грн за період з 31.01.2020 по 12.03.2020 (42 дня) та у сумі 36,61 грн за період з 13.03.2020 по 31.03.2020 (19 днів), всього - 289,18 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2019 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 78,04 грн за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 (30 днів), у сумі 89,02 грн за період з 31.01.2020 по 12.03.2020 (42 дня) та у сумі 36,61 грн за період з 13.03.2020 по 31.03.2020 (19 днів), всього - 203,68 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2020 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі 86,90 грн за період з 01.02.2020 по 12.03.2020 (41 день) та у сумі 36,61 грн за період з 13.03.2020 по 31.03.2020 (19 днів), всього - 123,52 грн.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2020 року на суму 3526,29 грн нарахована пеня у сумі у сумі 25,44 грн за період з 01.03.2020 по 12.03.2020 (12 днів) та у сумі 36,61 грн за період з 13.03.2020 по 31.03.2020 (19 днів), всього - 62,05 грн.

Позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф в загальній сумі 2962,08 грн за прострочення платежів з березня 2019 року по лютий 2020 року, згідно з наданим до матеріалів справи розрахунком (а.с.3-9), здійсненим відповідно до п.3.4 Договору, де зазначено, що за прострочення понад тридцять днів додатково відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

Суд здійснив перевірку вказаних розрахунків пені та штрафу позивача та дійшов висновку про їх арифметичну правильність та обґрунтованість.

Стосовно заперечень відповідача на позов, суд враховує таке.

Несприятливі, невідворотні та негативні обставини, що впливають на неможливість виконання зобов`язання підтверджуються відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Згідно з положеннями п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо».

Відповідно до умов п. 4.1 договору № 14/12-174 від 28.06.2012 у випадку виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов`язань, Сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час виконання зазначених обставин. Настання обставин непереборної сили, підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України (п. 4.4 Договору).

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (п. 3.2 зазначеного Регламенту).

Таким чином, єдиною підставою для звільнення від відповідальності за Договором у вигляді сплати неустойки, згідно положень чинного законодавства та враховуючи зміст правовідносин у даній справі, може бути виключно Сертифікат Торгово-промислової палати України, виданий з урахуванням вимог вказаного Регламенту та Закону України «Про торгово-промислові палати в України», яким засвідчено настання форс-мажорних обставин щодо зобов`язань саме за договором № 14/12-174 від 28.06.2012.

Враховуючи положення чинного законодавства, особа може бути звільнена від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язання (не грошового) за наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) лише у випадку наявності одночасно як підстави (обставини непереборної сили підтвердженої документально), так і умов звільнення від такої відповідальності, а саме: наявності надзвичайного і невідворотного характеру обставини непереборної сили; неможливості попередити за даних умов завдання шкоди; причинного зв`язку між цими обставинами, понесеними збитками та абсолютною неможливістю виконання грошового зобов`язання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подавався ані суду, ані позивачу відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України, як документ, що за законодавством підтверджує настання форс-мажорних обставин та єдина законна підстава для звільнення від відповідальності підприємства за спірним Договором, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, у вигляді сплати неустойки у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи триваюче невиконання відповідачем своїх зобов`язань, невизначений стан, у якому перебуває позивач з 2012 року у зв`язку з таким тривалим невиконанням, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір пені - 6167,88 грн та штрафу - 2962,08 грн не можна вважати надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості у розмірі 77578,38 грн.

Крім того, суд також враховує, що позивач погодився на реструктуризацію боргу відповідача до 2032 року, однак і в даному випадку відповідачем борг не сплачувався у встановлені строки.

Враховуючи викладене, інтереси не тільки відповідача, але й позивача, та відсутність з його боку зловживань щодо нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення їх розміру.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 2037,54 грн та інфляційні втрати в сумі 2324,27 грн нараховані на зобов`язання за періоди, згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.10-11).

Зокрема, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями червня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 185,42 грн за період з 01.07.2018 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями липня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 176,44 грн за період з 01.08.2018 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями серпня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 167,45 грн за період з 01.09.2018 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями вересня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 158,76 грн за період з 01.10.2018 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 149,77 грн за період з 01.11.2018 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 141,08 грн за період з 01.12.2018 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 132,09 грн за період з 01.01.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 123,11 грн за період з 01.02.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 114,99 грн за період з 01.03.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 106,01 грн за період з 01.04.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями квітня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 97,31 грн за період з 01.05.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями травня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 88,33 грн за період з 01.06.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями червня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 79,63 грн за період з 01.07.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями липня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 70,65 грн за період з 01.08.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями серпня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 61,66 грн за період з 01.09.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями вересня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 52,97 грн за період з 01.10.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 43,98 грн за період з 01.11.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 35,29 грн за період з 01.12.2019 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 26,30 грн за період з 01.01.2020 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2020 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 17,34 грн за період з 01.02.2020 по 31.03.2020.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2020 року на суму 3526,29 грн нараховані 3 % річних у сумі 8,96 грн за період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Крім того, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями червня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 336,97 грн за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями липня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 364,20 грн за період з серпня 2018 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями серпня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 364,20 грн за період з вересня 2018 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями вересня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 291,66 грн за період з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 227,84 грн за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 176,01 грн за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 146,63 грн за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 110,26 грн за період з лютого 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 92,17 грн за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 59,89 грн за період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями квітня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 24,39 грн за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями травня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі -0,30 грн за період з червня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями червня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 17,42 грн за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями липня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 38,81 грн за період з серпня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями серпня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 49,54 грн за період з вересня 2019 року по жовтень 2019 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями вересня 2019 року на суму 3526,29 грн нараховані інфляційні втрати у сумі 24,68 грн за період з жовтня 2019 року по жовтень 2019 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Перевіркою судом розрахунків 3% річних у сумі 2037,54 грн та інфляційних втрат у сумі 2324,27 грн порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказані вимоги є обґрунтованими, правильно нарахованими та підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з віднесенням судового збору на відповідача повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 129, ст.ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 05451150, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 31301827, борг в сумі 77578,38 грн, пеню в сумі 6167,88 грн, штраф в сумі 2962,08 грн, інфляційні втрати в сумі 2324,27 грн, 3 % річних в сумі 2037,54 грн, судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2020.

Суддя О.С. Фонова