Рішення № 9008260, 17.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                 Справа № 11/260

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Продукти України”, м. Донецьк

до Приватного підприємства “Віва-Луганськ”, м. Луганськ           

про стягнення 425316 грн. 59 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договорів поставки продукції №75/05-08 від 01.05.2008 та № 108/12-08 від 30.12.2008 в сумі 269187 грн. 71коп., інфляційних нарахувань у розмірі 4037 грн. 82 коп. та 0,5 % у розмірі 152091 грн. 06 коп.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою процесуальних документів господарського суду.

Позивач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв’язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив такі обставини.

01.05.2008 сторонами у справі був укладений договір поставки продукції № 75/05-08 (далі за текстом –договір 1), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач як Постачальник зобов’язався поставляти продукцію у власність позивача як Дистриб’ютора, а останній, в свою чергу, зобов’язався приймати та оплачувати продукцію на умовах договору.

Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.2 договору ціна одиниці продукції встановлюється Постачальником та відображається у прайс – аркуші (Додаток № 5 до договору); розрахунок між позивачем та відповідачем здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту передачі продукції відповідачу.

Умовами пункту 4.3 договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію позивач нараховує проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 3 статті 692 Цивільного кодексу України у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. На початку місяця позивач надає відповідачеві облік усіх прострочених платежів за минулий місяць та нарахованих за це процентів, на підставі чого сторони підписують до 15-го числа поточного місяця Акт звірення (Додаток № 6).

Умовами пункту 7.2 договору його сторони також встановили відповідальність за порушення відповідачем строків оплати у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

30.12.2008 сторонами у справі був укладений дистриб’юторський договір поставки продукції № 108/12-08 (далі за текстом –договір 2), у відповідності з умовами пункту 2.1 якого позивач як Постачальник надавав позивачеві як Дистриб’ютору право на отримання від нього товару під торгівельними марками, права на які належать позивачу, за спеціальними (дистриб’юторськими) цінами, для продажу в закріпленому за Дистриб’ютором регіоні (м. Луганськ, Луганська область) на умовах та в порядку, встановленому договором 2.

Відповідно до пункту 5.1 договору 2 розрахунок між позивачем та відповідача здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі продукції відповідачеві.

Умовами пункту 5.4 договору його сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію позивач нараховує проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 3 статті 692 Цивільного кодексу України у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Протягом дії договорів 1 та 2 позивачем на адресу відповідача здійснювалися поставки обумовленого договорами товару, що підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 19 –112), підписаними повноважними представниками відповідача, на загальну суму 931055 грн. 39 коп.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем під час судового розгляду справи спростований не був.

Поставлений товар відповідачем був сплачений частково, сума заборгованості на дату звернення позивача з даним позовом склала 269187 грн. 71 коп. Вказану суму заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача за позовом.

Крім суми заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування грошовими коштами на підставі умов договорів та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України у розмірі 152091 грн. 06 коп., а також інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 4037 грн. 82 коп. на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем умов договорів 1 та 2 щодо поставки товару та наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 269187 грн. 71 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено інфляційні нарахування на суму основного боргу у розмірі 4037 грн. 82 коп.

Розрахунок сум інфляційних нарахувань на суму заборгованості є обґрунтованими, відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства, тому вимога про стягнення вказаних нарахувань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умовами пункту 4.3 договору 1 та пункту 5.4 договору 2 сторони у справі встановили розмір процентів за прострочення оплати відповідачем поставленого за договором товару. Умови вказаного пункту договору не суперечать приписам чинного законодавства та відповідають принципу свободи договору, встановленому ст.ст. 6. 627 Цивільного кодексу України.

Розрахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства. А тому вимога про стягнення процентів у розмірі 152091 грн. 06 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з приватного підприємства «Віва-Луганськ», м. Луганськ, вул. Монтажна, буд. 15-1, код 35844219, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України», м. Донецьк, пр. Ілліча, 79/81, код 30255314, заборгованість за поставлений товар у розмірі 269187 грн. 71 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 152091 грн. 06 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 4037 грн. 82 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 4253 грн. 17 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –22.12.2009.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко