Рішення № 90079205, 26.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2020Справа № 910/5142/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 68 879,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «АРКС») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі - ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант») про стягнення 68 879,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №355210а8кл від 04.12.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mercedes Benz Sprinter 213 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, було застрахована ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9922548, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування йому збитків у розмірі 68 879,09 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва від ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач сплатив частину суми страхового відшкодування у розмірі 62 615,09 грн., а стосовно іншої частини у розмірі 6 264,00 грн. заперечив з огляду на відсутність доказів спричинення такої шкоди внаслідок спірної ДТП.

11.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» повідомляє про відсутність акту виконаних робіт на суму 6 264,00 грн., проте надає видаткову накладну №5642 від 23.12.2019 на зазначену суму.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

04.12.2018 між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» №355210а8кл (надалі - «Договір»), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

12.10.2019 о 07:30 год. в м. Києві по вул. Братиславська, 44, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Mercedes Benz Sprinter 213 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим було спричинено механічні пошкодження обом транспортним засобам.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 2.3 (А) Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2019 у справі №754/15351/19, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до акту виконаних робіт №5641 від 19.12.2019, вартість відновлювального ремонту, автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодженні при ДТП, склала 62 615,09 грн.

Також, позивач стверджує про те, що для відновлення автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодженні при ДТП, було придбано запасні частини на суму 6 264,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи додано видаткову накладну №5642 від 23.12.2019.

На підставі страхових актів №ARX2511145 від 04.11.2019 та №ARX2527696 від 18.12.2019 позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди у розмірі 62 615,09 грн. та у розмірі 6 264,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №611 243 від 05.11.2019 та №625 287 від 19.12.2019.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Mercedes Benz Sprinter 213 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

За твердженням позивача, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes Benz Sprinter 213 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9922548, яким передбачено, що франшиза за ним становить 0 (нуль) грн.

ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулось до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою на виплату страхового відшкодування №ЕЛ_00010246 від 03.01.2020, в якій просило виплатити страхове відшкодування у розмірі 62 615,09 грн., яка отримана відповідачем 17.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0305611025128.

05.02.2020 ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на адресу ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» направило доповнення до претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу №ЕЛ_00010246 від 03.01.2020 за №ЕЛ_00010246Д від 03.02.2020, в якому просило виплатити страхове відшкодування у розмірі 6 264,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду № 686/17155/15-ц від 03.10.2018).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №АМ/9922548 обумовлене закінченням дев`яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 62 615,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8851 від 21.05.2020.

Таким чином, оскільки заявлена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 62 615,09 грн. сплачена відповідачем, то предмет спору у цій частині відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, у зв`язку із сплатою відповідачем позивачу частини заявленої у даній справі до стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 62 615,09 грн., провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно іншої частини заявленої у даній справі суми страхового відшкодування відповідач заперечує з огляду на те, що акт виконаних робіт №5641 від 19.12.2019 на суму 62 615,09 грн. є доказом повного відновлення автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в той час як акт виконаних робіт на суму у розмірі 6 264,00 грн. в матеріалах справи відсутній.

За твердженням позивача, для відновлення автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було придбано, зокрема, накладку заднього бамперу та правий кронштейн заднього бампера, на підтвердження чого до матеріалів справи додано видаткову накладну №5642 від 23.12.2019 на суму 6 264,00 грн.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Дослідивши наданий позивачем акт огляду транспортного засобу та акт виконаних робіт №5641 від 19.12.2019, суд дійшов висновку про те, що автомобіль Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був повністю відновлений 19.12.2019 та отриманий з ремонту без претензій відносно термінів та якості ремонту, при цьому, в перелік товарів (запчастин, матеріалів) було включено, зокрема, накладку заднього бампера, тобто така запасна частина була придбана та встановлена на автомобіль раніше ніж та, що придбана за видатковою накладною №5642 від 23.12.2019.

Враховуючи викладене у суду відсутні підстави вважати, що придбані за видатковою накладною №5642 від 23.12.2019 запасні частини необхідні для відновлення пошкоджень автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отриманих при спірному ДТП.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 6 264,00 грн. стосується ремонту пошкоджень автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отриманих при спірному ДТП, у зв`язку з чим позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхового відшкодування у розмірі 6 264,00 грн. є неправомірними та необґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» суми страхового відшкодування у розмірі 6 264,00 грн.

Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог провадження відносно яких підлягає закриттю покладаються судом на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 62 615,09 закрити.

2. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) судовий збір у розмірі 1 910 (одна тисяча дев`ятсот десять) грн. 84 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий