Рішення № 90076068, 26.06.2020, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/556/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії – Чернівецьке облуправління АТ „Ощадбанк” на рахунок 373949020, НОМЕР_1 у філії – Чернівецьке обласне управління АТ „Ощадбанку”, МФО 356334, код 09356307, борг кредитом в сумі 40765 гривень 17 копійок, в тому числі сума кредиту – 35912 гривень 59 копійок, проценти за користування кредитом – 3657 гривень 41 копійка, комісія – 192 гривні 86 копійок, пеня – 406 гривень 24 копійки, 3% річних – 563 гривні 95 копійок, витрати від інфляції – 32 гривні 12 копійок. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 гривні.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та подав до суду заяву у якій не визнає позов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача та погоджується на заочний розгляд справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між ПАТ „Державний ощадний банк України” та відповідачем ОСОБА_1 05 лютого 2019 року був укладений кредитний договір, який сторони назвали договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. 05 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до банку заяву про надання йому кредиту в сумі 40000 гривень на строк дії карки. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 у період з 05 лютого по 08 липня 2019 року отримав кредит в сумі 45437 гривень 57 копійок зі сплатою відсотків у розмірі 38% річних. Згідно до пункту 1.20 сплата нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця. Сторони домовились про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом.

Вказані обставини стверджуються копіями заяв ОСОБА_1 , виписками по картковому рахунку, паспортом споживчого кредиту.

Таким чином, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання. Згідно даного договору відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо оплати відсотків у встановлений договором строк та не повернув позивачу основний борг в сумі 35912 гривень 59 копійок, не сплатив заборгованість по відсотках в сумі 3657 гривень 41 копійка. За несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 3% річних від простроченої суми, що становить 563 гривні 95 копійок.

Відповідачу нараховано за період по 24 листопада 2019 року пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 406 гривень 24 копійки, комісію в сумі 192 гривні 86 копійок, втрати від інфляції в сумі 32 гривні 12 копійок.

Згідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від простроченої суми станом на 24 листопада 2019 року склали 563 гривні 95 копійок.

Вказані обставин стверджуються розрахунком заборгованості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором.

Таким чином відповідач порушив права позивача.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 40572 гривні 31 копійку, в тому числі: основний борг в сумі 35912 гривень 59 копійок, заборгованість по відсотках за період по 24 листопада 2019 року в сумі 3657 гривень 41 копійка, пеню в сумі 406 гривень 24 копійки, три проценти річних від простроченої суми станом на 24 листопада 2019 року в сумі 563 гривень 95 копійок, втрати від інфляції в сумі 32 гривні 12 копійок.

Суд вважає, що у стягненні з відповідача заборгованості з комісії слід відмовити виходячи із наступного.

Відповідно до ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено кілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (ст.215 ЦК).

За положеннями ч.2 ст.215 ЦК, правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону „Про захист прав споживачів” та Закону „Про споживче кредитування”, який набрав чинності 10.06.2017 року.

За положеннями абз.3 ч.4 ст.11 Закону „Про захист прав споживачів”, кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у розумінні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні цього закону, є нікчемною.

Згідно із цим законом послуга — це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит — це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пп.17 і 23 ст.1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, умова договору про сплату комісії, яке не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України „Про захист прав споживачів”, є нікчемною.

Така правова позиція закріплена у постанові ВС від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у стягненні з відповідача комісії.

Така правова позиція закріплена у постанові ВСУ від 6 вересня 2017 року по справі №531/648/15-ц.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2092 гривні 06 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09356307, розташованого в м. Київ вулиця Госпітальна будинок 12Г, до ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” 40572 (сорок тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 31 (тридцять одну) копійку заборгованості за кредитним договором та 2092 (дві тисячі дев`яносто дві) гривні 06 (шість) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне рішення суду складено 26 червня 2020 року.

Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду та строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, визначені в цьому рішенні продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: