Рішення № 90074849, 24.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15294/19

Провадження 2-а/522/67/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва О.Р про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, поновлення строків, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 05.09.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслана Костянтиновича, третя особа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 02 травня 2019 року відповідач прийняв, на думку позивачки, незаконну постанову №360/19 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 188-42 КУпАП та накладено на неї стягнення у розмірі 6800 грн.

Вказану постанову вважає незаконною, посилалась на те, що виконати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за №258/19 від 26 березня 2019 року не могла у зв`язку з тим, що вищевказаний припис їй не вручався та будівельні роботи на момент його винесення нею не проводилися. Посилалась на те, що відповідачем було грубо порушено порядок проведення позапланової перевірки, а також процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело, на думку позивачки, до позбавлення її права на захист та доведення її невинуватості.

Вказувала, що на час проведення позапланової перевірки вона не була присутня в квартирі АДРЕСА_1 , тому відповідачем акти про недопущення, приписи про усунення порушень та протоколи про адміністративні правопорушення були складені посадовою особою без її присутності.

Ухвалою суду від 06.09.2019 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 25.10.2019 року було замінено відповідача по даній справі, з Заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслана Костянтиновича, на Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Крім того, було замінено про справі третю особу з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва О.Р. Також, було закрито підготовче провадження по справі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача у судому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу №01-13/1 ДАБК від 02.01.2019 року, службової записки про виявлення факту самочинного будівництва від 03.04.2019 року та направлення для проведення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_2 .

19 квітня 2019 року посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у присутності ОСОБА_1 було складено акт, згідно якого вказано, що замовники будівництва - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не допустили посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , для проведення позапланової перевірки.

Того ж дня, 19.04.2019 року, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено протоколи про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , вказано, що перевіркою встановлено, що 35/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , заг. пл. 115,9 кв.м., належали ОСОБА_3 , 200/1000 часток – ОСОБА_2 згідно договору дарування за №8-4769 від 18.12.2002 року, 450/1000 часток – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за №056 від 24.01.2000 року. Станом на теперішній час встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконали будівельні роботи із реконструкції вищевказаної квартири шляхом її поділу на дві самостійні квартири: - квартира АДРЕСА_3 , заг. АДРЕСА_4 .. 67,4 АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; - АДРЕСА_6 АДРЕСА_3 , заг АДРЕСА_4 .. 46,3 кв. АДРЕСА_7 ., перейшла у АДРЕСА_8 ОСОБА_3 ..

У ході перевірки встановлено, що будівельні роботи із реконструкції квартири АДРЕСА_3 із розподілом на дві самостійні виконувалися на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виготовленого ПП «Проект» №26-11/18 від 26.11.2018 року. Між тим, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт із реконструкції квартири із розподілом на дві самостійні квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

У протоколі вказано, що про проведення позапланової перевірки за даною адресою ОСОБА_1 було попереджено листом Управління за №01-18/193-и/в від 04.04.2019 року та листом Управління за №01-18/193-и/в від 10.04.2019 року.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 02.05.2019 року.

Також, того ж дня 19.04.2019 року посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відносно позивачки було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, згідно якого ОСОБА_1 вимагали забезпечити безперешкодний доступ посадових осіб Управління до проведення перевірки на даному об`єкті в термін до 07 травня 2019 року.

02 травня 2019 року заступником начальника Управління Якименко Р.К. на підставі вказаних актів, протоколу та припису від 19.04.2019 року було винесено постанову №360/19 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-42 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді 6 800 грн..

Фактично, оскаржуваною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за не допуск до об`єкта будівництва посадових осіб для здійснення позапланової перевірки, та не надання запитуваних документів, що є порушенням положення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.46-47).

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 188-42 КУпАП недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об`єкти будівництва - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, тобто склад, в якому відсутні ознака настання шкідливих матеріальних наслідків.

Суб`єктами правопорушення є громадяни та посадові особи.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-42 КУпАП полягає у недопущенні посадових осіб центрального органу виконавчої влади до перевірки.

Абзацом 1 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 за № 553 (в редакції, чинній на момент складання оскаржуваної постанови та здійснення заходу перевірки) передбачено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, Порядком № 553 передбачено умови, за яких суб`єкт містобудування, не допускаючи посадових осіб ДАБІ до перевірки, буде діяти правомірно. Такими умовами є порушення порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Із наведеного слідує, що при наданні судом оцінки постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, до предмету доказування відноситься перевірка дотримання порядку здійснення заходу контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Кабінет Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, (далі - Порядок №533) який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (п. 1 Порядку № 553).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 7 Порядку № 553).

При цьому вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це:

- подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

- перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Аналогічні приписи містяться і в статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені у пункті 11 вказаного Порядку та кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI.

Так, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо - та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.

Права та обов`язки суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553. Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Проаналізувавши положення статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553, суд приходить до висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва, а виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Водночас, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим, суд вбачає, що на час виходу інспектора, жодних будівельних робіт за адресою позивача не проводилось, що зазначено самим відповідачем, квартира введена до експлуатації та право власності зареєстровано належним чином.

Крім того, на думку, суду відповідачем не доведено факт самочинного будівництва на час нібито вчинення нею правопорушення. Фотокартки, надані відповідачем, зазначеного також не доводять.

Право власності на 1/2 частину квартири, як зазначається самим відповідачем у постанові, було зареєстровано за ОСОБА_1 ще 05 грудня 2018 року.

Тому зазначений об`єкт не може вважатися об`єктом будівництва, а позивач, відповідно, забудовником.

Отже, за викладених обставин суд приходить до висновку щодо відсутності у відповідача повноважень для проведення позапланового заходу, передбаченого ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553, а саме: державного архітектурно-будівельного контролю - позапланової перевірки відносно зареєстрованого у встановленому порядку об`єкту права власності позивача. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові цього суду від 02.10.2018 року у справі № 465/1461-16-а.

Таким чином, докази на підтвердження факту вчинення позивачем зазначеного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 181-42 КУпАП в матеріалах справи відсутні. Окрім того, матеріали справи не містять належних доказів належного сповіщення позивачки ОСОБА_1 про час та місце проведення перевірки, отримання нею листів Управління від 10.04.2019 року та 19.04.2019 року та протоколу відповідачем не доведено.

Також матеріали справі не містять належних доказів про належного сповіщення позивача про час та місце розгляду Управлінням справи про адміністративне правопорушення відносно неї. Також відсутні належні докази щодо отримання нею оскаржуваної постанови.

Частиною 1 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Підпункт 3 п. 20 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1995 року №244 (надалі - Порядок №244), передбачає, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з`ясовує, зокрема, чи сповіщено суб`єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 21 Порядку №244 посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб`єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис та протокол, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки, щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу, приймати участь у розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У той же час, посадова особа ДАБК зобов`язана у разі встановлення під час перевірки порушень містобудівного законодавства скласти акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який надати для підпису суб`єкту містобудування, стосовно якого проведено перевірку, а в разі відмови від його підписання - направити протокол рекомендованим листом з повідомленням, повідомити суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, про час і місце розгляду справи, а при розгляді справи - з`ясувати чи сповіщено суб`єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем зазначені вимоги виконані не були, а перевірка була проведена без залучення позивача та/або її уповноваженого представника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що у зв`язку із порушенням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради права позивача бути присутнім при розгляді справи, постанова по справі про адміністративне правопорушення є такою, що прийнята без з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а відтак зазначене також є однією із підстав для її скасування.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року (справа № 487/2854/17).

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у відзиві на позов та оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, а також доказів факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 181-42 КпАП України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.

Звертаючись до суду з цим позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 19.04.2019 року, позивач зазначила, що дізналась про її існування лише 27 серпня 2019 року.

Із даним позовом позивачка звернулась до суду 05.09.2019 року. Отже, суд вбачає наявність підстав для поновлення позивачу строків звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладені обставини, а також відсутність належних, допустимих достовірних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та належного сповіщення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ст. 9, 23, 33, 188-42, 245, 247, 256, 268, 276-278, 280, 287, 293, 295 КУпАП, ст.ст. 3, 5-14, 19-20, 72-77, 122-123, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва О.Р про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, поновлення строків – задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і строк для звернення до суду із позовом.

Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К., по справі про адміністративне правопорушення № 360/19 від 02.05.2019 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, та накладання штраф у розмірі 6800 гривень.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 25.06.2020 року.

Суддя:

24.06.2020