Рішення № 90073978, 26.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1109/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Григор`єва В.В.

представника відповідача - Малюченко А.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «Богуславське» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Приватне підприємство «Богуславське» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2020 року №0004720501, №0004700501, №0004730501, №0004710501.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу – відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований позивачем тим, що ним на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами ВТП «СТКОМ», ТОВ «РОЯЛЛ ТРАНЗІТ ОФФІС», ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ», ТОВ «ТЕХАГРОЛАЙФ» під час перевірки надані всі первинні документи, які містять обов`язкові реквізити та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, а також підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача не може бути підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів та викладені в акті обставини носять характер припущень. Податковим органом не доведено недобросовісність позивача та обізнаність його про можливий протиправний характер діяльності своїх контрагентів. Факт реєстрації податкових накладних свідчить про проведення податковим органом перевірки господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит. Щодо тверджень податкового органу про заниження позивачем єдиного податку четвертої групи, вони є безпідставними, оскільки позивач правомірно визначав зобов`язання виходячи з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, наданої територіальним органом Держгеокадастру.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки він ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ВТП «СТКОМ», ТОВ «РОЯЛЛ ТРАНЗІТ ОФФІС», ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ», ТОВ «ТЕХАГРОЛАЙФ», податкова інформація щодо цих контрагентів свідчить про неможливість здійснення ними господарської діяльності, позивачем не надані всі документи для підтвердження господарської діяльності між ним та його контрагентами, тощо. Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем єдиного податку четвертої групи відповідач виходив з нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК та по областям, визначеної відповідно до «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, суд вважає, що позов Приватного підприємства «Богуславське» обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Богуславське» перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Великомихайлівський район), є платником податку на додану вартість, єдиного податку четвертої групи,тощо, основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ГУ ДПС в Одеській області в період з 10.12.2019 року по 28.12.2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки №17/15-32-05-01/30817070 від 10.01.2020 року (Том І, аркуші справи 21-50).

З врахуванням задоволення ГУ ДПС в Одеській області заперечень на акт перевірки, висновки акту перевірки №17/15-32-05-01/30817070 від 10.01.2020 року викладені в наступній редакції: позивачем порушені вимоги п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 38560 грн. в грудні 2018 року; п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 2636549 грн. в серпні – листопаді 2016 року, липні-вересні 2017 року, липні-серпні 2018 року; п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в частині не складення та не реєстрації позивачем податкових накладних на суму 145716 грн. в липні-вересні, листопаді 2017 року та встановлення податковим органом нереальності господарських операцій на цю суму з ТОВ ВТП «СТКОМ»; п. 292-1.2 ст. 292-1 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем єдиного податку четвертої групи на загальну суму 155722 грн. (Том І, аркуші справи 53-76).

На підставі виявлених порушень, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0004720501 від 05.02.2020 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 38560 грн. в звітному періоді - грудні 2018 року, №0004700501 від 05.02.2020 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2491386 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 622847 грн., №0004730501 від 05.02.2020 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з єдиного податку 4 групи в розмірі 155722 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38931 грн., №0004710501 від 05.02.2020 року, яким до позивача застосований штраф за не складення та не реєстрацію податкових накладних в розмірі 72858 грн. (Том І, аркуші справи 79-82).

Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з цим позовом.

В акті перевірки відповідач робить висновок про не можливість реалізації сільськогосподарської продукції позивачем на адресу ТОВ ВТП «СТКОМ», оскільки під час перевірки не надано документів, які підтверджують перевезення товару, а аналіз діяльності ТОВ ВТП «СТКОМ» та податкова інформація щодо цього підприємства свідчить про не можливість здійснення цим підприємством господарської діяльності за відсутності основних засобів, трудових ресурсів, а також про наявності розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом. За твердженнями податкового органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкових зобов`язань та податкового кредиту по операціям, які не мають реального товарного характеру. Таким чином, податковий орган робить висновок про завищення позивачем зобов`язань з податку на додану вартість, а оскільки реалізація продукції здійснена на адресу невстановлених осіб позивач мав скласти за зареєструвати податкові накладні по цим операціям, однак їх не склав та не зареєстрував.

Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначив про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ВТП «СТКОМ» ТОВ «РОЯЛЛ ТРАНЗІТ ОФФІС», ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ», ТОВ «ТЕХАГРОЛАЙФ», а також безпідставність формування позивачем податкового кредиту по операціям з цими підприємствами, оскільки до перевірки не надано документів на перевезення товару та ці підприємства за наявною податковою інформацією не мають можливості здійснювати господарські операції без основних засобів, трудових ресурсів, має місце підміна номенклатури товару та невідповідність даних щодо податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Щодо єдиного податку четвертої групи податковий орган зазначив, що позивач невірно розрахував зобов`язання та мав врахувати нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по АРК та по областях відповідно до «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення».

Суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Богуславське» та ТОВ ВТП «СТКОМ» укладені договори на поставку сільськогосподарської продукції №01-07-17 від 20.07.2017 року, №02-07-17 від 26.07.2017 року, №01-08-17 від 14.08.2017 року, №02-09-2017 від 04.09.2017 року, №03-09-17 від 20.09.2017 року, №01-11-17 від 14.11.2017 року, за умовами яких позивач поставляє на адресу ТОВ ВТП «СТКОМ» сільськогосподарську продукцію (кукурудзу, ячмінь) на умовах франко-склад покупця: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 4 (Том І, аркуші справи 102, 110, 120, 129, 137, 146).

Цей товар поставлений позивачем на адресу ТОВ ВТП «СТКОМ» та прийнятий цим підприємством за підписаними сторонами договору накладними, які містять всі дані щодо здійснених господарських операцій (Том І, аркуші справи 99, 107, 117, 126, 134, 143). Оплата коштів на адресу позивача за поставлений товар здійснена на підставі виставлених рахунків та підтверджується платіжними дорученнями і виписками з банку (Том І, аркуші справи 98, 106, 116, 125, 133, 142, 150-162), проведення цих операцій в бухгалтерському обліку не заперечується податковим органом та підтверджується відомостями по рахунку №3611 та карткою рахунку 361 (Том І, аркуші справи 96-97).

Також позивачем надані до суду відомості руху зерна та іншої продукції на складах позивача (Том І, аркуші справи 103, 111, 121, 130, 138, 147), а перевезення ячменю та кукурудзи підтверджується товарно-транспортними накладними, які містять всі необхідні дані щодо перевізника, його транспорту, водіїв, пунктів навантаження та розвантаження, кількості товару, часу перевезення, містять підписи відповідальних осіб, тощо (Том І, аркуші справи 104-105, 112-115, 122-124, 131-132, 139-141, 148-149). За даними товарно-транспортних накладних перевізником товару виступає позивач, що відповідає умовам договорів на поставку сільськогосподарської продукції, перевезення здійснено автотранспортом та водіями позивача, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та податковими розрахунками сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого з них податку.

За операціями з поставки на адресу ТОВ ВТП «СТКОМ» сільськогосподарської продукції позивачем виписані податкові накладні, які прийняті податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (Том І, аркуші справи 100-101, 108-109, 118-119, 127-128, 135-136, 144-145).

Позивачем на підтвердження вирощування сільськогосподарської продукції та наявності для цього земель надані до суду Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2016-2018 роки, а також довідки органів місцевого самоврядування щодо оренди земельних ділянок (паїв) (Том ІІІ, аркуші справи 161-196).

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податків, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наданих до суду доказів вбачається, що позивачем здійснені господарські операції, пов`язані з поставкою сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ ВТП «СТКОМ», зазначені операції оформлені належним чином із складанням первинних документів, до яких у податкового органу будь-яких зауважень не має, з первинних документів можливо встановити зміст і обсяг господарських операцій, первинні документи містять всі необхідні реквізити та не мають розбіжностей між собою. З наданих первинних документів вбачається проведення господарських операцій в бухгалтерському обліку, оплату товару контрагентом позивача, його передачу покупцю, перевезення транспортом позивача, рух товару на складі, тощо.

Таким чином, позивач правомірно сформував податкові зобов`язання з податку на додану вартість по цим операціям та зареєстрував належним чином податкові накладні.

Посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо ТОВ ВТП «СТКОМ», яка свідчить про неможливість цього підприємства здійснювати господарську діяльність за відсутності основних засобів, трудових ресурсів, тощо, є безпідставними, оскільки носять характер припущень, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності контрагента позивача, не надано доказів винесення щодо контрагента позивача податкових повідомлень-рішень, наявності вироку у кримінальному провадженні щодо цього підприємств, тощо.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі №804/939/16 від 20.03.2018 року.

Також, не може бути доказом нереальності та безтоварності господарських операцій факти відсутності реєстрації податкових накладних щодо основних фондів, транспортних послуг, вантажних робіт, споживання комунальних послуг, тощо, що відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні у справі №820/4648/13-а від 16.02.2018 року.

Таким чином, висновки відповідача спростовуються наданими доказами у справі, у позивача є первинні документи в підтвердження правомірності формування зобов`язань, а відповідачем не доведена нереальність господарських операцій, по яким вони сформовані.

Дані інформаційних баз податкового органу про не залучення контрагентами позивача інших підприємств та працівників для виконання робіт, відсутність основних фондів, приміщень, тощо не є безперечним доказом, який би свідчив про ці обставини, оскільки контрагенти позивача могли використовувати робочу силу, транспорт, без відображення цих операцій в обліку та відповідальність за таки дії мають нести ці контрагенти, а не позивач.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку позивача по контролю за дотриманням контрагентом правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують наявність складських приміщень, основних фондів, тощо.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався виключно податковою інформацією щодо контрагентів позивача без дослідження та надання оцінки первинними документам, наявним у позивача по спірним господарським операціям, його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушенням норм податкового законодавства контрагентами позивача.

Разом з цим, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».

Навіть в разі порушення зазначеними контрагентами податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємств, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів правомірність своїх висновків акту перевірки, не довів безтоварність операцій та всі його твердження є припущеннями, не підтвердженими належними доказами.

Посилання податкового органу на відсутність за адресою, зазначеною в товарно-транспортних накладних, як адреса розвантаження, складів ТОВ ВТП «СТКОМ» є безпідставним, оскільки такі обставини не доведені податковим органом та за твердженнями представника позивача за цією адресою не обов`язково має знаходитися склад та товар міг на тій самій машині перевозитися вже як товар ТОВ ВТП «СТКОМ» без розвантаження.

З врахуванням викладеного, є безпідставними висновки податкового органу про відвантаження позивачем сільськогосподарської продукції на адресу невстановлених осіб, а не ТОВ ВТП «СТКОМ» та не складення та не реєстрацію позивачем податкових накладних за операціями з невстановленими особами.

Щодо висновків акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ ВТП «СТКОМ» ТОВ «РОЯЛЛ ТРАНЗІТ ОФФІС», ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ», ТОВ «ТЕХАГРОЛАЙФ» на поставку позивачу добрив та сівалок, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, як зазначено вище, положення ст. 44 Податкового кодексу України, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають обов`язкове ведення облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів та заборону формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, які мають певні обов`язкові реквізити.

Тобто, право на формування податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «Богуславське» та ТОВ ВТП «СТКОМ» 10 липня 2017 року укладений договір поставки №1007/17, за умовами якого ТОВ ВТП «СТКОМ» поставляє позивачу товар, згідно специфікації, а позивач оплачує цей товар. Поставка здійснюється на умовах EXW (Том І, аркуші справи 168-169).

За цим договором позивачу поставлений товар – аміачна селітра, добрива нітроамофоска згідно специфікацій №1, №2, №3, №4, №5 (Том І, аркуші справи 167, 175, 181, 187, 193), який прийнятий позивачем за видатковими накладними (Том І, аркуші справи 166, 174, 180, 186, 192). Оплата коштів за поставлений товар здійснена позивачем за виставленими ТОВ ВТП «СТКОМ» рахунками та підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банку (Том І, аркуші справи 165, 173, 179, 185, 191, 196-205). Податковим органом не заперечується оплата товару та проведення операцій в бухгалтерському обліку. Перевезення товару здійснено позивачем власними силами своїм транспортом за свій рахунок, що відповідає умовам договору та підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (Том І, аркуші справи 171-172, 177-178, 183-184, 189-190, 194-195). За цими операціями ТОВ ВТП «СТКОМ» виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту.

Крім того, між Приватним підприємством «Богуславське» та ТОВ ВТП «СТКОМ» 01.07.2018 року укладений договір №0107 про надання послуг з організації перевезення вантажів, виконавцем перевезень є ТОВ ВТП «СТКОМ» (Том І, аркуші справи 210-211).

За результатами здійснення господарських операцій за цим договором позивачем та ТОВ ВТП «СТКОМ» складений акт надання послуг №66 від 30 липня 2018 року та акт надання послуг №65 від 8 серпня 2018 року (Том І, аркуш справи 208, Том ІІ, аркуш справи 25). За цими актами ТОВ ВТП «СТКОМ» здійснені перевезення сільськогосподарської продукції насипом у кількості 935,28 тон та 1265,22 тон за маршрутами смт. Велика Михайлівка – с. Новоборисівка та смт. Велика Михайлівка – смт. Любашівка.

Оплата коштів за надані послуги з перевезення сільськогосподарської продукції здійснена позивачем за виставленими ТОВ ВТП «СТКОМ» рахунками та підтверджується випискою з банку (Том І, аркуші справи 207, Том ІІ, аркуш справи 24, 86). Податковим органом не заперечується оплата послуг та проведення операцій в бухгалтерському обліку.

На підтвердження фактичного здійснення перевезень сільськогосподарської продукції ТОВ ВТП «СТКОМ», тобто, надання послуг на користь позивача за договором №0107, до суду надані товарно-транспортні накладні та реєстри накладних на прийняте зерно на елеваторі (Том І, аркуші справи 216-250, Том ІІ, аркуші справи 1-23, 27-85).

За цими операціями ТОВ ВТП «СТКОМ» виписані позивачу податкові накладні №8 від 30.07.2018 року та №110 від 08.08.2018 року, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту (Том І, аркуш справи 209, Том ІІ, аркуш справи 26).

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «Богуславське» та ТОВ «ТЕХ-АГРОЛАЙФ» укладені договори поставки №114 від 29 серпня 2016 року, №121 від 20 вересня 2016 року, №123 від 1 жовтня 2016 року, №125 від 2 жовтня 2016 року, за умовами яких ТОВ «ТЕХ-АГРОЛАЙФ» поставляє позивачу сівалки, гідроциліндр, базис поставки – склад покупця: Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка (Том ІІ, аркуші справи 92, 96-97, 102, 108).

Товар прийнятий позивачем за видатковими накладними, оплата коштів здійснена на підставі виставлених рахунків і підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями, на підтвердження перевезення сівалок до суду надані товарно-транспортні накладні, за цими операціями ТОВ «ТЕХ-АГРОЛАЙФ» виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту (Том ІІ, аркуші справи 89-91, 93-95, 98-101, 103-107, 109-110, 116-123).

На підтвердження прийняття сівалок на баланс позивача, ним надані відомості надходження та акти приймання-передачі основних засобів (Том ІІ, аркуші справи 112-115).

Між ПП «Богуславське» та ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ» 1 травня 2018 року укладений договір поставки, за умовами якого ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ» поставляє позивачу товар – нітроаморфоска, поставка здійснюється на умовах само вивозу товару позивачем (Том ІІ, аркуші справи 130-131).

За цим договором позивачу поставлений товар –добрива нітроаморфоска, який прийнятий позивачем за видатковими накладними (Том ІІ, аркуші справи 127, 137, 145). Оплата коштів за поставлений товар здійснена позивачем за виставленими ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ» рахунками та підтверджується виписками з банку (Том ІІ, аркуші справи 126, 136, 144, 152-155). Податковим органом не заперечується оплата товару та проведення операцій в бухгалтерському обліку. Перевезення товару здійснено позивачем власними силами своїм транспортом за свій рахунок, що відповідає умовам договору та підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (Том ІІ, аркуші справи 133-135, 140-143, 148-151). За цими операціями ТОВ «СОЮЗ ІМПОРТ» виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту.

Між Приватним підприємством «Богуславське» та ТОВ «РОЯЛ ТРАНЗІТ ОФФІС» 1 липня 2018 року укладений договір поставки №01/07/18, за умовами якого ТОВ «РОЯЛ ТРАНЗІТ ОФФІС» поставляє позивачу товар – нітроаморфоска, поставка здійснюється транспортом та за рахунок постачальника (Том ІІ, аркуші справи 159-160).

За цим договором позивачу поставлений товар – нітроаморфоска згідно специфікацій, який прийнятий позивачем за видатковими накладними, оплата коштів за поставлений товар здійснена позивачем за виставленими ТОВ «РОЯЛ ТРАНЗІТ ОФФІС» рахунками та підтверджується виписками з банку перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, за цими операціями ТОВ «РОЯЛ ТРАНЗІТ ОФФІС» виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту (Том ІІ, аркуші справи 156-205).

Крім того, позивачем надані до суду докази, зокрема, оборотно-сальдові відомості по рахункам, картки рахунків, акти про використання добрив, які підтверджують використання позивачем в господарській діяльності придбаних у контрагентів мінеральних добрив (Том ІІ, аркуші справи 206-250, Том ІІІ, аркуші справи 1-148).

Суд вважає, що з наданих до суду доказів можливо встановити зміст і обсяг господарських операцій, надані документи не містять будь-яких невідповідностей та мають всі необхідні реквізити, в наданих до суду документів вбачається договірні відносини між позивачем та його контрагентами, отримання товару та послуг, перевезення товар, використання його у власній господарській діяльності, проведення операцій в бухгалтерському обліку, оплату товарів, тощо, за операціями позивача та його контрагентів складені податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Податковий орган будь-яких зауважень до первинних документів в акті перевірки не зазначає та робить свої висновки виключно на наявній податковій інформації щодо контрагентів позивача, однак, як вже зазначалося судом вище, такі висновки є припущеннями податкового органу, доказів, які б безперечно підтверджували не здійснення спірних господарських операцій податковий орган не надав, податкова інформація є відображенням дій працівників податкових органів і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків, а відсутності реєстрації податкових накладних щодо основних фондів, транспортних послуг, вантажних робіт, споживання комунальних послуг, тощо не може бути доказом нереальності та безтоварності господарських операцій.

Відповідачем не доведено безпосередню участь позивача в будь-яких діях, пов`язаних з мінімізацією податків, зловживаннях, тощо, або обізнаність позивача про такі дії своїх контрагентів.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів правомірність своїх висновків акту перевірки, не довів безтоварність операцій та всі його твердження є припущеннями, не підтвердженими належними доказами.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині невірного визначення зобов`язань з єдиного податку четвертої групи, суд вважає їх також безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 292-1.1, п. 292-1.2 ст. 292-1, п. п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування для платника єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звтного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Податковий орган зазначає про необхідність розрахунку зобов`язань позивачем на підставі Додатку №1 до «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року №262, в якому зазначена нормативна грошова оцінка площі ріллі по АРК та по областях.

Однак, суд звертає увагу, що нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області стосується земель водного фонду, що зазначено в п. 292-1.2 ст. 292-1 Податкового кодексу України, а відповідно до цієї ж норми базою оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звтного) року.

Таким чином, висновки відповідача суперечать нормам законодавства та ним не доведено неправомірне визначення позивачем зобов`язань з єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи зазначені обставини, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства «Богуславське» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог ПП «Богуславське», у відповідності до ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства «Богуславське» (Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель і споруд №6, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100, код ЄДРПОУ 30817070) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2020 року №0004720501, №0004700501, №0004730501, №0004710501– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.02.2020 року №0004720501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.02.2020 року №0004700501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.02.2020 року №0004730501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.02.2020 року №0004710501.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Богуславське» (Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель і споруд №6, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100, код ЄДРПОУ 30817070) сплачений судовий збір у розмірі 21020 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.06.2020 року.

Суддя Л.І. Свида

.