Рішення № 90073972, 26.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/494/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення витрат у сумі 56266,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якому, позивач, з урахуванням заяви від 26.06.2020 року, просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 18.10.2014 року, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р UA408201720313241001201000570, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 56266,01 грн (п`ятдесят шість тисяч двісті шістдесят шість грн. 01 коп.);

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач проходив службу в органах Національної поліції України з 17.08.2015 року по 30.10.2019 рік. У 2015 році ОСОБА_1 зарахований курсантом до Одеського державного університету внутрішніх справ, поставлений на всі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання, відповідно до наказу 17.08.2015 р. № 101 о/с.

Після отримання диплому відповідач був відряджений для подальшого проходження служби до ГУНП в Одеській області та призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області.

Однак, наказом від 14.11.2019 року ОСОБА_1 звільнено зі служби з 18.11.2019 року.

Таким чином, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з органів поліції за власним бажанням, невиконанням умов Договору, а саме п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.6 п. 2.3., а також порушення п. 3 Договору, в якому передбачені підстави на відшкодування витрат на підготовку, а саме дострокове звільнення у зв`язку з небажанням особи продовжувати службу в органах поліції, просять стягнути із відповідача витрати, пов`язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 56266,01 грн.

Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчиненні судом.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.03.2020 року, судом зупинено провадження у справі до 27.05.2020 року, в зв`язку з зопровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

27.05.2020 року поновлено провадження по справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

27.05.2020 року, сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

01.09.2015 року між Замовником – Головне управління МВС України в Одеській області, Виконавцем - Одеським державним університетом внутрішніх справ та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Предметом даного договору є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки «Правознавство».

Пунктами 2.3.5-2.3.6 договору від 01.09.2015 року передбачено, що особа зобов`язується після закінчення навчання прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання своїх обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, та відпрацювати не менше трьох років, а у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного перебування на службі, особа зобов`язана відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору від 01.09.2015 року є: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у навчальному закладі МВС України через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ і служби протягом трьох років після навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідальність або за порушення дисципліни.

Згідно з пунктом 6.1 договору від 01.09.2015 року сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

В 2019 році ОСОБА_1 закінчив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, отримав диплом та Наказом ОДУВС від 05.07.2019 р. № 211 о/с відряджений для подальшого проходження служби до ГУНП в Одеській області, де призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУНП в Одеській області № 1534 о/с від 14.11.2019 року, на підставі рапорта ОСОБА_1 від 01.11.2019 року та подання начальника Малиновського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області від 04.11.2019 року, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

05.12.2019 року до Одеського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП в Одеській області з інформацією про звільнення зі служби в поліції працівників з числа молодих фахівців ОСОБА_1 , який закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ у 2019 році.

23.12.2019 року до Одеського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП в Одеській області з інформацією стосовно звільненого молодого фахівця – випускника Одеського державного університету внутрішніх справ - ОСОБА_1 , копії довідок-розрахунків фактичних витрат, пов`язаних із навчанням в ОДУВС; копія послужного списку; копія договору про здобуття освіти, копія рапортів на звільненя з поліції та інших документів.

03.01.2020 року № Ю-3 Одеський державний університет внутрішніх справ надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність відшкодування МВС України витрат пов`язаних з навчанням у розмірі 56266,01 грн.

Однак, станом на час розгляду справи відомостей про добровільне відшкодування витрат пов`язаних з навчанням у розмірі 56266,01 грн. до суду не надходило.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року (далі - Закон №565-ХІІ) чинного на час виникнення взаємовідносин визначених договором про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 08.09.2014 року, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно положень статті 9 Закону №565-ХІІ, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 статті 18 Закону №565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 статті 18 Закону № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону № 580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністрерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року, чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 08.09.2014 року, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Порядок відшкодування особою фактичних витрат на підготовку, визначений пунктами 4.1-4.6 договору від 01.09.2015 року, передбачає що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, а у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання, на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ, така сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету України і використовується у порядку визначеному чинним законодавством.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог ст.19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 року у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 року у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 року у справі №820/5761/15.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи доказами, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 закінчив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, отримав диплом бакалавра та був відряджений для подальшого проходження служби до ГУ НП в Одеській області де призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУ НП в Одеській області № 1534 о/с від 14.11.2019 року, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

З наведених норм та викладених обставин справи вбачається, що оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що підпадає під пункти 3.1 – 3.3 Договору від 03.09.2012 року та пункти 3.1 – 3.2 Контракту від 01.09.2015 року, виходячи з формулювання причин звільнення, ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ з з 17.08.2015 року по 30.10.2019 рік року у розмірі 56266,01 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» №2925-III від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), навчальні заклади включено до загальної структури МВС, отже Одеський державний університет внутрішніх справ є структурним підрозділом МВС, таким чином Одеський державний університет внутрішніх справ діє у складі МВС та підпорядковується йому, а тому, як розпорядник бюджетних коштів згідно норм бюджетного законодавства, для виконання своїх обов`язків за Договором від 01.09.2015 року здійснював фактичні витрати бюджетних коштів з утримання відповідача, що підтверджується розрахунком фактичних витрат № 386 від 28.12.2019 року, а саме:

- грошове забезпечення – 12819,83 грн.;

- речове забезпечення – 12710,70 грн.;

- харчування – 19337,86 грн.;

- комунальні послуги – 11397,62 грн.;

- всього в сумі – 56266,01 грн. (а.с.21).

Враховуючи те, що Одеський державний університет внутрішніх справ, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати зазначені витрати на його утримання за період навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ з 17.08.2015 року по 30.10.2019 рік року у розмірі 56266,01 грн., відповідно до розрахунку фактичних витрат № 386 від 28.12.2019 року.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа “Руїз Торіха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення витрат у сумі 56266,01 грн.– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 18.10.2014 року, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р UA408201720313241001201000570, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 56266,01 грн (п`ятдесят шість тисяч двісті шістдесят шість грн. 01 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.