Ухвала суду № 90073969, 26.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5228/18

УХВАЛА

26 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №420/5228/18, за позовною заявою ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -,

В с т а н о в и в:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Зокрема, зобов`язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області, вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Судове рішення набрало законної сили 22 січня 2019 року.

На виконання вказаного рішення суду 30 січня 2019 року, Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі №420/5228/18, зі строком пред`явлення до виконання – 23 січня 2022 року.

Зокрема, виконавчий лист зобов`язального характеру – зобов`язати Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, та виконавчий лист щодо стягнення судового збору - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 гривень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №420/5228/18, за позовною заявою ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року – без змін.

26 червня 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 надійшла заява про зобов`язання голови Нерубайської сільської ради Юрківського В.Л. подати звіт про виконання рішення суду (вх.№24458/20 від 25.06.2020р.).

В обґрунтування вищевказаної заяви позивачем зазначено, що 28.10.2019 року засобами поштового зв`язку, до Біляївського ВДВС Абрамовичем О.В. було подано заяву про прийняття до виконання виконавчого листа №420/5228/18 разом з його оригіналом. Проте, постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 – не отримав. Натомість, 06.02.2020 року, від Нерубайської сільської ради позивач отримав повідомлення, що рішення суду по адміністративній справі №420/5228/18 – виконане, а стягнення судового збору виконавчим листом №420/5228/18 – не передбачалося.

Суд зазначає, що до матеріалів заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, ОСОБА_1 було надано копію виконавчого листа №420/5228/18 від 30 січня 2019 року, щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області понесених ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 704,80 гривень.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Так, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту першого частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися у залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 липня 2018 року по справі №235/7638/16-а та ухвалі по справі №805/516/18-а від 23 квітня 2019 року.

Також, проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом - під час прийняття рішення у справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року судовий контроль за виконанням рішення суду не встановлювався.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові по справі №823/175/17 від 26 березня 2020 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вирішує питання щодо судових витрат під час ухвалення рішення про що зазначає у його резолютивній частині (ч. 1 ст. 143, п.2 ч. 5 ст. 246 КАС України).

Згідно статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до загального правила, встановленого ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках — на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються спеціальним законом.

Проте, відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, буде проводитися не за положеннями Закону №1404, а відповідно до спеціального Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012 року та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845 від 03.08.2011 року (далі – Порядок №845).

Відповідно до ст.3 Закону №4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно пункту 6 Порядку №845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Відповідно до п. 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунку боржника здійснюється у першочерговому порядку. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до органу Казначейства необхідних для цього документів та відомостей.

Таким чином, суд зазначає, що для повернення суми сплаченого ОСОБА_1 судового збору, з відповідними документами необхідно звернутися до територіального органу Казначейства згідно Порядку №845.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №420/5228/18 шляхом зобов`язання голови Нерубайської сільської ради Юрківського В.Л. подати звіт про виконання рішення суду.

Керуючись ст. 243, 248, 382 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №420/5228/18 шляхом зобов`язання голови Нерубайської сільської ради Юрківського В.Л. подати звіт про виконання рішення суду – відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.