Рішення № 90073968, 26.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/504/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - Турута Є.І.,

представника позивача - Діденко Ю.Г.,

представника відповідача - Малюченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Виробничо-сервісної фірми “Гідрогеосервіс” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Академіка Заболотного, 45/2, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 20925295) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Виробничо-сервісна фірма “Гідрогеосервіс” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003261307 від 28.10.2019 року, № 0003261307 від 28.10.2019 року, № б/н від 28.10.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з військового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно, оскільки Підприємство не порушувало податкового законодавства, а висновки та розрахунки податківців є протиправними.

Висновки відповідача зводяться до того, що, відсутність чеків АЗС на отримане робітниками Підприємства паливо в обмін на відповідні талони при заправці транспорту, який використовується Підприємством в його господарській діяльності під час виконання такими працівниками (зокрема директором) своїх трудових обов`язків свідчить про те, що вартість ПММ, а саме талонів, які отримувались особисто директором ОСОБА_1 без розрахункових документів щодо підтвердження факту отримання палива з АЗС, по суті є доходом у вигляді додаткового блага, отриманим гр. ОСОБА_1 у натуральній (не грошовій) формі.

Проте такі висновки позивач вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Позивач зазначає, що перевіряючим надавались всі документи, що відображають його господарську діяльність.

Відповідач в обґрунтування правомірності вищезазначеного висновку посилається на інструкції які на даний момент втратили чинність або є такими, що не поширюються на відповідача.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до умов поставки нафтопродуктів оптовими партіями, вбачається, що право власності Позивача на придбане пальне виникає у позивача з моменту отримання видаткових накладних та талонів відповідного номіналу та терміну дії. Після цього все придбане пальне передається Підприємством на зберігання цим СГ, яке потім видається цим СГ з його АЗС (не придбавається, воно вже належить Підприємству, а на АЗС лише зберігається) на вимогу уповноваженій особі Підприємства в обмін на талони.

Крім того позивач зазначає, що у відповіді на скаргу, відповідачем в обґрунтування правомірності висновків ревізорів, зазначено посилання на нові аргументи - які не були взагалі підставами як під час складання Акту перевірки, так і під час розгляду заперечень Позивача на акт перевірки та прийняття оскаржуваних ППР.

Нові аргументи ДПС зводяться до того, що Позивач не надав всіх документів, які б підтверджували використання його транспортних засобів у господарській діяльності та відповідно і списані ПММ, якими заправлялись ці транспортні засоби - що здійснені Позивачем витрати у зв`язку з цим не можна віднести до витрат його господарської діяльності.

Такі аргументи позивач вважає протиправними, оскільки вони не покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Крім того, обставини, зазначені в Акті перевірки, який є основою виявлених порушень з боку Підприємства і який ґрунтується на думці ревізорів, що Підприємство порушило кореспонденцію рахунків та договори з контрагентами не мають всіх істотних умов, жодного факту будь-якого «дійсного» порушення саме податкового законодавства, підкріпленого належними доказами, не містить.

При цьому позивач зазначив, що обов`язок сплати військового збору виникає у платника податків лише у випадку наявності об`єкту оподаткування цим збором, а саме наявність доходу, а відповідно до наведеного вище у директора ОСОБА_1 не виникало ніякого додаткового блага у нематеріальній формі, тому у позивача не виникло обв`язку по сплаті з грошового еквіваленту талонів на пальне військового збору.

Також позивач зазначив, що ним не вчинено жодного з порушень, перелічених у п. 119.2 ПКУ при утриманні податку з доходів свого працівника ОСОБА_1 , а припущення та міркування посадових осіб відповідача, не можуть бути законною підставою для застосування штрафних санкцій до Позивача згідно п. 119.2 ПКУ.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

13.02.2020 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що за перевіряємий період ВСФ «Гідрогеосервіс» в вигляді ТОВ проводило списання паливно-мастильних матеріалів по транспортним засобам. Визнання витрат по паливно-мастильним матеріалам здійснювалось на підставі видаткових накладних на отримання палива від постачальників без наявності розрахункових документів. Перевіркою встановлено, що відповідно даних регістрів бухгалтерського обліку ВСФ «Гідрогеосервіс» в вигляді ТОВ до складу собівартості реалізованих робіт, послуг (Дт 903) включались суми собівартості, нібито використаного у господарській діяльності палива з кредиту рахунку 203, при фактичній відсутності первинних розрахункових документів, підтверджуючих придбання співробітниками підприємства (фіскальних чеків з АЗС).

ВСФ «Гідрогеосервіс» в вигляді ТОВ до перевірки не надано документів, що свідчать про використання транспортних засобів у господарській діяльності: щомісячні відомості обліку талонів (на підприємстві не ведеться облік талонів та відсутні списки видачі талонів співробітникам підприємства); акти приймання-передачі палива; акти звіряння з постачальниками за перевіряємий період; подорожні листи із зазначення маршруту автомобілів, часу прибуття та вибуття автомобіля, фактичного часу використання; первинні документи до актів списання пального на витрати, що свідчать про придбання пального працівниками підприємства: касові чеки (фіскальні), товарні чеки, розрахункові квитанції, що підтверджують факт продажу (повернення) ПММ по талонам (скетч - картам) з АЗС.

Перевіркою встановлено, що ВСФ «Гідрогеосервіс» в вигляді ТОВ проведено визнання витрат паливно-мастильних матеріалів згідно отриманих по видатковим накладним талонів на паливо. Розрахункові документи у вигляді касових чеків, виданих на автозаправних станціях, щодо безпосереднього підтвердження отримання палива на АЗС при заправці пальним автотранспортних засобів у робочий час, що підтверджує саме використання талонів, до перевірки не надано.

Витрати, пов`язані з придбанням бензину за касовими чеками АЗС, в яких відображені найменування бензину, ціна, вартість, літраж, можуть бути враховані в складі витрат для цілей оподаткування, як підтвердження факту заправки. ВСФ «Гідрогеосервіс» в вигляді ТОВ, при видачі талонів на ПММ працівникам підприємства, та в подальшому обміну їх на відповідну кількість палива, повинно було вимагати від підзвітних осіб чек РРО, тобто документ, що підтверджує саме використання талонів.

Таким чином відповідач вважає, що вартість паливно-мастильних матеріалів, а саме талонів, які отримувались особисто директором ОСОБА_1 (матеріально відповідальна особа), без розрахункових документів, щодо підтвердження факту отримання палива з АЗС, по суті є доходом, у вигляді додаткового блага, отриманим гр. ОСОБА_1 , у натуральній (негрошовій) формі, а тому, на думку відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

19.02.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, що відзив відповідача, як і податкові повідомлення-рішення, акт перевірки є бездоказовими, ґрунтуються на припущеннях та не ґрунтуються на законі. Відповідач вдався лише до переписування в дещо урізаному виді тексту Акту перевірки, а також повного переписування всього тексту листа від 24.10.2019р. №2735/10/15-32-05-10-06 ГУ ДПС в Одеській області про розгляд заперечень та цитування з того ж Акту перевірки та вказаного Листа статей та норм різних нормативних актів без обґрунтування з чим це пов`язано, чи що це спростовує з доводів позову.

Враховуючи, що жодного доводу позову відповідач не спростував, навіть не прокоментував, повторювати доводи наведені в позовній заяві позивач вважає недоцільним. Позивач вважає, що ні Акт перевірки ні відзив на позовну заяву не можуть вважатись належними та допустимими доказами наявності порушень податкового законодавства з боку Позивача.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року провадження по справі зупинено з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача поновлено провадження по справі.

В судовому засіданні 24.06.2020 року представники Позивача підтримали адміністративний позов у повному обсязі та просили задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 24.06.2020 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

В період з 28.08.2019 року по 17.09.2019 року, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна фірма «Гідрогеосервіс», код за ЄДРПОУ 20925295 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки 24.09.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 39/15-32-14-10-11/20992595 “Про результати документальної планової виїзної перевірки ВСФ «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 роки.

Вищезазначеним актом перевірки, серед іншого, встановлено наступні порушення з боку ВСФ «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ:

п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.119.2 ст.119, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України та порядку заповнення Розділу І та Розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, податкова звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: не відображення за перевіряємий період сум доходів, отриманих у вигляді додаткового блага гр. ОСОБА_1 ;

пп. 14.1.180, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1, пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2, п.163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст.163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.4 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.1, абз. «а» п.171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму - 336 320,18 грн., у т. ч.: 2017- 164969,36 грн.; 2018 – 171623,82 грн.;

п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», пп. 162.1.1, пп. 162.1.2, пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2, п.163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, ст. 168, п. 171.1, ст. 171, п. 176 Податкового кодексу України, ВСФ «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ не сплачено військовий збір за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 22 981,88 грн., у т.ч.: 2017 – 11254,25 грн.; 2018 – 11727,63 грн.

На підставі акту перевірки від 24.09.2019 року № 39/15-32-14-10-11/20992595 Головне управління ДПС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0003261307 від 28.10.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 581139,02 грн., з яких: 336320,18 грн. – за податковим зобов`язанням; 244818,84 грн. – за штрафними санкціями;

№ б/н від 28.10.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на 39711,17 грн., з яких: 22981,88 грн. – за податковим зобов`язанням; 16729,29 грн. – за штрафними санкціями;

№ 0003261307 від 28.10.2019 року, яким за порушення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки від 24.09.2019 року № 39/15-32-14-10-11/20992595 та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач 13.11.2019 року звернувся до ДПС України зі скаргою.

Рішенням ДПС України від 09.01.2020 року №855/6/99-00-08-05-04-06 скаргу ВСФ «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ залишено без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Порядок проведення документальної планової перевірки визначений ст.77 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки перевіряючі зазначають, що АЗС повинна видати водієві фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій, а водій повинен після отримання паливо-мастильних матеріалів записати в подорожний лист чи інший документ, який використовується підприємством для обліку транспортної роботи тобто документами, що підтверджують використання талонів, є чеки електронного контрольно-касового апарату, які отримані водіями на АЗС при заправці пального і передані до бухгалтерії. Для придбання талонів на паливно-мастильні матеріали з продавцем нафтопродуктів укладається договір, в якому зазначаються марка та вид паливно-мастильних матеріалів, його вартість, спосіб отримання (в даному випадку талонами), перелік АЗС, які відпускають паливо, момент переходу право власності.

Судом встановлено, що позивачем було придбано паливо (дизельне пальне, газ, бензин) відповідно до укладених договорів з оптовими постачальниками паливно-мастильних матеріалів, зокрема: №С110514 від 03.03.2016р. з ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС»; №С14027 від 11.01.2016 р. з ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ»; №ДГ-08023 від 13.11.2014р. з ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ»; №ДГ-0005906 від 07.10.2017р. з ТОВ «ЄВРО ПАУЕР», що підтверджується наданою первинною документацією: рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Зі змісту зазначених договорів вбачається, що право власності позивача на придбане пальне виникає з моменту отримання видаткових накладних та талонів відповідного номіналу та терміну дії. Після цього все придбане пальне вважається таким, що перебуває на зберіганні у постачальників і видається з їх АЗС на вимогу уповноваженій особі Підприємства в обмін на талони.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008р. №281/171/578/155: талон - це спеціальний документ, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування та марки, які на ньому позначені; розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, (далі Правила №1442), в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку.

Згідно з пунктом 10 Правил №1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація пpo форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Відповідно до пункту 34 Правил №1442 заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм випливає, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Суд зазначає, що у даному випадку підтвердженням факту отримання пального є розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який видається разом з одержаними нафтопродуктами, та в якому зазначається інформація пpo форму здійснення розрахунку.

Отже факт відпуску позивачу нафтопродуктів через АЗС має бути підтверджений відповідним розрахунковим документом, натомість такі документи позивачем до матеріалів справи та в ході перевірки не надані.

Крім того, необхідність видачі розрахункового документу під час отримання палива, прямо передбачена договором №С110514 від 03.03.2016р. з ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС», відповідно до п. 3.3 якого товари, отримані покупцем від користувача АЗС, що підтверджується чеком касового апарату (РРО), вважаються повернутими зі зберігання постачальником покупцю згідно умов цього договору.

Суд зазначає, що позивач, використовуючи талони на отримання придбаного у постачальників палива для заправки транспортних засобів, які використовуються у його господарській діяльності, повинен забезпечити ведення документації, яка підтверджує зазначений факт.

На підтвердження того, що позивачем отримувалось пальне на АЗС і зазначене пальне використовувалось у господарській діяльності підприємства позивачем надано подорожні листи, реєстри подорожніх листів, та таблиці залишків ПММ.

Крім того позивачем також надано висновок експерта №225, складений судовим експертом ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що: визначене перевіркою порушення, в частині того, що за рахунок коштів підприємства у перевіряємому періоді отримано у вигляді додаткового блага гр. ОСОБА_1 (матеріально-відповідальна особа) в сумі 1532125,50 грн., у тому числі в 2017році в сумі 750283,54 грн. та в 2018 році в сумі 781841,96 грн., без розрахункових документів, щодо підтвердження факту отримання палива з АЗС, як додаткове благо, отримане гр. ОСОБА_1 у натуральній (негрошовій) формі, не підтверджується; за проведеним дослідженням даних наданих облікових документів ВСФ «Гідрогеосервіс» в вигляді ТОВ, висновки Акту документальної планової виїзної перевірки від 24.09.2019 р. № 39/15-32-05-10/20992595 у частині заниження об`єкта оподаткування Виробничо-сервісна фірма «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ за визначеним донарахуванням до сплати податку на доходи фізичних осіб у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 336320,18 грн. та за визначеним донарахуванням до сплати військового збору за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 22981,88 грн., не підтверджується.

Разом з цим з наданих до суду документів не вбачається, що транспортні засоби, які використовувались у господарській діяльності позивача, заправлялись шляхом отримання палива з АЗС постачальників на підставі талонів та у робочий час.

Як зазначив позивач в судовому засіданні подорожні листи підтверджують факт отримання палива. Разом з цим судом встановлено, що в подорожніх листах відсутні маршрути автомобілів, часу прибуття та вибуття автомобілів, фактичний час їх використання.

Позивачем також не надано й інших документів, з яких можливо встановити що транспортні засоби, які використовувались у господарській діяльності позивача, заправлялись шляхом отримання палива з АЗС постачальників на підставі талонів (акти приймання-передачі палива, акти звіряння з постачальниками за перевіряємий період тощо). При цьому позивач в судовому засіданні зазначив що жодних документів з АЗС при видачі палива не отримував.

Разом з цим судом встановлено, що позивачем не ведеться облік талонів та відсутні списки видачі талонів співробітникам підприємства. Доказів протилежного позивачем не надано.

При цьому, у зв`язку з тим, що у висновку експерта оцінка вищезазначеним обставинам не надається, суд не приймає його як доказ та відхиляє на підставі ст. 108 КАС України, відповідно до якої висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що талони на паливно-мастильні матеріали, які отримувались особисто директором ОСОБА_1 , за відсутності належним чином оформлених документів, щодо підтвердження факту отримання на підставі талонів палива з АЗС для заправки у робочий час транспортних засобів, які використовувались у господарській діяльності підприємства, по суті є доходом, у вигляді додаткового блага, отриманим гр. ОСОБА_1 , у натуральній (негрошовій) формі.

Відповідно до п.п. е п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

При цьому - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Також, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України зазначено, якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Згідно з п.164.5 ст.164 ПК України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Пунктом 167.1 ст.167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.п. 168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору та застосовано штрафні санкції відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0003261307 від 28.10.2019 року, № 0003261307 від 28.10.2019 року, № б/н від 28.10.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору є правомірними.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Виробничо-сервісної фірми “Гідрогеосервіс” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Академіка Заболотного, 45/2, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 20925295) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.06.2020 року.

Суддя А.А. Радчук

.