Рішення № 9007389, 03.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/39303.12.09 За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»

Про звільнення займаної земельної ділянки

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від Прокуратури Святошинського району м. Києва Міщенко Т.П. помічник

прокурора, посвідчення № 195 від 26.10.06.

Від позивача Гулько А.Б. представник за довіреністю № 225-КР-1107

від 28.10.09.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»про зобовязання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,13 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1, яка використовується відповідачем для розміщення та експлуатації платної автостоянки, шляхом заборони використання земельної ділянки до оформлення документів, які надають право на користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.09. порушено провадження у справі № 30/393, розгляд справи було призначено на 19.11.09. о 09-20.

Представник позивача в судове засідання 19.11.09. не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.09. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.09. про порушення провадження у справі № 30/393 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/393 було відкладено на 03.12.09. о 15-00.

В судовому засіданні 03.12.09. прокуратурою Святошинського району міста Києва подано суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд зобовязати відповідача звільнити незаконно займану земельну ділянку площею 0,13 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1, шляхом знесення розміщених на ній споруд, що використовуються для експлуатації платної автостоянки.

В судовому засіданні 03.12.09. представником позивача подано суду письмові пояснення по справі № 30/393, відповідно до яких Київська міська рада просить суд зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,13 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1 позивачу та привести її в придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.09. повторно не зявився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 09.10.09. та 19.11.09. у справі № 30/393 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97. № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.12.09. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва, встановив:

Положеннями п. 2 ст. 121 Конституції України встановлено, що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями ст. 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обєкти, визначені відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в результаті перевірки, проведеної Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві щодо дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що станом на 18.02.09. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»займає земельну ділянку площею 1,13 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1 для розміщення та експлуатації платної автостоянки без документів на право користування землею.

За результатами такої перевірки державним інспектором контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві складено акт № 233/5 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.02.09., у якому зазначається, що у відповідача відсутні будь-які документи, що підтверджують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою.

Крім того, відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»було вжито заходи адміністративного впливу, а саме: складено протокол про адміністративне правопорушення № 00233 від 18.02.09. та видано припис № П 233/5 від 18.02.09. (копії яких містяться в матеріалах справи), складений управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві про усунення виявленого порушення земельного законодавства та проведено розрахунок розміру шкоди (копія якого міститься в матеріалах справи), заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1, згідно з яким розмір заподіяної шкоди становить 26026, 64 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 19.02.09. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві складено акт обстеження земельної ділянки № 30/5 від 19.02.09., яким встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 1,13 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1 для розміщення та експлуатації платної автостоянки без документів, що посвідчують право власності чи право користування зазначеною земельною ділянкою.

Крім того, 19.02.09. державним інспектором - головним спеціалістом Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві винесено постанову № 30 (копія якої міститься в матеріалах справи), відповідно до якої справу про адміністративне правопорушення, вчинене директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»було закрито на підставі ч. 3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Нормами ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належних доказів правомірності користування спільною земельною ділянкою суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги прокуратури є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 14, 40, 121 Конституції України, ст. ст. 3, 9, 124, 125, 126, 189, 212, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 2, 323, 33,43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ»(м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1, код ЄДРПОУ 19479100) звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,13 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 1, шляхом знесення розміщених на ній споруд, що використовуються для експлуатації платної автостоянки в 10-денний термін з дня набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ АСЛ» (м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1, код ЄДРПОУ 19479100) в доход державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко

Дата підписання рішення 14.12.09.