Рішення № 90071665, 23.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року м. Київ № 640/24944/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання неправомірними дій, визнання незаконним рішення та зобов`язання

вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті пенсії, що підлягала виплаті за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати відповідача виплати таку пенсію позивачу як спадкоємцю.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не виплачену пенсію позивачу як законному спадкоємцю померлого ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20 січня 2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки суми неотриманої пенсії не включаються до спадщини та виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера, тоді як позивач звернулась після спливу такого строку.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_2 був пенсіонером та перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 24.06.2018 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 10478.

Позивач через свого представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 12.09.2019 про виплату суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 .

Листом від 20.09.2019 № 208025/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для виплати недоотриманої пенсії померлого, оскільки позивач звернулась після спливу шестимісячного строку після смерті пенсіонера.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера врегульовано статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ., на умовах якого виплачувалась пенсія померлому ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

У даному випадку, позивач була членом сім`ї померлого та проживала разом із пенсіонером на день його смерті, що підтверджується актом, складеним житлово-експлуатаційною дільницею за участю сусідів будинку та не заперечується відповідачем.

Таким чином, ОСОБА_1 мала право на отримання суми пенсії, яка недоодержана.

Разом з тим, частиною третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ, якою встановлено право пенсіонера на виплату недоотриманої пенсії без обмеження будь-яким строком.

Суд звертає увагу, що зазначена норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, позаяк порядок отримання недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульований статтею 61 Закону № 2262-ХІІ, яка є пріоритетною.

Крім того, суд критично відноситься до аргументів позивача стосовно його звернення до органів пенсійного фонду з заявою про отримання неотриманої пенсії в межах встановленого шестимісячного строку.

Як зазначає позивач, зазначені обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.10.2018 № 101568/04, адресованим на ім`я Другої Київської державної нотаріальної контори, у відповідь на запит від 27.09.2018 № 3613/02-14, в якому повідомляється про відсутність підстав для надання інформації про наявність пенсійних коштів, які за життя мав право отримати пенсіонер та не отримав.

Судом вже зазначалось вище, що відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ сума неотриманої пенсіонером не включаються до спадщини, а отже запит нотаріальної контори в межах спадкового процесу не є належною формою звернення за недоотриманою пенсією у розумінні Закону № 2262-ХІІ.

Враховуючи викладене, запит Другої Київської державної нотаріальної контори від 29.10.2018 № 101568/04 не може вважатись належним зверненням позивача за недоотриманою пенсією померлого пенсіонера, оскільки відповідно до положень законодавства відповідне звернення подається особисто особою, яка має право на відповідну виплату.

Таким чином, впродовж шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера позивач не звернулась у встановленому Законом № 2262-ХІІ порядку за отримання недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, а тому відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та у межах наданих повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність бездіяльності відповідача, тоді як відповідачем доведено правомірність його дій щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії, а тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова