Рішення № 90070546, 25.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1397/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю

представника позивача Іванейко Я.Я.

представника відповідача не прибув

третьої особи Хліпальська В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 29.01.2020 ВП №60093616.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Личаківською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 по справі №813/6766/14 про встановлення нового строку для подання звіту, подано суду звіт про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014, а саме, повторно розглянуто запит ОСОБА_1 № 03/07 від 18.07.2014 та надано заявнику відповідь та копії документів листом № 248/10/52.13-21 від 03.01.2019. Крім того зазначає, що Личаківською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області надавалися відповіді ОСОБА_1 листами № 11066/10/1710 від 14.08.2015, № 11067/10/1710 від 14.08.2015, № 12763/10/1710 від 24.09.2015, № 1680/10/13-06-10-00 від 11.07.2018, №2211/10/13-01 від 12.09.2018. Вказує, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 813/6766/14 заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області задоволено, накладено штраф на Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у сумі 38 420,00 грн. Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №813/6766/14 (857/3647/19) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб`єкта владних повноважень заходів у виді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі № 813/6766/14 відмовлено. Вказує, що колегія суддів дійшла висновку, що у даних правовідносинах відсутні об`єктивні обставини, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення, наявність яких є обов`язковою передумовою для застосування ч.2 ст. 382 КАС України. Натомість обставини, які є причиною не виконання постанови, на переконання суду, носять суб`єктивний характер та не є наслідком умисних дій відповідача. Водночас зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із виконавчим листом № 813/6766/14, виданим 10.10.2017 про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку із цим, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бойка О.В. від 18.09.2019 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищевказаного рішення суду, яким зобов`язано контролюючий орган повторно розглянути запит ОСОБА_1 № 03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію. Головним управлінням ДФС у Львівській області надано відповідь ГУ ДФС у Львівській області від 01.10.2019 № 665/10.5-10 на вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження, якою повідомлено вищевикладене та що рішення суду виконано. Проте, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бойко О.В. виносить вимогу від 14.11.2019 № В-8/02.1-26/60093616/16633, якою вимагає повідомити про виконання рішення суду з наданням підтверджуючих документів. Контролюючим органом надано відповідь на викладену вимогу від 01.12.2019 № 893/08-05-10, якою зазначено наступне. Дії контролюючого органу з приводу виконання спірної постанови суду були предметом оскарження в рамках судового контролю. Наголошено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №813/6766/14 (857/3647/19) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб`єкта владних повноважень заходів у виді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі № 813/6766/14 відмовлено. Додатково проінформовано державного виконавця, що постановою Верховного суду від 17.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 без змін. Відтак, причини часткового ненадання інформації зумовлені об`єктивними обставинами, а саме, відсутністю такої в контролюючому органі, що і було предметом дослідження в рамках вищевказаної адміністративної справи. Суд встановив відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки контролюючий орган надав позивачу всю наявну у нього інформацію. Судом були встановлені обставини, які свідчать про відсутність наміру від ухилення відповідача від виконання рішення суду. Однак, всупереч цьому, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Берегових Владислав Сергійович виносить постанову про накладення штрафу від 29.01.2020 ВП № 60093616. Відтак, враховуючи вищевикладене, Головне управління ДФС у Львівській області, не погоджується із спірною постановою про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 19 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків, шляхом подання суду документа про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн, уточнюючої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року продовжено процесуальні строки встановлені ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27 березня 2020 року продовжено процесуальні строки встановлені ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року продовжено процесуальні строки встановлені ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі

Відповідачем надано суду відзив, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 60093616 з примусового виконання виконавчого листа № 813/6766/14, виданого 10.10.2017 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. № 03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію. Ухвалою з питань заміни сторони від 10.09.2019 №813/6766/14 виданою Львівським окружним адміністративним судом замінено боржника у виконавчому листі №813/6766/14 виданого Львівським окружним адміністративним судом 10.10.2017 на Головне управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700). Вказує, що 18.09.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу та зазначено про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів. Копії постанов скеровано сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Зазначає, що 01.10.2019 на адресу відділу надійшов лист за підписом голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області Р. Ганюка з інформацією про те що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію листом від 03.01.2019 вих. № 248/10/52.13-21. Однак, 08.10.2019 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі. Тому, 14.11.2019 на адресу ГУ ДФС у Львівській області скеровано лист з вимогою виконати рішення суду в повному обсязі. Зазначає, що 05.12.2019 на адресу відділу надійшов лист за підписом голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області Р. Ганюка з інформацією про те що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію листом від 03.01.2019 вих. № 248/10/52.13-21 та на думку останнього ОСОБА_1 надано повну та вичерпну відповідь. Вказує, що 03.01.2020 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі та звернуто увагу в якій частині. Тому, 29.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.

Відповідач вказує, що аргументація причин невиконання рішення суду боржником зводиться лише до того, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 813/6766/14 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб`єкта владних повноважень заходів у виді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі № 813/6766/14 - відмовлено. Однак таке рішення жодним чином не підтверджує повне та фактичне виконання рішення суду. Більше того, виносячи постанову від 16.07.2019 у справі № 813/6766/14 Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив із наданих боржником доказів, які доводили, що він здійснив всі можливі заходи, щоб виконати судове рішення. Зокрема, боржник надав суду лист Відділу у м. Львові Держгеокадастру у Львівській області № -13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019. Цей лист доводив, що у цьому земельному органі, до якого звернувся боржник, і який надавав податковій інспекції земельно-кадастрові дані у 2003 - 2014 роках, «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки за адресою м. Львів вул. Лісна, 8-а за період 2003 - 2014 р. у Відділі відсутня.». Проте, лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.07.2019 № 31-13-0.6-5067/2-19 доводить наступне. Даний лист був надісланий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження ВП № 59243653, за яким даний орган зобов`язаний був надати інформацію на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 у справі № 813/4276/14, а саме: обґрунтовані відповіді на запити ОСОБА_2 , Хліпальської ОСОБА_3 від 26.03.2014 і 09.04.2014. Як слідує з абзацу 2 сторінки першої листа від 11.07.2019 згаданий вище Відділ у м. Львові Держгеокадастру у Львівській області надав земельно-кадастрову інформацію по земельним ділянкам за адресою м. Львів вул. Лісна, 8-а. На сторінці 2 цього листа наведені нормативно-грошові оцінки всіх земельних ділянок за вказаною адресою за період 2003 - 2014 років. Таким чином, лист Відділу у м. Львові Держгеокадастру у Львівській області № -13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019, який боржник надав суду, аргументуючи неможливість виконання судового рішення в частині розрахунку земельного податку стягувача, містив недостовірну інформацію про відсутність необхідних для розрахунку даних. Отже вважає, що боржник має всі можливості для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 р. у справі № 813/6766/14. Таким чином, судове рішення від 16.07.2019 на яке посилається боржник, не доводить того, що він не спроможний виконати постанови суду від 12.12.2014. Вказує, що всі показники, які використовує податковий орган при цьому розрахунку, є представлені у заяві стягувача від 17.09.2019 а лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.07.2019 № 31-13-0.6-5067/2-19 є ще одним документом, який доводить, що боржник на даний час має всі необхідні дані для виконання судового рішення. Натомість, лист боржника від 03.01.2019 не містить ні одного повного розрахунку земельного податку стягувача про який вона просила і який міг би підтвердити, що стягувач сплатила податки у розмірах, встановлених законом. Враховуючи викладене державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 01.06.2020 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 15.06.2020 здійснено процесуальне правонаступництво у справі позивача з ГУ ДФС у Львівській області на ГУ ДПС у Львівській області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, подала пояснення щодо обставин справи, в яких зазначила, що запит ОСОБА_1 від 18.07.2014 містить одне основне питання (пункт 1 - щодо падання стягувачці повного розрахунку її земельного податку за 2003 - 2014 роки) і пункт 2 з трьома додатковими питаннями (підпункти 2.1, 2.2, 2.3), у яких вона просить надати їй додаткові пояснення з питань нарахування земельного податку. Вказує, що надала відповідачу доказ того, що позивач спроможний виконати повний розрахунок земельного податку фізичної особи згідно з листом ДПІ у Личаківському районі від 14.08.2015 № 11067/10/1710, який позивач надіслав ОСОБА_2 , чоловікові стягувачки. Вказаний лист містить перелік всіх показників, які необхідні для розрахунку земельного податку (сторінка 1); формулу для розрахунку податку, в яку входять згадані показники (сторінка 2); приклад розрахунку із підстановкою значень показників за один рік. Таким чином вважає, що платник податку на підставі згаданого вище розрахунку міг би перевірити достовірність і правильність нарахування його податку. Зазначає, що отримані відповіді від відповідача не містять конкретної інформації. Вказує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 у справі № 826/4951/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ДФС України, Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, суд дослідив факт не реагування ДФС України на заяву - скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 07.11.2016 № 01/11 з приводу не виконання позивачем (у даній справі) низки судових рішень, зокрема, у адміністративних справах №№ 813/625/14, 813/6766/14 та інших. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у справі № 826/4951/17. В резолютивній частині постанови від 04.06.2018 визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо ненадання інформації ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зокрема, щодо не реагування цього органу на заяву позивачів про невиконання Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області остаточних судових рішень. Вказаний суд зобов`язав ДФС України розглянути заяву позивачів від 07.11.2016 № 01/11 та надати обґрунтовану відповідь по всім пунктам, зазначеним в даній заяві. Вказує, що також і наступні листи даного позивача, які він скеровував стягувачці у 2018 році не містили обґрунтованих відповідей по суті, бо це підтверджують судові рішення адміністративних судів у справі № 813/6766/14, якими визнавалось невиконання даним податковим органом судового рішення від 12.12.2014. Вказує, що на підставі даних інформаційної системи, позивач надавав стягувачці і різним адміністративним судам (у справах №№ 813/6766/14 826/4951/17) різні значення площі земельної ділянки стягувачки на яку він нараховував земельний податок. Вказує, що Київський апеляційний адміністративний суд у справі №826/4951/17 дослідив лист ГУ ДФС у Львівській області від 07.12.2016 № 6183/10/13-01-13-01-18, який містить значення площ земельних ділянок стягувачки за 2003 - 2008 роки у розмірі 0,0768 га. Натомість, Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №813/6766/14 досліджував лист ГУ ДФС у Львівській області від 03.01.2019 № 248/10/52.13-21, в якому даний позивач стверджує, що «Площа земельних ділянок, на які нараховано податок за період 2003 - 2014 роки становить 0,01124 га, цільове призначення якої - ведення садівництва та 0,00333 га - призначеної для обслуговування житлового будинку», а це означає, що загальний розмір (площа) земельних ділянок за 2003 - 2008 роки становить 0.1790 га. Незважаючи на вказану вище істотну різницю, таблиці обох документів, містять ті самі значення нарахованого податковим органом стягуванні земельного податку, що є неможливим. Таким чином, просить суд відмовити в позові.

22.06.2020 позивач подав відповідь на відзив в якому зокрема зазначив, що про причини ненадання інформації, яка відсутня в контролюючому органі з об`єктивних причин, контролюючий орган надавав пояснення щодо розгляду заяви ОСОБА_1 з посиланням на норми чинного законодавства в судових засіданнях в рамках судового контролю за виконанням спірного рішення суду, якими обґрунтовував відсутність такої інформації у зв`язку із відсутністю документів, у тому числі і у архіві. Щодо твердження того, що позивач не зазначає яким конкретно листом позивача була надана відповідь на запит від 18.07.2014, то слід зазначити, що така інформація була надана листом від 03.01.2019 № 248/10/52.13.-21. Звіт про виконання судового рішення подано до Львівського окружного адміністративного суду 12.02.2019. Щодо не дослідження листа ГУ ДФС у Львівській області від 24.06.2019 р. вих.. № 31360/10/25.0-06 у справі № 813/6766/14, вказує, що правова оцінка вказаного листа надана ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, прийнятою у справі № 813/625/14 за наслідками судового контролю за виконанням судового рішення, яка набрала законної сили. Всупереч цьому, та долученим до відповіді ГУ ДПС у Львівській області рішення суду (постанова ВААС від 16.07.2019), державний виконавець виносить вимогу від 14.11.2019, яку обґрунтовує тим, що ухвала ЛОАС скасована вищевказаною постановою ВААС через порушення норм процесуального права з мотивів порушення процедури її постановлення, що абсолютно не відповідає викладеному в постанові ВААС від 16.07.2019. Вказує, що контролюючим органом вжито всіх можливих заходів для надання відповіді на запит третьої особи, вина боржника відсутня, а отже, й немає підстав для накладення штрафу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Третя особа проти позову заперечила повністю, вважає вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно, об`єктивно оцінив подані докази та

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 813/6766/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 №03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 визнано протиправними дії Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 і ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 по справі №813/6766/14 та встановлено новий строк подання звіту про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 по справі №813/6766/14 та зобов`язано Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подати суду звіт про виконання судового рішення до 23.07.2018.

На виконання вимог постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 по справі №813/6766/14, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області розглянула запит Хліпальської Віри Василівни №03/07 від 18.07.2014 (а.с.88-89) та надано запитувану інформацію згідно листа від 11.07.2018 вих. №1680/10/13-06-10-00. Про що надано звіт від 18.07.2018 №326/13-01-10-05-03 до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №813/6766/14 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо невиконання постанови суду від 12.12.2014 по справі №813/6766/14 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у місті Львові Львівської області та ДПІ у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій - задоволено частково. Визнано протиправними дії Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області щодо невиконання постанови суду від 12.12.2014 по справі №813/6766/14. Встановлено новий строк подання звіту про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 по справі №813/6766/14 та зобов`язано Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подати суду звіт про виконання судового рішення до 01.12.2018. Відмовлено у задоволенні вимог про накладення на керівника Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області штрафу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб за невиконання постанови суду від 12.12.2014 у справі №813/6766/14 та стягнення половини вказаної суми в пункті 3 суми штрафу, яка становить двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь ОСОБА_1 , а іншу половину зарахувати до Державного бюджету України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 апеляційну скаргу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 без змін.

Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 07.12.2018 подано до Львівського окружного адміністративного суду клопотання про встановлення нового строку для подання звіту, оскільки ухвала суду від 13.09.2018 оскаржувалася в апеляційному порядку.

Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №813/6766/14 подано касаційну скаргу до Верховного суду.

Ухвалою Верховного суду від 26.12.2018 відмовлено у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 по справі №813/6766/14 задоволено клопотання Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та встановлено новий строк для подання звіту.

Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду подано суду звіт про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014, а саме, повторно розглянуто запит ОСОБА_1 № 03/07 від 18.07.2014 та надано заявнику відповідь та копії документів листом № 248/10/52.13-21 від 03.01.2019 (а.с.93-94).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року у справі № 813/6766/14 заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області задоволено, накладено штраф на Личаківську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у сумі 38 420,00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №813/6766/14 (857/3647/19) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб`єкта владних повноважень заходів у виді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі № 813/6766/14 відмовлено.

Водночас, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП № 60093616 з примусового виконання виконавчого листа № 813/6766/14, виданого 10.10.2017 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. № 03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію.

Ухвалою з питань заміни сторони від 10.09.2019 №813/6766/14 виданою Львівським окружним адміністративним судом замінено боржника у виконавчому листі №813/6766/14 виданого Львівським окружним адміністративним судом 10.10.2017 на Головне управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700).

18.09.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу та зазначено про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів. Копії постанов скеровано сторонам виконавчого провадження для відома та виконання (а.с.121-122).

01.10.2019 на адресу відділу надійшов лист за підписом голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області Р. Ганюка з інформацією про те що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію листом від 03.01.2019 вих. № 248/10/52.13-21(а.с.123-124, 125-128).

08.10.2019 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі (а.с.137-139)

14.11.2019 на адресу ГУ ДФС у Львівській області скеровано лист з вимогою виконати рішення суду в повному обсязі (а.с.140-141)

05.12.2019 на адресу відділу надійшов лист за підписом голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області Р. Ганюка з інформацією про те що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію листом від 03.01.2019 вих. № 248/10/52.13-21 та на думку останнього ОСОБА_1 надано повну та вичерпну відповідь (а.с.142-144).

03.01.2020 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі де вказано на листи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області№-13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019 та №31-13-0.6-5067/2-19 від 11.07.2019 (а.с.149-151, 152,153-155).

29.01.2020 державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн у ВП№60093616 (а.с.7-8).

Позивач не погоджується з винесеною постановою про накладення штрафу, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження згідно ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусовому виконанню відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Виконавець згідно ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження” визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Зокрема:

1. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що виконавче провадження ВП №60093616 відкрито 18.09.2019, копію постанови направлено сторонам для відома та виконання, боржнику надано 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Судом також встановлено, що позивач подав лист від 01.10.2019 на адресу відповідача з інформацією про те, що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію листом від 03.01.2019 вих. № 248/10/52.13-21.

Проте, 08.10.2019 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі.

Відтак, 14.11.2019 на адресу ГУ ДФС у Львівській області скеровано лист з вимогою виконати рішення суду в повному обсязі.

Судом встановлено, що 05.12.2019 на адресу відділу надійшов лист з інформацією про те що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію листом від 03.01.2019 вих. № 248/10/52.13-21 та на думку останнього ОСОБА_1 надано повну та вичерпну відповідь та вказано, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 813/6766/14 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб`єкта владних повноважень заходів у виді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі № 813/6766/14- відмовлено.

Судом встановлено, що 03.01.2020 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець, під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 07 листопада 2019 року в рамках справи № 420/70/19, адміністративне провадження № К/9901/23252/19 (ЄДРСРУ № 85450386) досліджував питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні та вказав, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, якщо судове рішення не виконано.

В той же час, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. по справі №537/3986/16-а (ЄДРСРУ № 74204195).

Верховний Суд зазначив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом погоджується з покликанням відповідача, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 813/6766/14 не підтверджує повне та фактичне виконання рішення суду і у такій не зазначено про поважність причин невиконання судового рішення, а вказано (а.с.17), що обставини, які є причиною невиконання постанови носять суб"єктивний характер.

Крім того, судом встановлено з матеріалів справи, що суд виходив із наданих боржником доказів, які доводили, що він здійснив всі можливі заходи, щоб виконати судове рішення, зокрема, лист Відділу у м. Львові Держгеокадастру у Львівській області № -13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019.

Судом встановлено із змісту даного листа, щодо інформації земельно-кадастрових даних у 2003 - 2014 роках, «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки за адресою м. Львів вул. Лісна, 8-а за період 2003 - 2014 р. у Відділі відсутня.».

Судом також встановлено, що згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.07.2019 № 31-13-0.6-5067/2-19, надісланого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження ВП № 59243653, надано інформацію на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 у справі № 813/4276/14, а саме відповіді на запити ОСОБА_2 Ю ОСОБА_4 .. Хліпальської В ОСОБА_5 від 26.03.2014 і 09.04.2014, надано земельно-кадастрову інформацію по земельним ділянкам за адресою м АДРЕСА_1 Львів АДРЕСА_2 . Лісна, АДРЕСА_3 . та наведено нормативно-грошові оцінки всіх земельних ділянок за вказаною адресою за період 2003 - 2014 років.

Таким чином суд дійшов висновку, що лист Відділу у м. Львові Держгеокадастру у Львівській області № -13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019, який боржник надав суду, аргументуючи неможливість виконання судового рішення в частині розрахунку земельного податку стягувана, містив недостовірну інформацію про відсутність необхідних для розрахунку даних, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.07.2019 № 31-13-0.6-5067/2-19 (а.с.216-218).

Отже, суд погоджується з твердженням відповідача, що у боржника були всі можливості для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 813/6766/14.

Таким чином, покликання позивача на судове рішення від 16.07.2019 на яке є безпідставним та не доводить того, що він не міг виконати постанову суду від 12.12.2014.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач не виконав рішення суду згідно з виконавчим документом в повному обсязі, зокрема позивач не надав повної запитуваної інформації ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження”

Судом встановлено, що згідно матеріалів наданих боржником, відповідач правомірно встановив невиконання рішення суду, про що державним виконавцем у відповідності п.2 ст. 63, п.1 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про накладення штрафу та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Суд окремо звертає увагу, що рішення суду у справі 813/6766/14 набрало законної сили ще 03.06.2015 року, але боржником (позивачем) добровільно у розумний строк не було виконано.

Європейський Суд з прав людини у п. 46 рішення у справі "Юрій ОСОБА_6 Іванов проти України" (Заява N 40450/04) від 15 жовтня 2009 року зазначив, що: "Щодо питання прийнятності скарг про невиконання рішення від 29 липня 2003 року, Суд повторює, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" ( 974_216 ) (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року).

У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання (див. згадане вище рішення у справі Бурдова (N 2), п. 68).

У п. 48-49 вказаного рішення зазначено, що Суд вважає, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження.

На таких самих підставах Суд визнає, що такий стан справ породжував питання про відповідальність держави за виконання судового рішення від 29 липня 2003 року і що у зв`язку з його невиконанням заявник може претендувати на статус жертви від порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).

Європейський Суд з прав людини у п.51-54 вказаного рішення відмітив, що право на суд, захищене статтею 6 ( 995_004 ), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" ( 980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 53).

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Бурдов проти Росії" ( 980_045 ), N 59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року). Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (див. рішення у справі "Зубко та інші проти України" ( 974_014 ) (Zubko and Others v. Ukraine), NN 3955/04, 5622/04, 8538/04 і 11418/04, п. 70, ECHR 2006-VI).

Суд також повторює, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ); рішення у справі "Ромашов проти України"( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" ( 980_251 ) (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" ( 974_196 ) (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ) (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Також у п. 98 вказаного рішення Суд вказав, що якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) (no. 1) [GC], N 36813/97, п. 183, ECHR 2006-...). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Акашева, пп. 21-22).

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про правомірне винесення відповідачем спірної постанови про накладення на позивача штрафу, оскільки позивачем рішення суду не виконано без поважних причин.

Суд також зазначає, що позивач, вважаючи що ним рішення суду виконано повністю з огляду на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №813/6766/14 (857/3647/19) мав право звернутися згідно з ст. 374 КАС України до суду, який видав виконавчий документ із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст. 374 КАС України).

Доказів того, що позивач після винесення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 16.07.2019 по справі №813/6766/14 (857/3647/19) звертався до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню позивачем не надано, а відтак державний виконавець був зобов"язаний вчиняти дії по виконанню виконавчого листа за рішенням суду яке набрало законної сили.

Застосування такого заходу реагування як накладення штрафу на позивача є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним рішення суду виконано належно та в повному обсязі, чи переконливих доказів на підтвердження поважних причин невиконання рішення суду, оскільки судом встановлено невчинення позивачем всіх заходів для виконання такого.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем встановлено невиконання рішення суду, відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на позивача. Правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідачем доведена.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений Законом України “Про виконавче провадження”, порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд, –

у х в а л и в :

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 – відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.06.2020.

Суддя Коморний О.І.