Ухвала суду № 90067685, 25.06.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2332/18

Провадження № 1-кп/727/165/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючої судді - Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судового засідання Ільчука М.В.

сторін кримінального провадження:

прокурора Ротаря С.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника в інтересах обвинуваченого Явіца В.Й.

розглянувши в підготовчому провадженні, дистанційно в режимі відеоконфкркнзв`язку, відкритому підготовчому засіданні обвинувальний акт, з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017260040003728 від 09.12.2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових за №12017260040003728 від 09.12.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

За даними реєстру матеріалів досудового розслідування і відповідної розписки обвинуваченому вручено копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду 16.06.2020 року, вищенаведену справу було передано на розгляд судді Слободян Г.М. в порядку вимог ст.. 35 КПК України та ухвалою суду від 17.06.2020 року призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Постановою Верховного Суду України від 04.02.2020 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.07.2018 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18.09.2018 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

В підготовчому засіданні з`ясовано, що угоди між прокурором та обвинуваченими, а також між обвинуваченими і потерпілим про визнання винуватості чи про примирення не укладено. Підстав для закриття або зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Порушень вимог закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду не встановлено.

Суд, заслухавши думку прокурора Ротар С.Б.., думку обвинуваченого і в його інтересах захисника про можливість призначення вищенаведеного кримінального провадження до судового розгляду, у відкритому судовому засіданні, одноособово суддею, вважає можливим призначити вказане кримінальне провадження до судового розгляду, у відкритому судовому засіданні, із викликом в судове засідання: сторону обвинувачення та сторону захисту.

В засіданні, прокурором заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Клопотання мотивовано тим, що в ході проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.01.2018 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу неодноразово продовжувався під час судового розгляду справи (в попередньому складі суду).

Зазначає, що обставинами, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.

Вказує, що обставинами, які свідчать про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, є те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, обвинувачений є особою раніше неодноразово судимою, судимість в обвинуваченого не погашена, останній офіційно не працює, перебуваючи на волі вчинятиме нові злочини, впливатиме на представників потерпілої сторони та свідків, які безпосередньо показів в судовому засіданні не надавали. Прокурор, вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 в разі перебування на волі, перешкоджатиме судовому розгляду кримінального провадження і іншим чином, а саме ухилятиметься від явки до суду, а тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків просить застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 щодо призначення розгляду справи по суті та клопотання прокурора про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою виніс на розсуд суду.

Захисник Явіц В.Й. щодо призначення розгляду справи по суті не заперечив. У вирішенні питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважає клопотання прокурора необґрунтованим, те, що не доведено озвучені стороною обвинувачення ризики; вважає, що до його підзахисного слід застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового провадження щодо клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його. Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує наявність ризиків, регламентованих п. 1, п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України та особу обвинуваченого; сталими на даний період судового розгляду справи є такі ризики, як: ризик переховування ОСОБА_1 від суду; дієвість цього ризику обумовлюється відсутністю в обвинуваченого постійного зареєстрованого місця проживання, відсутністю сім`ї, тобто відсутністю міцних соціальних зв`язків; матеріали справи містять дані про притягнення раніше ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, наявність не знятої і не погашеної судимості.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти. При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»).

Судом враховується і дієвість, сталість ризику, у разі перебування на волі, впливу ОСОБА_1 на представників потерпілої сторони, свідків, які безпосередньо в судовому засіданні не були допитані; за матеріалами справи, видно, що останній знайомився з матеріалами кримінального провадження, а отже йому відомі адреси місця знаходження, як потерпілих, так і свідків. Дієвим є і ризик вчинення обвинуваченим у разі перебування на волі нових злочинів та, з урахуванням особи ОСОБА_1 , його злочинної спрямованості, обумовленої тим, що раніше обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини та підвищену суспільну небезпечність, з урахуванням того, обвинувачений ніде офіційно не працює, не має міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до 60 діб., який не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою за наявності передумов регламентованих пп. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу та більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання наведених вище ризиків; судом, при цьому, не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішення ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 визначає, що «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку….Тримання особи під вартою, завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину (рішення у справі «Москаленко проти України»). Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд, виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи ((рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, на даний час, не виходить за межі розумного строку; який кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу; при цьому судом враховується і об`активність порядку дослідження доказів, а саме допиту свідків в режимі відео конференції, дослідження доказів і допиту самого обвинуваченого.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв"язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України. Даних щодо неможливості за станом здоров"я обвинуваченого ОСОБА_1 утримуватись в умовах ізоляції та отримувати у ній необхідне лікування не встановлено, а отже, стан здоров`я обвинуваченого дозволяє йому брати участь в судових засіданнях. При цьому, звертає увагу, що стороною захисту, не надано суду жодного посилання на доказ щодо наявності постійного місця проживання ОСОБА_1 , його характеристики, наявності сім`ї, тобто міцних соціальних зв`язків та стану його здоров`я. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що наведені вище заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , на даному етапі розгляду кримінального провадження, судом не встановлено, а отже в задоволенні клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.

Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Відповідно до п.3 ст. 183 КПК України, суд з врахуванням обставин пред`явленого обвинувачення, вважає, що для забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, слід одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави. Розмір застави визначити в 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні повідомив, що на даний час стороні обвинувачення відомо про те, що ОСОБА_1 знаходиться в Державній установі «Вінницька виправна колонія №86».

Судом установлено, що ухвалою суду від 10.03.2020 року постановлено перевести ОСОБА_1 , для тимчасового тримання із ДУ «Вінницька виправна колонія №86» до ДУ «Чернівецька установа виконання покарань №33», для розгляду даного кримінального провадження. Матеріали справи містять інформаційний лист ДУ «Вінницька виправна колонія №86», відповідно до якого, вказана установа повідомляє, що починаючи з 13.03.2020р. та по теперішній час скасовані усі залізничні сполучення та припинено конвоювання засуджених, скасовані переміщення та розподіл засуджених із слідчих ізоляторів осіб, вироки відносно яких набули чинності. В листі повідомляється, що установою виконання покарання вжито заходи щодо підготовки матеріалів для переміщення (етапування) ОСОБА_1 та після зняття карантину та відновлення руху варт буде негайно здійснено його переміщення до ДУ Чернівецький слідчий ізолятор (33) та наразі, керівник установи просить суд розглядати усі процесуальні питання в режимі відеоконференції між їх установою та судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин. Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення оперативності судового провадження у розумний строк, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 на даний час знаходиться в Державній установі «Вінницька виправна колонія №86», що ускладнює його доставку до суду у зв`язку з вищенаведеними обставинами, вказаними у листі ДУ «Вінницька виправна колонія №86», що може привести до затягування судового процесу, суд вважає провести судове засідання в режимі відеоконференції.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.177, 182,183,184,314-316,331, 350, 369-372,392 КПК України, суд, - УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за №12017260040003728 від 09.12.2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, одноособово суддею, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці, у дистанційному режимі відеоконференції між Шевченківським районним судом м. Чернівці, який знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Кафедральна, 4, та Державною установою «Вінницька виправна колонія №86», яка знаходиться за адресою: м. м. Вінниця, Староміський р-н, вул. Привокзальна, буд. 26 на 03 липня 2020 року на 15.00 годин. Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

Забезпечення проведення відеоконференції за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , явка якого є обов`язковою та вручення пам`ятки про процесуальні права доручити начальнику Державної установи «Вінницька виправна колонія №86».

В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, захисника, явку яких в судове засідання визнати обов`язковою.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 21 серпня 2020 року.

Визначити заставу в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42040,00 (сорок дві тисячі сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Одержувач коштів: ТУ ДСА України в Чернівецькій області Код ЄДРПОУ: 26311401 Банк: Держказначейська служба України, м. Київ Код банку отримувача: 37567646 Рахунок: UA548201720355279001000008745.

Обвинувачений або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, перебуває чи проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування. Обов`язки визначити до 21.08.2020 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно чи письмово суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та направленню обвинуваченому, врученню прокурору до відома. Копію ухвали в частиі забезпечення дистанційного розгляду в режимі відео конференції направити для виконання до Державної установи «Вінницька виправна колонія №86».

Ухвала підлягає оскарженню до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці в установленому законом порядку

Суддя Слободян Г.М.