Рішення № 9006768, 29.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/7129.04.09

За позовом закритого акціонерного товариства «Форум-ДС»

до товариства з оюмеженою відповідальністю “Укобудпостач”

про стягнення 94 901,55 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача           Снєжинський О.С.(дов. № 1001 від 08.12.2008)

від відповідача Колдоба М.В.(дов. № 19 від 25.02.2009 )

                              Литвин А.С.(дов. № 19 від 25.02.2009 )

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги закритого акціонерного товариства «Форум-ДС» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»про стягнення заборгованості в розмірі 94 901,55 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором поставки № 10 ПБ від 01.09.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2009 порушено провадження у справі № 50/71 та призначено її до розгляду на 25.02.2009.

25.02.2009 в судове засідання прибули представники позивача і відповідача та дали пояснення по справі. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи в зв’язку з неотриманням позовної заяви. Судом дане клопотання задоволено і в судовому засіданні було оголошено перерву на 11.03.2009.

11.03.2009 в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості проведення переговорів з позивачем щодо вирішення спору мирним шляхом. В зв’язку із задоволенням клопотання відповідача, позивач проти якого не заперечував, в судовому засіданні оголошено перерву на 25.03.2009.

В судовому засіданні 25.03.2009 представник сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на більш тривалий термін, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Також представники сторін повторно заявили клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди. Судом подане клопотання задоволено і оголошено перерву на 08.04.2009.

08.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача і відповідача та дали пояснення по справі. Представник відповідача втретє заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для складання тексту та погодження мирової угоди між сторонами. Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання та заявив, що сторони не змогли дійти згоди щодо укладення мирової угоди, а тому справу необхідно розглянути по суті. Вказане клопотання відповідача судом було відхилено.

В судовому засіданні для виготовлення та оголошення повного тексту рішення за клопотанням відповідача оголошено перерву на 29.04.2008.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 закрите акціонерне товариство «Форум-ДС»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки № 10 ПБ (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язався поставити товарний бетон та розчин (далі - товар), а покупець - приймати та своєчасно оплачувати переданий товар за цінами, обумовленими сторонами в “Протоколі узгодження цін”, який є невід’ємною частиною даного договору. Аналогічні обов’язки сторін встановлені умовами п. 6.1.1. та п. 6.2.1. договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями по факту отримання відповідних заявок покупця.

Поставка товару здійснюється згідно заявок покупця відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс 2000” на умовах вказаних в заявці із урахуванням особливостей, що випливають із умов даного договору(п. 4.1. договору).

Згідно з умовами п. 4.4 договору перехід права власності на товар відбувається після передачі партії товару та підписання представником покупця відповідної товарно-транспортної (видаткової) накладної в кінцевому пункті поставки товару, в разі самовивозу- після передачі партії товару перевізнику.

Відповідно до положень розділу 5 договору сторони закріпили порядок проведення розрахунків за договором. Ціна на товар, що поставляється за даними договором встановлюється в українських гривнях та зазначається в “Протоколі узгодження цін” та в рахунках-фактури. Сторони домовились, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, але з урахуванням того, що додатково до суми попередньої оплати для покупця на поточний календарний місяць поставки товару може встановлюватись ліміт заборгованості за поставлений товар. Під лімітом сторони розуміють максимальний розмір заборгованості за всі поставлені постачальником покупцю партії товару, що перевищують суму попередньої оплати. Встановлення ліміту означає, що в будь-який момент часу протягом поточного місяця розмір заборгованості (не простроченої) покупця перед постачальником за фактично поставлений товар не повинен перевищувати розміру ліміту, встановленого відповідно до умов даного договору.

Згідно умов п. 5.5. договору ліміт заборгованості покупця перед постачальником встановлюється відповідною додатковою угодою до даного договору та встановлюється на строк дії договору в розмірі 50 000,00 грн., який має погашатися до 25 числа кожного поточного календарного місяця.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 181 022,39 грн. відповідно до видаткових накладних:

-          № 807.4.1 від 22.09.2008 на загальну суму 13 244,63 грн.,

-          № 807.5 від 22.09.2008 на загальну суму 167 777,76 грн.,

який був отриманий останнім, про що свідчить належним чином оформлена довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 178 від 01.09.2008.

Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 95 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 86 022,39 грн.

03.12.2008 позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою погасити суму заборгованості за отриманий товар в повному обсязі. Однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 86 022,39 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 86 022,39 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеними договорами позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 4 298,76грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Згідно ст. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні заподіяні цим збитки в повному обсязі.

Відповідно до умов п. 7.3. вищевказаного договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості простроченої суми коштів за кожен календарний день прострочення платежу. Пеня нараховується на розмір неоплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 7.3 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 4 298,76грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 537,35 грн. та витрати, пов’язані з інфляційними процесами в сумі 4 043,05грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, код ЄДРПОУ 33993753; р/р 26005801309219 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528 (чи з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)) на користь закритого акціонерного товариства «Форум-ДС» (03148, м. Київ, вул. Жилянська, 1, код ЄДРПОУ 31777631; р/р 26005300007067 в АКБ “Форум” м. Київ, МФО 322948) основний борг в сумі 86 022 (вісімдесят шість тисяч двадцять дві)грн. 39 коп., пеню в розмірі 4 298 (чотири тисячі двісті дев’яносто вісім)грн. 76 коп., 3% річних в сумі 537 (п’ятсот тридцять сім)грн. 35 коп.; індекс інфляції в розмірі 4 043 (чотири тисячі сорок три)грн. 05 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 949 (дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 02коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д