Рішення № 9006452, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/32516.12.09 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Кепітал

Медіа Баїнг"

до           Закритого акціонерного товариства "Позняки-жил-буд"

про           стягнення 57 862,13 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Мироненко Г.О., за дов. б/н від 02.04.2009 р.

від відповідача          Мельник А.С., за дов. б/н від 30.12.2008 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Кепітал Медіа Баїнг" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Позняки-жил-буд" про стягнення 37 305,98 грн. боргу, 10 043,08 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США, 5 863,52 грн. пені, 733,32 грн. процентів річних та 3916,23 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті рекламних послуг, наданих позивачем за договором № 93 від 20.10.2008 р.

Ухвалою суду від 29.07.2009 р. порушено провадження у справі № 54/325, розгляд справи призначено на 25.09.2009 р.

Представниками сторін подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У поданому відзиві відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту надання послуг за договором, строк нарахування пені не відповідає передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України обмеженням, а вимоги про стягнення вартості послуг пропорційно збільшенню офіційного курсу долара США до гривні не відповідають умовам договору, яким встановлено, що перегляд вартості послуг здійснюється за погодженням із відповідачем.

Разом із відзивом позивачем заявлено клопотання про витребування у позивача доказів на підтвердження надання послуг, а саме: фотографічних звітів та макетів рекламних матеріалів, наданих відповідачем для розміщення за умовами договору. Клопотання судом задоволено частково.

Крім цього, позивачем заявлено клопотання про зобов’язання позивача направити відповідачу додані до позовної заяви документи. Клопотання судом задоволено.

У зв’язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 28.10.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.2009 р. не з’явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 28.10.2009 р. розгляд справи відкладено на 18.11.2009 р.

У судовому засіданні 18.11.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.12.2009 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Кепітал Медіа Баїнг" був укладений договір № 93 про розміщення зовнішньої реклами, відповідно до умов якого відповідач, як замовник, замовляє і оплачує, а позивач зобов’язується надати рекламні послуги у вигляді розміщення реклами замовника на спеціальних конструкціях відповідно до медіа-планів, які є додатками до договору (п. 1.1. договору).

Як передбачено п. 1.2. договору, письмове затвердження медіа-плану є фактом визнання взаємних зобов’язань щодо зазначеного у цьому документі обсягу і вартості послуг.

20.10.2008 р. та 26.11.208 р. сторонами були підписані додатки № 1 та № 2 до договору, якими визначено місце розміщення реклами, строк проведення та вартість рекламної компанії.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено пунктом 3.2. договору, замовник щомісяця здійснює оплату вартості рекламної кампанії на протязі перших 15 календарних днів кожного місяця проведення рекламної кампанії у відповідності із рахунком-фактурою. Виходячи з викладеного, відповідач повинен був оплатити рекламні послуги за листопад 2008 р. (додаток № 1 до договору) у строк до 15.11.2008 р., а послуги за грудень 2008 р. (додаток № 2 до договору) –у строк до 15.12.2008 року.

Порядок прийняття робіт передбачено п. 3.9. договору, відповідно до якого замовник повинен впродовж 5 робочих днів від дня отримання акту виконаних робіт підписати його або надати письмову мотивовану відмову.

Як свідчать матеріали справи, відповідач підписав акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000664 від 30.11.2008 р. та № ОУ 0000716 від 31.12.2008 р., згідно з якими прийняв послуги з розміщення реклами у листопаді та грудні 2008 р.

Загальна вартість послуг згідно з додатками № 1 та № 2 до договору становить 42 305,98 грн.

Рахунки на оплату послуг відповідно до п. 3.2. договору були виставлені відповідачу 05.11.2008 р. (рахунок № СФ-0000641 на оплату послуг за листопад 2008 р.) та 26.11.2008 р. (рахунок № СФ-0000681 на оплату послуг за грудень 2008 р.).

26.11.2008 р. відповідач направив позивачу гарантійний лист, яким гарантував оплату послуг згідно з рахунками № СФ-0000641 від 05.11.2008 р. та № СФ-0000681 від 26.11.2008 р.

Надані послуги відповідач оплатив частково, перерахувавши позивачеві 26.12.2008 р. 5000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 37 305,98 грн., його розмір належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню в розмірі 5863,52 грн. станом на 13.07.2009 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на пункт 4.3. договору, яким передбачено, що у випадку недотримання замовником обумовлених договором строків здійснення платежів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання по дату фактичної оплати.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Частиною 3 ст. 251 ЦК України визначено, що строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. З урахуванням положень ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторонам надано право змінювати правочином строки, передбачені законодавством, крім випадків, коли в актах законодавства прямо зазначено про неможливість відступити від їх положень, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень вказаних актів випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зі змісту п 4.3. договору не вбачається, що сторони змінили передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені, вказавши інший, погоджений ними строк.

Крім цього, позивачем при здійсненні розрахунків пені, процентів річних та інфляційних втрат невірно обраховано початок перебігу строку їх нарахування. Відповідно до правил обчислення строків, передбачених ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Як передбачено пунктом 3.2. договору, замовник щомісяця здійснює оплату вартості рекламної кампанії на протязі перших 15 календарних днів кожного місяця проведення рекламної кампанії. Таким чином, останнім днем оплати послуг є 15-е число відповідного місяця, а отже, розрахунок сум штрафних санкцій повинен здійснюватись із 16-го числа.

З урахування наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 4 609,53 грн. за нижченаведеним розрахунком суду:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

16061,0816.11.08 –26.12.084112%431,81

11061,0827.12.08 - 16.05.0914112%1025,50

26244,9016.12.08 - 14.06.0918112%3 120,58

26244,9015.06.09 - 16.06.09211%31,64

Всього 4 609,53 Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Позовні вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі відповідно 687,89 грн. та 3545,59 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

16.11.2008 - 26.12.200816061,08413 %53,981,021337,28

27.12.2008 - 13.07.200911061,081993 %180,921,086951,25

16.12.2008 - 13.07.200926244,902103 %452,991,0862257,06

Всього 687,893 545,59 Позивач також просить стягнути з відповідача 10 043,08 грн. компенсації знецінення гривні по відношенню до долара США. Вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 3.7. договору, на який посилається позивач в обґрунтування зазначених вимог, перегляд вартості рекламних послуг у зв’язку із збільшенням офіційного курсу гривні до долара США здійснюється за погодженням із відповідачем. Доказів такого погодження зміни вартості послуг позивачем не надано. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати наданих позивачем послуг та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 46 148,99 грн.

Позивачем при поданні позову було сплачено 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 08.07.2009 р., як набрала чинності з 14.07.2009 р., відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла станом на 27.04.2009 р. Згідно з Постановою у зазначеній редакції на день подання позову (24.07.2009 р.) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становив 118,00 грн.

Таким чином, надмірно сплачена сума витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 197,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3, ідентифікаційний код 24089818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Кепітал Медіа Баїнг" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 33343078) 37 305 (тридцять сім тисяч триста п’ять) гривень 98 коп. основного боргу, 4609 (чотири тисячі шістсот дев’ять) гривень 53 коп. пені, 3 545 (три тисячі п’ятсот сорок п’ять) гривень 59 коп. інфляційних втрат, 687 (шістсот вісімдесят сім) гривень 89 коп. процентів річних, 461 (чотириста шістдесят одну) гривню 48 коп. державного мита та 94 (дев’яносто чотири) гривні 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Кепітал Медіа Баїнг" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 33343078) 197 (сто дев’яносто сім) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надмірно сплачених платіжним дорученням № 840 від 16.07.2009 р.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                           Т.С. Демченко