Ухвала суду № 90063628, 24.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3830/18

Провадження № 6/645/22/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань Ятлової Ю.В.,

за участю:

заявника - приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича,

заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільному сумісному майні, боржник – ОСОБА_2 , зацікавлені особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , AT “ПроКредит Банк”, неповнолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в особі їх законного представника ОСОБА_8 , неповнолітня ОСОБА_9 , в особі законного представника ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області нюков Ю.В. звернувся до суду з поданням, в якому просив визначити належну ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), частку у майні - квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ), якою він володіє спільно з іншими особами, як таку, що становить 1/4 частину.

В обґрунтування подання виконавець посилається на те, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 60441821 з примусового виконання виконавчого листа № 645/3830/18, виданого 29 травня 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" заборгованість за Договором про надання траншу № 2.23653/6394 від 05.10.2007 року, який є невід`ємною частиною рамкової угоди № 6394 від 05.10.2007 року у розмірі 2909723 грн. 16 коп. із якої: 1774033 гривні 12 коп. - заборгованість за кредитом; 14474,54 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 30466,36 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 1090749,14 грн - пеню, а також сплачений судовий збір у розмірі 43645 гривень 85 копійок. Боржник добровільно рішення суду не виконує. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на

ім`я боржника зареєстровано право спільної сумісної власності на частину квартири за адресою: - АДРЕСА_2 . Згідно свідоцтва про право власності яке додане до відповіді Комунального

підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради

№15246/04-08/19 від 27.11.2019, на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_11 ої

ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

зареєстрована на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від

05.02.2003 р., виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду

Управління комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, №3-113-1

234347..

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визначення частки майна боржника прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. в судовому засіданні підтримав подання в повному обсязі та просив його задовольнити, зазначивши, що усі докази надані суду.

В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_1 проти задоволення подання приватного виконавця заперечувала та зазначила, що у неї дві доньки, четверо онуків, які мешкають усі в одній квартирі. Місця для проживання замало, іншого житла не мають. У разі якщо виділять частку з квартири, то для мешкання їх сім*ї залишається дуже мало місця, діти зовсім маленькі. Крім того вони не мають бажать мешкати разом з чужими людьми.

Заінтересовані особи ОСОБА_4 яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_9 ; ОСОБА_8 яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; ОСОБА_2 ; в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяву, в якій просили суд слухати справу за їх відсутності проти задоволення подання приватного виконавця заперечували.

Суд, дослідивши матеріали подання державного виконавця, матеріали виконавчого провадження № 60441821, надані приватним виконавцем в копіях, вважає подання таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29 травня 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2019 року, видано два виконавчих листа про стягнення солідарно з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (р/р НОМЕР_3 у АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984, ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за Договором про надання траншу № 2.23653/6394 від 05.10.2007 року, який є невід"ємною частиною рамкової угоди № 6394 від 05.10.2007 року у розмірі 2909723 (два мільйони дев"ятсот дев"ять тисяч сімсот двадцять три гривні) 16 коп.: із якої: 1774033 (один мільйон сімсот сімдесят чотири тисячі тридцять три) гривні 12 коп. - заборгованість за кредитом; 14474,54 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 30466,36 грн.- проценти за неправомірне користування кредитом; 1090749,14 грн. - пеню, а також сплачений судовий збір у розмірі 43645 гривень 85 копійок.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 29 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження №60441821 з виконання вищевказаного виконавчого листа №645/3830/18, виданого 29 травня 2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику рекомендованим листом 30.10.2019 року, стягувач отримав постанову під власний підпис 30.10.2019 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 29 жовтня 2019 року на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , накладений арешт.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем були вжиті заходи щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна боржника.

З метою виявлення майна боржника та забезпечення виконання вищевказаного рішення, приватним виконавцем направлені запити до органів, що здійснюють реєстрацію права власності на окремі види майна, а також до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України.

Відповідно до відповіді ДФС від 29.10.2019 № 1057963098 на ім`я ОСОБА_2 відкриті розрахункові рахунки в банківській установі відсутні.

Згідно до відповіді МВС України від 03.12.2019, на ім`я ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2019, на ОСОБА_2 зареєстровано право спільної сумісної власності на частину квартири за адресою: - АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про право власності від 05.02.2003, яке додане до відповіді Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради 15246/04-08/19 від 27.11.2019, на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрована на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.2003 р., виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, №3-113-234347.

Згідно відповіді Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Харківської області №5987/0/282-19 від 31.10.2019, ОСОБА_2 зареєстровано заадресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді УПФУ від 29.10.2019 № 1057866171, про осіб-боржників які отримують пенсії - ОСОБА_2 на обліку не перебуває та пенсію не отримує.

Відповідно до відповіді УПФУ від 29.10.2019 № 1057872112, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами — ОСОБА_2 офіційно працевлаштований в ТОВ “Земельно-геодезичний консалтинг”.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2019 року. Будь-які докази щодо сплати ОСОБА_2 суми боргу або його частини на користь АТ "ПроКредит Банк» також відсутні.

Отже, на даний час рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2019 року, в порушення вимог ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, які встановлюють обов`язковість рішення суду, як одну із основних засад цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, залишається не виконаним.

Положеннями ч.6ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно частини першої до статті 443 ЦПК Українипитання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Судом встановлено, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.2003 р., виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, №3-103-234347, на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Положеннями статті 368 ЦК Українивизначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Частиною другою зазначеної статті передбачає, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності обставин, які б мали істотне значення, та могли бути підставами для збільшення або зменшення частки співвласників в праві спільної сумісної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, частка боржника у праві спільної сумісної власності на вище зазначену квартиру складає 1/4 частки.

Визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу та для вчинення дій, спрямованих на ефективне виконання рішення суду, що набрало законної сили, та яке боржник не виконує добровільно. Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Така позиція суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 1Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Крім того, Європейський суд у своїх рішеннях наголошує, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як вбачається з матеріалів, доданих до подання приватного виконавця про виділ частки майна боржника, при примусовому виконанні рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2019 року приватним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника.

Наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 , будучи боржником у виконавчому провадженні №60441821 з виконання виконавчого листа №645/3830/18, виданого 29.05.2019року, не виконав рішення суду, при примусовому виконанні рішення приватним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника і наявного майна боржника недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, суд вважає наявними підстави для задоволення подання приватного виконавця про виділ частки майна боржника. При цьому, суд враховує ту обставину, що визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності, тому задовольняє подання приватного виконавця.

Керуючись ст.ст.247, 438 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільному сумісному майні- задовольнити.

Визначити належну ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), частку у майні - квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ), якою він володіє спільно з іншими особами, як таку, що становить 1/4 частину, з метою звернення стягнення та подальшої реалізації у виконавчому провадженні № 60441821

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя -