Рішення № 9006275, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/58014.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Живий Хліб»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ»

про стягнення 2069,24 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шапоренко І. А. –представник за довіреністю від 26.10.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ»заборгованості за Договором поставки від 05.11.2007р. та за видатковими накладними в розмірі 2069,24 грн. основного боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався. Крім того частина товару була поставлена на підставі усної домовленості між сторонами згідно з видатковими накладними. 24.11.2009р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату поставленого товару, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/580, розгляд справи призначено на 02.11.2009р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв’язку з не з’явленням в судове засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009р. розгляд справи було відкладено до 23.11.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 23.10.2009р. № 13-5780/1, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 15.10.2009р., від 02.11.2009р. та від 23.11.2009р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Живий Хліб»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ»(покупець) був укладений договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати хлібобулочні вироби у власність покупця, згідно накладних, а покупець –прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 10.1. Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2008р. Договір не втрачає сили доти, доки всі фінансові розрахунки не будуть здійснені.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

У відповідності до видаткових накладних № ЖХ-001358 від 08.12.2008р., № ЖХ-001320 від 01.12.2008р., № ЖХ-001282 від 24.11.2008р., копії якої знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні) Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ»отримало від ТОВ «Живий Хліб» за договором поставки від 05.11.2009р. товар на загальну суму 370,10 грн.

Факт прийняття товару відповідачем підтверджується відбитком печатки та підписом уповноваженої особи відповідача.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки від 05.11.2007р. сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання товару покупцем, яка зазначена в накладній.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заборгованість перед позивачем за отриманий на виконання умов договору поставки від 05.11.2007р. товар погасив частково на суму 45,70 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу по справі товар на суму в розмірі 1744,84 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями накладних: № ЖХ-000750 від 06.07.2009р., № ЖХ-000716 від 30.06.2009р., № ЖХ-000680 від 22.06.2009р., № ЖХ-000645 від 15.06.2009р., № ЖХ-000542 від 25.05.2009р., № ЖХ-000506 від 18.05.2009р., № ЖХ-0000443 від 28.04.2009р., № ЖХ-000415 від 21.04.2009р., № ЖХ-0000378 від 13.04.2009р., № ЖХ-0000344 від 06.04.2009р., № ЖХ-000308 від 30.03.2009р., № ЖХ-000272 від 23.03.2009р., № ЖХ-000235 від 16.03.2009р., № ЖХ-000197 від 09.03.2009р., № ЖХ-000159 від 02.03.2009р., № ЖХ-0000124 від 23.02.2009р., № ЖХ-0000057 від 09.02.2009р., № ЖХ-0000021 від 02.02.2009р., № ЖХ-001358 від 08.12.2008р., № ЖХ-001320 від 01.12.2008р., № ЖХ-001282 від 24.11.2008р., копії якої знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату за поставлений товар від 24.11.2009р. На доказ направлення вказаної вимоги позивач надав суду копії фіскального чеку № 7425 від 26.11.2009р. та опису вкладення в цінний лист від 26.11.2009р.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та заборгованість за поставлену продукцію не сплатив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані зобов’язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2069,24 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг. Наявність вказаної заборгованості у відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.07.2009р. підписаним та погодженим у двосторонньому порядку.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 6.3. договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 05.12.2009р. оплати позивачу поставлену продукцію.

Однак, відповідач, як у строк до 05.12.2009р. (за видатковими накладними), до 07.12.2008р., до 14.12.2008р., до 21.12.2008р. (за поставлений товар по договору), так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати отриманої продукції не виконав.

          Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Живий Хліб» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ»основного боргу за договором від 05.14.2007р. у розмірі 324,40 грн. та основного боргу за видатковими накладними в сумі 1744,84 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 264 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна асоціація «Україна АТ» (04086, м. Київ, вул. Бакинська, 37-В; код ЄДРПОУ 20045654, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Живий Хліб»(03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4А/289; код ЄДРПОУ 35234970) 2 069 (дві тисячі шістдесят дев’ять) грн. 24 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн.. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.