Рішення № 90061266, 18.06.2020, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 393/443/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Шупрудько К.А.,

представника позивача ОСОБА_1 К. ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка в режимі відеоконференції з Подільским районним судом м. Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2019 року заявниця звернулася до суду з вищевказаною заявою. Під час розгляду справи представник заявника уточнила вимоги заяви, згідно яких просила суд встановити юридичний факт загибелі, сина заявниці, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні ним обов`язку військової служби 15.10.2014 року в с. Сміле Слов`яносербського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Заявниця свої вимоги мотивувала тим, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вершино-Кам`янка Новгородківського району Кіровоградської області. Зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вступила в шлюб з громадянином ОСОБА_5 , від шлюбу з яким ІНФОРМАЦІЯ_3 син – ОСОБА_4 . В подальшому шлюб розірвано та ІНФОРМАЦІЯ_4 одружилась з громадянином ОСОБА_6 , в результаті чого змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 . Зазначає, що 22.08.2014р. на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію», її сина ОСОБА_4 було призвано на військову службу за мобілізацією, звання – старший солдат, посада – лінійний наглядач лінійно-кабельного відділення зв`язку штабного батальйону. При цьому, він брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій та Луганській областях. Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В4680 від 04.05.2017р. №1392 «Про результати проведення спеціального розслідування по факту загибелі старшого солдата ОСОБА_4 », з пояснень командира танка 1 танкового взводу 2 танкової роти військової частини польова пошта В4680 рядового ОСОБА_9 стало відомо, що приблизно біля 06:15 год. 19.10.2014р. вони групою виїхали у складі колони для виконання бойового завдання прорвалися за територію 32 блокпосту з метою доставки боєприпасів та води. За маршрутом з 31 блокпосту у районі села Кримське та 32 блокпості в районі Бахмутського шосе в сторону міста Луганськ. Проїхавши 6-7 км почався обстріл із стрілецької зброї і протитанкових ракетних установок. В результаті попадання протитанкової ракетної установки у ліве ведуче колесо танк Т-64 зупинився. Механік-водій старший солдат ОСОБА_4 передав по внутрішньому зв`язку, що танк горить. Після того було ще 3 попадання по танку Т-64, командир танка рядовий ОСОБА_9 віддав наказ покинути танк Т-64. Рядовий ОСОБА_9 та солдат ОСОБА_10 покинули танк. Заховавшись за танком, було ще попадання в ліву сторону між ведучим колесом та катком танка. Через потужний обстріл стрілецькою зброєю та протитанкових установок не було можливості відкрити люк механіка-водія, де знаходився ОСОБА_4 . Згідно постанови про ідентифікацію особи виданої слідчим слідчого управління національної поліції Кіровоградської області від 05.01.2016р. №б/н було встановлено, що невстановленою особою чоловічої генетичної статі (біологічний зразок трупу №326/2 та №323), генетичні ознаки якої встановлені у висновках експертизи ДНДЕКЦ МВС України від 06.01.2015 року №20-1414 та від 17.12.2014 року №20-1419 є ОСОБА_4 . В той же час, як свідчать засоби масової інформації, зокрема Інтернет-портал «Книга пам`яті полеглих за Україну», під час артилерійського обстрілу в районі 29-го блокпосту розташованого в Луганській області загинув старший солдат, лінійний наглядач 24-ої окремої механізованої бригади Рогожкін ОСОБА_11 (http://memorybook.org.ua/20/rogozhkin.htm). В той же час, як вбачається з повідомлення Міністерства оборони України від 19.10.2014р., відповідно до доручення Президента України – Верховною Головнокомандувача Збройних Сил України, в ніч з 18 на 19 жовтня 2014р. підрозділи ЗС України, які виконують бойові завдання в зоні бойових дій, здійснили рейдові заходи в район блокпоста №32 (с. Сміле, Слов`яносербський район, АДРЕСА_2 область), в результаті якого було знищено один танк та живу силу російських бойовиків. Силами ЗС України на зазначений блокпост доставлено дві тони води, продукти харчування, а також достатню кількість зброї та боєприпасів. Відповідно до статті «Довкола 32-го блокпоста поблизу Смілого наразі тривають активні бойові дії – РНБО» від 18.10.2014р., опублікованої Інтернет-порталом «UNN», стало відомо, що довкола 32-го блокпоста українських військових, що розташований поблизу населеного пункту Сміле на півночі Луганської області, станом на 18.10.2014 року тривають активні бойові дії. Про це під час брифінгу повідомив заступник керівника Інформаційно-аналітичного центру РНБО Володимир Польовий. Дані статей, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет-видань, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі с. Сміле Слов`яносербського району, Луганської області, і саме цим військам протистояли військовослужбовці 24-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, де, зокрема, і проходив війському службу ОСОБА_4 . Свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть встановлено, що смерть ОСОБА_4 дійсно сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області внаслідок бойових дій передбачених законом та воєнних операцій. Витягом із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що травма та причина смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно пов`язана із захистом Батьківщини. Витягом з наказу командира військової частини польова пошта В4680 (по стройовій частині) від 28.10.2016р. №260 встановлено, що старшого солдата ОСОБА_4 було виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку зі смертю. Указом Президента України № 522 від 25.11.2016 року, її сина ОСОБА_4 було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За мужність і відвагу» (посмертно). Крім того, нею ОСОБА_3 було отримано посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни серії Г НОМЕР_1 391122. Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, її син, ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області України. Заявниця вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України на території Луганської області було порушено невід’ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. ЇЇ звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні ним обов`язку військової служби 15.10.2014 року у складі військової частини В4680 Збройних сил України в с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області України, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, обумовлено, тим, що вона має на меті визначення статусу ОСОБА_4 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.

Ухвалою від 31.07.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду.

Заявниця, повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомляла.

Представник заявниці ОСОБА_12 в судовому засіданні просила суд задовольнити подану заяву.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином.

Міністерство соціальної політики України надало до суду письмові пояснення від 04.02.2020 року, в яких вказано, що у Мінсоцполітики відсутні повноваження щодо вирішення питань, порушених у заяві ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просили розглядати справу без участі їх представника.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.

В заявниці від шлюбу з громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 син – ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.25).

В подальшому заявницею шлюб з громадяном ОСОБА_5 розірвано та ІНФОРМАЦІЯ_4 заявниця одружилась з громадянином ОСОБА_6 , в результаті чого змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 (а.с.26-27).

22.08.2014р. на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 року №607 «Про часткову мобілізацію», сина заявниці ОСОБА_4 було призвано на військову службу за мобілізацією, звання – старший солдат, посада – лінійний наглядач лінійно-кабельного відділення зв`язку штабного батальйону (а.с. 28).

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4680 від 04.05.2017р. №1392 «Про результати проведення спеціального розслідування по факту загибелі старшого солдата ОСОБА_4 », з пояснень командира танка 1 танкового взводу 2 танкової роти військової частини польова пошта В4680 рядового ОСОБА_9 стало відомо, що приблизно біля 06:15 год. 19.10.2014р. вони групою виїхали у складі колони для виконання бойового завдання прорвалися за територію 32 блокпосту з метою доставки боєприпасів та води. За маршрутом з 31 блокпосту у районі села Кримське та 32 блокпості в районі Бахмутського шосе в сторону міста Луганськ. Проїхавши 6-7 км почався обстріл із стрілецької зброї і протитанкових ракетних установок. В результаті попадання протитанкової ракетної установки у ліве ведуче колесо танк Т-64 зупинився. Механік-водій старший солдат ОСОБА_4 передав по внутрішньому зв`язку, що танк горить. Після того було ще 3 попадання по танку Т-64, командир танка рядовий ОСОБА_9 віддав наказ покинути танк Т-64. Рядовий ОСОБА_9 та солдат ОСОБА_10 покинули танк. Заховавшись за танком, було ще попадання в ліву сторону між ведучим колесом та катком танка. Через потужний обстріл стрілецькою зброєю та протитанкових установок не було можливості відкрити люк механіка-водія, де знаходився ОСОБА_4 . Згідно постанови про ідентифікацію особи виданої слідчим слідчого управління національної поліції Кіровоградської області від 05.01.2016р. №б/н було встановлено, що невстановленою особою чоловічої генетичної статі (біологічний зразок трупу №326/2 та №323), генетичні ознаки якої встановлені у висновках експертизи ДНДЕКЦ МВС України від 06.01.2015 року №20-1414 та від 17.12.2014 року №20-1419 є ОСОБА_4 (а.с. 62, 167-172).

Згідно копії довідки виданої ТВО командира військової частини – польова пошта В4680 від 28.10.2016р. №14158 старший солдат ОСОБА_4 брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій та Луганській областях (а.с. 166).

Згідно з Лікарським свідоцтвом про смерть № 147 від 07.07.2016 року, витягу із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №147 від 17.01.2017р., свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.07.2016 року, Витягом з Наказу № 260 від 28.10.2016 року, Наказом №1392 від 04.05.2017 року «Про результати службового розслідування по факту отримання травми яка призвела до загибелі старшого солдата ОСОБА_4 » травма та причина смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно пов`язана із захистом Батьківщини, місце смерті Україна с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області (а.с.67-69, 167-173).

Витягом з наказу командира військової частини польова пошта В4680 (по стройовій частині) від 28.10.2016р. №260 встановлено, що старшого солдата ОСОБА_4 було виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку зі смертю (а.с.173).

Указом Президента України № 522 від 25.11.2016 року, сина заявниці ОСОБА_4 було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За мужність і відвагу» (посмертно) (а.с. 71-72).

Крім того, заявницею було отримано посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни серії Г №391122 (а.с. 73).

Як вбачається з постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви убачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Кабінету Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово - Морських Сил України. У подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій ОСОБА_13 проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".

17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації 20 лютого 2014 року.

Незаконно анексувавши Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації, батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України. Вказані факти закріплені постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.

На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».

Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.

Підтвердженням окупації Російської Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.

Статтею першою Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ збройна агресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: - вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; - напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року за №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до абз. 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

Крім того, постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.

Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим, а тому не підлягає доказуванню згідно ЦПК України.

Що ж стосується порушень прав заявниці, пов`язаних з агресією Російської Федерації по відношенню до України, то слід зазначити наступне.

Син заявниці, ОСОБА_4 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Луганської та Донецької областей, у складі військової частини В4680 Збройних сил України в с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 загинув 15.10.2014 року, виконуючи обов`язки військової служби в с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області України, в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, а також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено право на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України,ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, суд вважає заяву ОСОБА_3 обґрунтованою.

Крім того, заявниця довела, що від встановлення цього юридично значимого для неї факту залежить виникнення прав та обов`язків, у тому числі щодо отримання нею відповідної допомоги.

Так, звернення заявниці в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_4 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.

При цьому, відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявника.

Частина 4 ст. 294 ЦПК передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки.

З метою належного повідомлення Російської Федерації, як заінтересованої особи необхідно застосовувати положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, що ратифікованої Законом України 19 жовтня 2000 року №2052-111, згідно зі ст. 1 якої вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Керуючись статтею 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, статтями 3,5 Віденської конвенції про консульські зносини, статтями 1,6 Положення про Посольство Російської Федерації, Посольство Російської Федерації в Україні є тим органом, який представляє інтереси Російської Федерації Україні, вживає заходів із захисту інтересів Російської Федерації на території України, а також здійснює захист майнових прав та інтересів Російської Федерації на території України, а отже саме на адресу посольства РФ слід надсилати документи про суть та час розгляду справи.

Згідно п.16 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

Також, згідно п. 8 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісті, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи – Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, ст. 21- 68 Конституції України, ст. ст. 4, 5, 13, 265, 272-273, 293-294, 315, 319, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ), заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (місце знаходження: вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, код за ЄДРПОУ 37567866), Російська Федерація (Посольство Російської федерації в Україні адреса: Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049) про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 15.10.2014 року в с. Сміле, Слов`яносербського району, Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 26 червня 2020 року.

Суддя Ю. РАЧКЕЛЮК