Рішення № 90059851, 24.06.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/987/19

Провадження № 2/0198/55/20

24.06.2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі суду смт. Юр`ївка, в порядку заочного розгляду справи за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором позики, в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що 26 грудня 2016 року між ним та відповідачем по справі ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 000 000 гривень, на підтвердження отримання яких відповідачем 26.12.2016 року було складено відповідну розписку.

За домовленістю сторін позивач позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 1 000 000 гривень під 24 % річних, при цьому відсотки відповідач зобов`язався повернути в строк до 01.12.2017 року, строк повернення основного боргу в розписці не зазначений.

Оскільки відповідач своєчасно у визначений сторонами термін до 01.12.2017 року не повернув позивачу відсотки за користування грошовими коштами останнього, розмір яких з 26.12.2016 року по 30.11.2017 року становить 223 550, 87 гривень, позивач 07.11.2019 року звернувся до відповідача з претензією про сплату йому відсотків та повернення всієї суми боргу в розмірі 1 000 000 гривень у строк до 01.12.2019 року.

Одержавши вказану претензію 12.11.2019 року відповідач кошти до 01.12.2019 року та теперішнього часу не повернув, а відтак сума заборгованості за договором позики становить 1 811 720, 64 грв., з яких: 1 000 000 гривень – основна сума боргу; 703 550, 87 грв. – 24 % річних за користування відповідачем грошовими коштами позивача в період з 26.12.2016 року по 30.11.2019 року включно; 108 169, 77 грв. – 3 % річних від простроченої суми не повернутих в строк до 01.12.2017 року відсотків, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 01.12.2017 року по 30.11.2019 року.

Посилаючись на ст. ст. 625, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги, стягнувши з відповідача по справі на його користь суму боргу за договором позики в загальному розмірі 1 811 720, 64 грв., а також на відшкодування витрат щодо надання позивачу юридичної допомоги – 1 850, 00 грв., та стягнути з відповідача судовий збір, від сплати якого позивач, в свою чергу, звільнений відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю 2-ої групи.

В судове засідання позивач по справі ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності та позовні вимоги підтримав у повному обсязі, при цьому зазначив, що в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення в справі заочного рішення (а.с. 54).

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином (ас.55), при цьому будь – який відзив на позов не надав.

При викладених вище обставинах, суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності не з`явившихся сторін по справі на підставі наявних у ній письмових матеріалів про права та взаємовідносини останніх, при цьому, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 22.01.2020 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (ас.21-22);

- 20.03.2020 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження, відкладення підготовчого засідання (ас.37-38);

- 17.04.2020 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання (ас.43-44);

- 25.05.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас.51-52);

- 24.06.2020 року постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи (ас.56).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, про що зазначив в наданій суду заяві про розгляд справи за його відсутності (ас.54), те, що відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання та будь – який відзив, заперечення проти позову не подав, суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами загального позовного провадження з особливостями встановленими гл. ІІ «Заочний розгляд справи» ЦПК України, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до повного задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно розписки від 26.12.2016 року, написаної відповідачем ОСОБА_2 власноручно, останній позичив у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 000 000 гривень під 24 % річних, які (відсотки) відповідач зобов`язався віддати позивачу до 01.12.2017 року, при цьому строк повернення основної суми боргу в розмірі 1 000 000 грв. в розписці не встановлений (ас.3).

Як зазначав позивач 24 % річних, які відповідач зобов`язався повернути в строк до 01.12.2017 року, останній у визначений між сторонами термін не повернув, не сплатив такі відсотки відповідач і до теперішнього часу, хоча користується грошовими коштами наданими йому позивачем, з огляду на що позивач 07.11.2019 року звернувся до відповідача з претензією про сплату йому відсотків за весь період користування чужими грошовими коштами, а саме з 26.12.2016 року по 01.12.2019 року та повернення основної суми боргу в сумі 1 000 000 гривень до 01.12.2019 року, інакше повідомляв, що змушений буде звертатися до суду про примусове стягнення боргу.

Дане підтверджене в судовому засіданні наявною в матеріалах справи претензією про погашення заборгованості (ас.6), яка направлена позивачем на адресу відповідача та отримана останнім 12.11.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ас.7).

Разом з тим, станом на час розгляду справи в судовому засіданні сума боргу позивачу не повернута та відповідачем на спростування даного не надано жодних доказів. Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог або доказів того, що договір позики був укладений відповідачем під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості його представника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, відповідач також суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошовій одиниці України ( або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відтак, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного суду України, наведеним у постанові від 18.09.2013 року у справі 6-63цс13.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відсутність у розписці запису про зобов`язання позичальника повернути отримане ним у борг не є підставою для відмови в позові, оскільки складаючи вказану розписку і підписуючи її відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання повернути кошти.

Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника повернути позикодавцеві передану йому позику.

Якщо в договорі не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня пред`явлення вимоги позикодавцем про це, якщо інше не встановлено договором (абзац 2 частини 1 статті 1049 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про повернення позичальником, в тому числі основної суми боргу в розмірі 1 000 000 гривень в строк до 01.12.2019 року, відповідач вказані кошти не повернув, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача основної суми боргу в розмірі 1 000 000 гривень є обгрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд зауважує, що проценти, визначені статтею 1048 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами.

За таких обставин суд знаходить правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 % річних за період користування чужими грошовими коштами, а саме з 26.12.2016 року по 30.11.2019 року (вимога про повернення грошових коштів, визначена позивачем до 01.12.2019 року) в розмірі 703 550, 87 грв. та зауважує, що повністю погоджується з розрахунком вказаних відсотків за зазначений період, що наданий і виконаний позивачем та міститься на аркуші справи 4.

Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним ( за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

З огляду на те, що відповідач у визначені розпискою строки, а саме до 01.12.2017 року не повернув позивачу 24 % річних, під які отримав основну суму боргу в розмірі 1 000 000 гривень та сума яких за період з 26.12.2016 року по 30.11.2017 року складає 223 550, 87 грв., тобто прострочив виконання грошового зобов`язання в частині повернення відсотків, оскільки повинен був повернути вказані кошти, але неправомірно не сплатив їх, суд вважає правомірними вимоги позивача про повернення суми в цій частині з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення ( з 01.12.2017 року по 30.11.2019 року), що становить 108 169, 77 грв., при цьому наданий позивачем розрахунок вказаної суми, що міститься на аркуші справи 5, суд вважає вірним та правильним.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення боргу за договором позики підлягають до повного задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики в загальному розмірі 1 811 720, 64 грв. (1 000 000 + 703 550, 87 + 108 169, 77).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 з терміном дії – довічно, виданим 07.12.2011 року Пенсійним фондом України, копія якого долучена до матеріалів справи (ас.8), вбачається що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, а відтак, згідно Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» станом на 2019 рік (рік звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою була встановлена 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Прожитковий мінімум для працездатних осіб для сплати судового збору в 2019 році складав 1 921, 00 грв.

Оскільки 1 % від ціни позову, заявленого позивачем та суми задоволених судом вимог перевищує граничний максимальний розмір встановленого для сплати фізичній особі судового збору (1 811 720, 64 грв. х 1 % = 18 177, 20 грв.), то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 9 605, 00 грв. (1 921, 00 х 5).

У відповідності до статей 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача на відшкодування судових витрат по справі слід також стягнути 1 850, 00 грв. - витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу, розмір та сплата яких підтверджені довідкою адвоката Мацегора К.Ф. про сплату позивачем вказаної суми за надання юридичної допомоги від 09.12.2019 року (ас.10), при цьому суд враховує, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (ас. 10).

Керуючись ст. ст. 137, 141, 258, 259, 265, 268, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, зареєстрованого за адресою – АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. України, РНОКПП - НОМЕР_1 в рахунок повернення боргу за договором позики від 26 грудня 2016 року грошову суму в загальному розмірі 1 811 720, 64 грв. (один мільйон вісімсот одинадцять тисяч сімсот двадцять грв., 64 коп.), з яких : 1 000 000, 00 грв. - основна сума боргу за договором позики; 703 550, 87 грв. – 24 % річних за користування грошовими коштами в період з 26.12.2016 року по 30.11.2019 року включно; 108 169, 77 грв. - три відсотки річних від простроченої суми не повернутих в строк до 01.12.2017 року відсотків , з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, зареєстрованого за адресою – АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. України, РНОКПП НОМЕР_1 на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - 1 850, 00 грв. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят грв. 00 коп.) .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, зареєстрованого за адресою – АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судовий збір в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) в розмірі 9 605, 00 грв . (дев`ять тисяч шістсот п`ять грв. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Строки на подання заяви про перегляд заочного рішення та на подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину, що встановлений постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач : ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Рішення складено та підписано 24 червня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич