Рішення № 90058579, 15.06.2020, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/37/20

Провадження № 2/177/277/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2020 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 26.09.2011 у розмірі 93430,38 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 59722,55 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, нарахована пеня – 20228,94 грн, штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн - фіксована частина, 4425,26 грн – процентна складова.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 26.09.2011 підписав заяву про отримання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якого встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок у розмірі 43000,00 грн.

Кредитування відповідача здійснювалося за умовами кредитування «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з переведенням на умови кредитування «Універсальна Gold».

Відповідач підтвердив своїм підписом в анкеті-заяві, що він ознайомлений з умовами та правилами кредитування, які разом з анкетою-заявкою, пам`яткою клієнта та Тарифами банку складають договір.

Щодо встановлення кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, відповідно до яких позичальник погодився на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, будучи зобов`язаним слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Змінюючи тарифи та інших невід`ємні частини договору, Банк керувався п. 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 Договору.

Банк свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконав, надавши кредит в обумовленому розмірі.

ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання не виконав, погашення заборгованості здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, станом на 28.11.2019 має заборгованість за кредитом у загальному розмірі 93430,38 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково в межах суми встановленого кредитного ліміту – 43000,00 грн, подав суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позов вказував на необґрунтованість розрахунку заборгованості, а також на те, що надані позивачем Умови та Правила не містять його підпису як позичальника, відповідно не зрозуміло, чи саме ці Умови є частиною кредитного договору укладеного з ним. Стверджував, що підвищення кредитного ліміту та зміна умов договору відбулися без погодження з ним, він не був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування. Вказував на те, що вимоги про одночасне стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне і те ж порушення, розмір пені значно перевищує розмір збитків. Просив суд застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог (а.с. 74-77).

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому вказував, що кредитування здійснювалося на умовах обумовлених між сторонами, відповідач користувався кредитним коштами, частково сплачував заборгованість, а отже визнавав свої зобов`язання. Відповідач не звертався до банку щодо неправильності нарахування відсотків за кредитом. Нарахування пені та штрафу, які є різними штрафними санкціями, здійснювалося у зв`язку з прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Підстав для зменшення розміру неустойки не вбачав, стверджував, що строк позовної давності не пропущено, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, який збільшено до 50 років відповідно до п.1.1.7.31 договору, а також до спливу трьох років з моменту закінчення строку дії картки (а.с. 122-130)

Позивач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь свого представника у розгляді справи не забезпечив (а.с. 162). У матеріалах справи наявна заява позивач про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 39), у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності представника позивача, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги визнав частково, заперечуючи їх з підстав викладених у відзиві (а.с. 164).

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2011 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та заповнив анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, надавши згоду, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить договір про надання банківських послуг (а.с. 12).

Вказана анкета-заява не містить істотних умов договору, таких, як строк кредитування, відсоткова ставка за кредитом, кінцевий строк повернення та відповідальність за порушення умов договору (а.с. 12).

Усуваючи недоліки позову на виконання ухвали суду від 16.01.2020, позивач надав суду довідки згідно яких на виконання умов вказаного договору Банк встанови відповідачу на платіжні картки кредитний ліміт 5000 грн., який в подальшому збільшено до 43000,00 грн. Строк дії останньої кредитної картки 09/18 (а.с. 49-50).

Вказані обставини відповідачем визнані, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідач користувався кредитним коштами, частково погашав заборгованість за кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем та випискою за рахунком відповідача ОСОБА_1 (а.с. 6-11, 51- 56). Згідно виписки по рахункам ОСОБА_1 , він активно користувався кредитними коштами, зокрема 31.03.2018 знімав готівку в банкоматі, а 18.03.2018 здійснював поповнення картки на погашення кредиту (а.с. 54 зворот).

Відповідач факт отримання кредиту, користування ним та часткового погашення кредиту не заперечив, визнав позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі встановленого кредитного ліміту, але заперечив факт підписання Умов та Правил кредитування, наданих позивачем до позову та відповідно погодження на них.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 26.09.2011 в розмірі 93430,88 грн, з яких 59722,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8553,63 грн – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пеня – 20228, 94 грн, штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил договору, посилався на умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, тотожність змісту яких тим умовам і правилам, з якими ознайомлювався відповідач, ним заперечувалася.

Анкета-заява ОСОБА_1 від 26.09.2011 не містить умов щодо відсоткової ставки за договором кредиту, наслідків невиконання зобов`язань за цим договором, зокрема підстав нарахування та розміру пені, штрафів. Суду не надано доказів того, що надані позивачем Умови та Правила, Тарифи є саме тими, які розумів відповідач та ознайомлювався і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Не надано суду і доказів того, що Умови та Правила мали саме такий вигляд на момент підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов і Правил, адже надані суду умови та Правила не містять п. 2.1.1.7.6 – на який посилався Банк обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафів та п. 1.1.7.31 – на який посилався банк як на умову збільшення строку позовної давності до 50 років (а.с. 3 зворот, 14-30, 129).

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги викладене, суд не знаходить законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом, пені та штрафів.

Відповідно, суд не вирішує порушені відповідачем питання щодо зменшення розміру пені, застосування позовної давності до вказаних вимог.

Однак, враховуючи факт доведення перед судом отримання кредиту ОСОБА_1 , користування вказаним кредитом та його часткового погашення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 28.11.2019 склала 59722,55 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с. 6-11).

Твердження відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд розцінює критично, оскільки підписана ним заява про приєднання до Умов та Правил не містить умов щодо строку дії договору, строку кредитування, кінцевого строку погашення кредиту, а відповідно до спірних правовідносин підлягають застосування норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої палати ВС у справі № 342/180/17 від 03.07.2019.

З цих же підстав не підлягають врахуванню твердженні представника позивача щодо початку перебігу строку позовної давності з моменту закінчення строку дії картки.

Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, позовні вимоги частково задоволено, відповідач є інвалідом 2 групи (а.с. 83), який звільнений від сплати удового збору, тому керуючись ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу за рахунок держави судові витрати в розмірі 1343,60 грн (59722,55 грн х 100%/93430,38 грн = 63,92 % задоволених вимог; 2102 грн х 63,92 %/ 2102 грн = 1343,60 грн)

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубинка Конотопського району Сумської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 26.09.2011 у загальному розмірі 59722 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 55 копійок, яка включає заборгованість:

- за простроченим тілом кредиту 59722 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 55 копійок;

Компенсувати АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, за рахунок держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1343 (одна тисяча триста сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

уддя С.А. Суботіна