Рішення № 90057549, 25.06.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/96/20

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакши Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мианора»

До відповідача: Фермерського господарства «Північ Агро»

Предмет спору: про стягнення 277 717,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув.

Від відповідача: Федоровська І.О., адвокат.

У судовому засіданні 25.06.2020 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 277717,73 грн, яка складається з: 128280,00 грн боргу, пені в сумі 9402,18 грн, 36% річних в сумі 11755,55 грн, штрафу в сумі 128280,00 грн за неналежне виконання умов договору поставки № 30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 07.02.2020 в якій просить суд до вирішення спору у справі по суті та набрання рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фермерського господарства "Північ Агро" що обліковуються на будь-яких розрахункових рахунках Акціонерного товариства “ПроКредит Банк” м. Київ , виявлених державним або приватним виконавцем, в межах ціни позову в сумі 277717,73 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.02.2020 вказана позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 927/96/20, розгляд справи по суті призначено на 02.03.2020.

Відповідно до ст.165, 251 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.02.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “МИАНОРА” про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

В судове засідання 02.03.2020 представник позивача не прибув; представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом та укладення мирової угоди.

У судовому засіданні 02.03.2020 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 25.03.2020.

Позивачем направлено клопотання від 23.03.2020 про проведення судового засідання за відсутності його представника.

Відповідач направив клопотання від 19.03.2020 № 41 про відкладення розгляду справи яке обґрунтоване хворобою його представника та запровадженням карантину на території України.

Суд, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема, представників учасників справи та працівників суду, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 р. №215 ) та розпорядження міського голови "Про додаткові заходи спрямовані на запобігання розповсюдженню коронавірусу на території міста Чернігова" від 16.03.2020 № 32-р", ухвалою від 25.03.2020 відклав розгляд справи на 14.04.2020.

Позивачем направлено до суду клопотання від 13.04.2020 про проведення судового засідання 14.04.2020 за відсутності його представника та ухвалення рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідач направив клопотання від 13.04.2020 № 53 про відкладення розгляду справи в зв`язку з запровадженням карантину на території України, яке задоволено ухвалою суду від 14.04.2020.

Ухвалою суду від 03.06.2020 розгляд справи призначено на 25.06.2020.

Клопотанням від 23.06.2020 представник позивача – адвокат Василенко Н.М., позовні вимоги підтримала та просила розгляд справи проводити у її відсутність. У клопотанні висловлені заперечення позивача щодо надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення у разі надходження такої заяви, на думку позивача відстрочення або розстрочення виконання судового рішення призведе до неможливості його виконання. Клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача судом задоволено, оскільки вказаний представник для участі у розгляді справи не викликався, участь у судовому засіданні є його правом а не обов`язком.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем умов договору поставки №30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019.

У строк встановлений судом, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 21.02.2020 № 25, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар проводиться на підставі виставленого рахунку-фактури. Станом на дату відзиву ФГ «ПІВНІЧ АГРО» рахунок фактуру не отримувало.

Також відповідач зазначив, що позивач не звертався до нього стосовно вирішення будь-якої суперечки та/або розбіжності, не направляв на його адресу акту звіряння розрахунків, в зв`язку з чим порушив умови розділу 7 Договору.

Крім того відповідач наголошує, що водночас нарахована та пред`явлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій та пені є значною в порівнянні з заявленою сумою невиконаного зобов`язання. Просить зменшити розмір штрафних санкцій та пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 25.06.2020 представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення строком на 4 місяці з моменту його ухвалення.

Фактичні обставини справи.

30.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мианора» (надалі – постачальник) та Фермерським господарством «Північ Агро» (надалі – покупець) укладено договір поставки № 30/05 засобів захисту рослин (далі –Договір, а.с. 15-16).

У відповідності до пункту 1.1-1.2 Договору в порядку та умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність у зумовлені даним договором строки засоби захисту рослин (надалі-«ЗЗР»), надалі іменується «Товар» , а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно пунктів 2.2-2.3 Договору орієнтовна сума Договору становить 300000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим Договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми Договору, то вважатиметься, що загальна ціна цього Договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.

Ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до пунктів 3.1-3.3 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом банківського (безготівкового) переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року(«Остаточна дата розрахунку»).

Згідно пунктів 4.5-4.6 Договору поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31 жовтня 2019 року.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту (дати) підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової (-их) накладної (-их).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 128280,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000032 від 03.06.2019 (а.с. 17).

Також поставка позивачем відповідачу товару на суму 128280,00 грн підтверджується копією товарно-транспортної накладної № РН-0000032 від 03.06.2019 (а.с. 18).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.01.2020, підписаним позивачем, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 128280,00 грн (а.с. 19).

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати заборгованості за товар за Договором в розмірі 128280,00 грн, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, в ході розгляду даної справи до суду не надав.

Судом враховується, що відповідач отримав товар на суму 128280 грн за видатковою накладною від 03.06.2019 і порушив умови договору за яким повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена не пізніше 31.10.2019.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги заперечення позову з підстав не отримання рахунку-фактури, не зверненням позивача стосовно вирішення суперечок або розбіжностей, не направленням на адресу відповідача акту звіряння розрахунків.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 128280,00 грн є правомірними, доведеними належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9402,18 грн. пені за період з 01.11.2019 по 01.02.2020 та штрафу в розмірі 100% від загальної вартості товару в сумі 128280,00 грн.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до пункту 6.2 Договору при порушенні термінів оплати по цьому Договору, покупець сплачує постачальнику:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від суми поставленого товару.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені за період з 01.11.2019 по 01.02.2020, суд встановив, що пеню розраховано арифметично вірно, визначений позивачем період прострочення відповідає умовам договору та чинного законодавства.

Отже, позов в частині стягнення 9402,18 грн пені підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені суд враховує інтереси сторін, поведінку відповідача з вини якого виник борг і яким суду не надано доказів вжиття заходів до виконання зобов`язання, що є підставою для відмови у клопотанні про зменшення розміру пені.

Розмір штрафу у сумі 128280 грн позивачем також визначено правильно, у відповідності до п.6.2 договору.

Відповідач посилається на наявність підстав для зменшення розміру неустойки, яке є значною у порівнянні з заявленою сумою невиконаного зобов`язання, а також вказує на відсутність понесених відповідачем збитків.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафу який дорівнює розміру боргу, а також, відсутністю збитків у позивача, суд дійшов до висновку про зменшення розміру штрафу на 50% та стягнення штрафу у розмірі 64 140 грн. В зв`язку з наведеним вище клопотання відповідача про зменшення штрафу судом задовольняється.

Також позивач просить стягнути з відповідача 36% річних – 11755,55 грн за період з 01.11.2019 по 01.02.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.5 Договору у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок річних, суд встановив, що його здійснено у відповідності до умов договору, розрахунок арифметично вірний, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 11 755,55 грн 36% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 128 280 грн боргу,9 402,18 грн пені, 11 755,55 грн 36% річних та про часткове задоволення вимог про стягнення штрафу в розмірі 64 140 грн.

Звертаючись з заявою про відстрочення виконання судового рішення строком на 4 місяці відповідач посилається на те, що надходження коштів від реалізації сільськогосподарської продукції є сезонним, важкий фінансовий стан підприємства, значні коливання курсу валют у 2019 році в зв`язку з чим ФГ «Північ-Агро» понесло значні втрати, наявну заборгованість перед банком за укладеним кредитним договором та податковими зобов`язаннями, наявною заборгованістю по заробітній платі. Зазначає, що у ФГ «Північ-Агро» наявна дебіторська заборгованість контрагентів у загальній сумі 5 732 432,97 грн, стягнення якої дозволить виконати рішення через 4 місяці; з метою отримання доходу ФГ «Північ-Агро» посіяло озиму пшеницю в кількості 560,1 га та підготовлено грунт під посіви ярових культур, закуплено насіння та добрива що є підтвердженням вжиття заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду.

На підтвердження викладеного у заяві відповідачем надано фінансову звітність станом на 01.01.2020 та на 01.04.2020 якою підтверджується наявність збитків ФГ «Північ Агро»; копії договорів поставки: від 18.06.2019 між МПП «Фірма «Ерідон» (Постачальник) та ФГ «Північ Агро» (Покупець), від 29.11.2019 між ТОВ «Адама Україна» (Постачальник) та ФГ «Північ Агро» (Покупець), від 09.04.2019 між ТОВ «Агросем» (Постачальник) та ФГ «Північ Агро» (Покупець), договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу між ТОВ «Арго Престиж Гарант» (Продавець) та ФГ «Північ Агро» (Покупець); довідку від 09.01.2020 АТ «Прокредитбанк» про кредиторську заборгованість відповідача; рішення про опис майна відповідача у податкову заставу від 17.12.2019 та від 04.06.2019, акт державного виконавця від 26.05.2020; бухгалтерська довідка відповідача №10 від 22.06.2020 про стан дебіторської заборгованості; звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01.12.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Наведені положення узгоджуються з нормами ст. 239 ГПК України, яка передбачає, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Загальні підстави розстрочення/відстрочення виконання рішення суду визначені ст. 331 ГПК України.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду, яке, реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, враховуючи, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, господарський суд перш за все повинен враховувати ті негативні наслідки, які можуть настати для стягувача, у зв`язку із затримкою виконання такого рішення та не допускати їх настання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не можуть бути ототожнені із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення з огляду на таке:

-відповідно до ч.1 ст.114 ГК України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Фермерське господарство в силу ст. 42 ГК України організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що покладає на нього тягар несприятливих наслідків такої діяльності і самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (відповідач) не може виконати рішення суду;

-відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України доказами можливості накопичення в майбутньому грошових активів в обсязі, достатньому для задоволення вимог позивача, а отже і спроможність виконати рішення суду, зі спливом встановленого терміну відстрочення.

Отже, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, не обґрунтовано термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Враховуючи інтереси обох сторін, а також негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення, яке відбулось з його вини, не можуть покладатись на інших осіб, зокрема, на позивача у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір по справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 232,233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково і стягнути з Фермерського господарства «Північ Агро», вул. Польова, 3 б, с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 38314289, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мианора», м. Київ, вул. Козелецька, 24, офіс 9, адреса для листування: м. Харків, вул. Сумська, 26, кв.13, код ЄДРПОУ 38983729, 128 280 грн боргу, 9 402,18 грн пені, 11 755,55 грн 36% річних, 64 140 грн штрафу та 3 203,67 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 64 140 грн штрафу – відмовити.

Відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/96/20 строком на 4 місяці з моменту його ухвалення.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26.06.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко