Рішення № 90054414, 11.06.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3242/19

Провадження № 2/361/425/20

11.06.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення, свідоцтва про право власності на землю, визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 та просив суд визнати недійсним та скасувати підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою,поновлення договорів оренди” від 06.08.2015 р. № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (намісцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передано у власність ОСОБА_5 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.10.2015 р. Індексний номер:46612594.

Відповідно до договору дарування від 24.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської обл., зареєстрованого в реєстрі № 2999 (далі - договір дарування), у ОСОБА_1 знаходиться у власності 18/100 (вісімнадцять сотих) часток житлового будинку АДРЕСА_3 .

За договором купівлі продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 09.04.1973 р., зареєстрованого за № 2031, ОСОБА_7 придбала 9/20 (45/100) частини будинку АДРЕСА_3 . При цьому відповідно до п. 2 рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради депутатів трудящих від 22.07.1974 р. № 597 за ОСОБА_7 закріплено земельну ділянку площею 600 кв.м. за рахунок земельної ділянки ОСОБА_6 .

В свою чергу, відповідно до свідоцтва №1204 про право особистої власності на житловий будинок, видане ОСОБА_7 Броварським Горкомхозом 28.08.87р., її частина права власності визначена 29/100.

Отже, із зазначеного стає зрозумілим, що частка ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_3 зменшилась на 16/100, а отже і пропорційно до неї, як власника 29/100 частини будинку, пропорційно зменшилось право на земельну ділянку відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України (що належала раніше ОСОБА_6 ).

Згодом відповідно до договору дарування від 24.01.2001р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Самко Н.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 60 (додаток 4), 29/100 частини будинку АДРЕСА_3 подаровано ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що на дату укладення договору дарування в 2001 р., частина земельної ділянки площею 0,0538 га житлового будинку АДРЕСА_3 , не була сформована у встановленому законодавством порядку та на неї не було зареєстроване право власності.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_5 подала 19.06.2014 р. заяву, та в 2015 р., без урахування розміру своєї частки 29/100 та частки житлового будинку позивача - 18/100, без погодження з ним, незаконно (порушуючи ч. 4. ст. 120 ЗК України) оформила на себе право власності на всю земельну ділянку площею 531 кв.м., якій був присвоєний кадастровий номер 3210600000:01:022:0048 .

В свою чергу, позивач на праві спільної часткової власності володіє 18/100 частини житлового будинку, та на сьогоднішній день позбавлений можливості оформити право власності на частину земельної ділянки, яка згідно закону має йому належати. Оскільки відповідач (яка є власником 29/100 частини будинку) з порушенням законодавства України оформила, право власності на всю земельну ділянку.

Про факт отримання у власність відповідачем ОСОБА_5 зазначеної земельної ділянки, позивач дізнався 09.11.2018 р. після розмови з ОСОБА_8 , яка є відповідачем у судовій справі № 361/2799/18 за позовом відповідача ОСОБА_5 до власникасуміжньої земельної ділянки ОСОБА_8 , Броварської міської ради Київської області та виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про припинення права власності на нерухоме майно, де позивач на підставі довіреності був допущений судом до участі у справі, як представник ОСОБА_8 . Після ознайомлення з позовною заявою та матеріалами вказаної судової справи позивачу стало відомо, що ОСОБА_5 під час оформлення права власності на земельну ділянку приховала інформацію про позивача, як особу, яка також є співвласником та має частку житлового будинку, а відповідно має право на частину земельної ділянки.

Приховання інформації призвело до прийняття Броварською міською радою Київської області рішення ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди” від 06.08.2015 р. № 1513-57-06.

Відповідно до пункту 4.11 вказаного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передано у власність ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .

Надання ОСОБА_5 , недостовірної інформації під час отримання земельної ділянки у власність підтверджується Витягом з протоколу № 14 засідання погоджувальної комісії по вирішенню спірних земельних питань, пов`язаних з розмежуванням земельних ділянок від 02.06.2015 року. У п. 2 вказаного протоколу зазначено, що на засідання запрошували лише одного суміжного землекористувача по АДРЕСА_4 - гр. ОСОБА_8 .

Оскільки, позивача на зазначену комісію не запрошували, останній був позбавлений можливості повідомити, що він є співвласником житлового будинку та в силу положень ЗК України є також землекористувачем цієї земельної ділянки, та має право на оформлення права власності на неї пропорційно до розміру частки власності у житловому будинку.

Крім цього, на адвокатський запит, що був направлений для забезпечення надання правової допомоги ОСОБА_8 Броварська міська рада надала документи, що подавались ОСОБА_5 разом з клопотанням від 19.06.2014 р., з яких стало зрозумілим, що в них відсутня інформація про позивача як співвласника будинку АДРЕСА_3 , а є інформація лише щодо попереднього співвласника (копія листа від 04.12.2018 р. № 2-15/4679 ).

Більше того, стало відомо, що до даного клопотання надано недійсний Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21109719 від 02.12.2008 р. Оскільки згідно примітки у правому верхньому кутку він діяв протягом 3-ох місяців, тобто на дату подання клопотання термін його дії давно сплив.

Вказаний витяг у 2008 р., виданий Броварським бюро технічної інвентарізацїї не для оформлення права власності на землю, а для відчуження приміщень 2-І, 2-1, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8 житловою площею 42,5 кв.м., сарай "Б", погріб "під Б", колодязь "К2" вартістю 107464 грн., що становить 29/100 частини.

Завдяки цим документам ОСОБА_5 , ввела в оману Броварську міську раду і отримала дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку (орієнтовною площею 0,0672 га) (фактична площа 0,0538га) право, на яку має позивач в загальній спільній частковій власності, як співвласник будинку, пропорційно своєї частки власності18/100.

Архівні витяги з рішень виконавчого комітету Броварскої міської ради від 22.07.1974р. № 597 та від 09.07.1984р. № 250 свідчать про те, що у користуванні ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка площею 538 кв.м (600-62= 538 кв.м.) (інструментальний обмір в 2015р. - 531кв.м.) .

Міськрайонним управлінням Броварського району та м. Бровари Головного управління Держгеокадастру надана копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_5 в технічній документації використала не дійсні і підробні документи, щоб реалізувати свої наміри на оформлення земельної ділянки, приклала недостовірну схему "Копія виписки із плану будівництва кварталу на земельну ділянку будинку АДРЕСА_3 26.04.74 АДРЕСА_5 . "Генеральний план (схема)" присадибної ділянки № 8 від 20.08.1956 р та підробну схему "Копія виписки із плану будівництва кварталу від 14.4.75 р.”

Позивач зазначає, що витяг з плану будівництва від 26.04.74р. не дійсний тому що, згідно п.4 цього витягу (пізніше на три місяці) рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради 22.07.1974р. № 597, визначена інша конфігурація земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_7

Після н/суду від 10.03.1975р. було підроблено викопіювання з плану будівельного кварталу від 14.04.75 р., яке має підчистки та виправленння. Судовим виконавцем ОСОБА_10 (через два дні) був зроблений дійсний розподіл земельних ділянок між сторонами ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_7 (Акт судового виконавця від 16.04.1975р.)

На цих документах є відмітки Бюро технічної інвентаризації, але згідно листів від 20.09.2018р. №19 та від 25.02.2019р. №88, ці документи відсутні в інвентаризаційній справі .

Також в технічній документації 2015р. є викопіювання з топозйомки м. Бровари (М 1:2000)(дата топозйомки відсутня). В ній намальовані дві лінії меж, а не одна ( ОСОБА_8 АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 ). Відсутні: сарай (гараж) розміром 6,00x4,00 м. буд.12 та три сараї 4,5x1,5 м.; 7,12x3,23м.; 5,75x2,8м. буд. АДРЕСА_3 . Домальовано на червоній лінії не існуюча прибудова до будинку, яка нібито перекриває окремий вхід до двору ОСОБА_5 - та розташована на межі.

Дізнавшись про оформлення ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, частина якої в силу ст. 120 ЗК України має належати позивачу, останній звернувся з відповідними зверненнями до Броварської міської ради (копія заяви від 09.11.2018 р.) та Комунального підприємства ”Бровари-Землеустрій” (копія листа від 14.11.2018р.) з проханням закріпити за позивачем відповідну частину земельної ділянки.

За результатами розгляду зазначених листів Броварська міська рада листом від 21.11.2018 р. №с9- 7-3867 повідомила, що порушене питання може бути вирішено лише після розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (дозволу Броварської міської ради на це потрібно). А Комунальне підприємство ”Бровари- Землеустрій” листом від 04.12.2018 р. № 165 запропоновано вирішувати зазначене питання у судовому порядку.

Під час розробки технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки допущені також інші порушення законодавства України, які полягають у наступному.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що при оформленні права власності на земельну ділянку проводиться комплекс робіт (кадастрові зйомки) для визначення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявної документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зокрема, включає план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вище зазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Однак, в порушення наведених вище вимог законодавства позивача, як власник частини житлового будинку, який в силу п.4 ст. 120 ЗК України має право на частину земельної ділянки, ніхто не повідомляв про наміри, дату і час проведення робіт.

Обов`язковість отримання погодження з суміжними користувачами підтверджується і судовою практикою, зокрема, такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.07.2018 р. у справі № 263/11779/16-ц.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Пунктами "б" та "ґ" частини 1 статті 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, і забезпечення гарантій прав на землю.

Пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 393 ЦК України також визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 статті 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ” земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149,151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальністьза порушення земельного законодавства (статті 210. 211 ЗК). про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Крім цього, слід звернути увагу і на позицію висловлену у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 р. по справі № 6-319цс 15. (додаток 23) відповідно до якої оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

В свою чергу пунктом 8-1 частини 1 статті 18 Закону України ”Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень фізичним та юридичним особам” у редакції, що діяла на момент видачі Відповідачу 1 Свідоцтва про право власності, передбачено, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Отже, із зазначеного стає зрозумілим, що визнання недійсним свідоцтва про право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

11 червня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 вересня 2019 року.

23 липня 2019 року до суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відхилити позовну заяву позивача, щодо визнання не дійсним та скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку в повному обсязі.

Відповідно до договору дарування від 24.10.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської обл. Іваненко О.В., зареєстрованого в реєстрі №2999 24.10.2013 р. о 11:10 у позивача знаходиться на праві власності 18/100 (вісімнадцять сотих), а у ОСОБА_11 - 53/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до Договору дарування від 24.10.2013р., посвідченого приватним -нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненко О.В., зареєстрованого в реєстрі № 3003 24.10.2013 р. о 11:30 у ОСОБА_11 знаходиться у власності земельна ділянка кадастровий номер: 3210600000:00:022:2091 загальною площею 907 кв.м. за адресом АДРЕСА_3 .

Таким чином, попередній землевласник, ОСОБА_12 згідно Договору дарування від 24.10.2013р зареєстрованого в реєстрі № 3003 вирішила передати в користування земельну ділянку кадастровий номер: 3210600000:00:022:2091 загальною площею 907 кв.м. за адресом АДРЕСА_3 (десять) ОСОБА_11 .

Окремо треба зазначити, що частина будинку АДРЕСА_8 АДРЕСА_3 , яка перебуває в спільній власності позивача та ОСОБА_11 , знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 3210600000:00:022:2091 та ніякого відношення до земельної ділянки відповідача кадастровий номер: 3210600000:01:022:0048 за адресом АДРЕСА_2 не має.

Крім того, попереднім власником ОСОБА_7 частина 29/100 (двадцять дев`ять сотих) житлового будинку за адресом АДРЕСА_2 згідно свідоцтва № 1204 про право особистої власності на житловий будинок виданого Броварським Горкомхозом 28.08.1987р. була виведена із сумісної власності та переведена в особисту власність.

Що стосується погодження меж земельної ділянки ОСОБА_5 кадастровий номер: 3210600000:01:022:0048 за адресом АДРЕСА_2 при кадастровій зйомці, яка проводилася для оформлення права приватної власності на неї, відповідач зазначає наступне.

Згідно з ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б)погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в)відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г)встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідач посилається на Інструкцію ”Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками” затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010р. № 376 п 3.12:

Зокрема в ній зазначається, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Зі сторони земельної ділянки кадастровий номер: 3210600000:00:022:2091 за адресою АДРЕСА_3 , погодив межу її власник - ОСОБА_11 .

Погодження меж земельної ділянки з іншими власниками або співвласниками будинків, споруд або якогось іншого нерухомого чи рухомого майна до яких належить позивач на думку відповідача не потрібно, а тому відповідач вказує, що не порушила жодної норми законодавства України, а саме ЦК України, ЗК України та положення Інструкції ”Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками” затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010р. № 376.

23 серпня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області задоволена частково заява про забезпечення позову. Накладено арешт на 9/10 часток земельної ділянки, площею 0,0531 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:01:022:0048, яка належать ОСОБА_5 .

10 вересня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області клопотання представника позивача ОСОБА_2 – задоволено, залучено співвідповідачем ОСОБА_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_9 .

10 вересня 2019 року позивачем уточнені позовні вимоги до кожного з відповідачів, позивач просив визнати недійсним та скасувати підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди” від 06.08.2015 р. № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передано у власність ОСОБА_5 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.10.2015 р. індексний номер: 46612594, визнати недійсним договір дарування 1/10 частини земельної ділянки від 03.07.2019 року № 1714 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію - номер запису про право власності – 32224166.

23 вересня 2019 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області задоволена заява про забезпечення позову, накладено арешт на 1/10 часток земельної ділянки, площею 0,0531 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:01:022:0048, яка належать ОСОБА_3 .

02 жовтня 2010 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позов.

У відзиві зазначається про наступне, що попередніми власниками ОСОБА_12 та ОСОБА_7 будинку за адресою АДРЕСА_10 були виведені із спільної часткової власності згідно рішення виконкому Брварської міської ради народних депутатів № 196 від 18.08.1987 року та отримали право особистої власності на частини житлового будинку відповідно.

Вважаючи вищезазначене, застосування вимог ст. 120 ЗК України та п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 19.03.2010 р. до відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в даному випадку не є коректним.

11 жовтня 2019 року та 23 жовтня 2019 року представником позивача до суду подані відповіді на відзив.

15 листопада 2019 року подані заперечення на відповіді на відзив від 11 жовтня 2019 року та 23 жовтня 2019 року.

10 січня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 05 березня 2020 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Пояснення надали аналогічні змісту поданої позовної заяви та уточнень. Просили позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про день,час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Пояснення надав аналогічні змісту відзиву.

Представник відповідача Броварської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, суду пояснила що процедура прийняття рішення Броварської міської ради Київської області ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди” від 06 серпня 2015 року № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок внатурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передати у власність: ” ОСОБА_5 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:0226:0048, була дотримана, а тому немає підстав для визнання недійсним та скасування п.п. 4.1. п.4 вказаного рішення.

Суд вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази у справі, встановивши виниклі правовідносини, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі виходячи із наступного.

Судом встановлено, що згідно абрису земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 26 квітня 1974 року у користуванні ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка площею 848 кв.м., ОСОБА_6 - 1036 кв.м. У абрисі зазначається про наступне, що червоною тушью позначений проектуємий поділ земельної ділянки, зазначений замозахват ОСОБА_9 - 165 кв.м., також зазначено, що питання зміни меж ОСОБА_7 та ОСОБА_9 необхідно погодити з міськрадою.(а.с. 33)

Згідно витягу з рішення Броварської міської ради народних депутатів трудящих виконавчого комітету за № 597 від 22 липня 1974 року, про внесення змін конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_3 та про закріплення земельних ділянок за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 )

АДРЕСА_11 лист АДРЕСА_3 народного суду від 24 червня 1974року про розділ земельної ділянки між співвласниками земельної ділянки по АДРЕСА_3 та про зміну конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_4 , що знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_9 , матеріали представлені Переяслав-Хмельницьким БТІ, виконком Броварської міської ради депутатів трудящих, вирішено закріпити за гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1120 кв.м. з земельної ділянки, що була в його користуванні по АДРЕСА_3 . Решту земельної ділянки площею 165 кв.м. надати в тимчасове користування гр. ОСОБА_9 по АДРЕСА_4 . АДРЕСА_12 зазначається, закріпити за ОСОБА_7 земельну ділянку площею 600 кв.м. по АДРЕСА_3 .

Із викопіювання плану забудови квартала від 14.04.1975 року за адресою АДРЕСА_3 , вбачається, що у ОСОБА_7 у користуванні перебуває земельна ділянка площею 672 кв.м., ОСОБА_6 – 1000 кв.м. Загальна площа земельної ділянки 1672 кв.м. (а.с. 35)

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів від 09 липня 1984 року за № 250 ”Про відчуження земельних ділянок громадян по АДРЕСА_13 , та виділення земельної ділянки відділу капітального будівництва Броварського міськвиконкому під будівництво службового приміщення міського відділу внутрішніх справ” вирішено, п.1 виділити відділу капітального будівництва Броварського міськвиконкому земельну ділянку площею 0,61 га під будівництво службового приміщення міського відділення внутрішніх справ по вул.Кірова в безстрокове користування, (в тому числі за рахунок земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_14 , згідно додатку № 1.Пункт 2 - дозволити відділу капітального будівництва Броварського міськвиконкому знесення надвірних споруд, плодово-ягідних насаджень і посівів домоволодіння АДРЕСА_14 , які належать громадянам на правах особистої власності, згідно додатку № 2. (а.с. 37)

Як вбачається із додатку 1 до рішення виконкому Броварської міської ради народних депутатів від 09 липня 1984 року № 250, площа земельної ділянки, що вилучається у ОСОБА_12 - АДРЕСА_15 , у ОСОБА_13 – 62 кв. ІНФОРМАЦІЯ_1 ., по АДРЕСА_3 . (а.с. 37 зворот).

У відповіді від 11.12.2018 року № 9-7-4044 на лист від 13 листопада 2018 року № 9-5-П-3000 щодо видачі довідки (листа) повідомлено, що згідно наданих архівних витягів з рішень виконавчого комітету Броварської міської ради від 22 липня 1974 року № 597 та від 09 липня1984 р. № 250 свідчать про те, що у користуванні ОСОБА_7 перебуває земельна ділянка площею 0,0538 га. (а.с. 38)

26 серпня ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_12 видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за № 1203 міським відділом комунального господарства, що складається з 71/100 частини жилого будинку з прилежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_3 . (запис в реєстровій книзі за №20 стор. 276 за реєстровим номером 163, 26.08.1987 року).

26 серпня 1987 року на ім`я ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за № 1204 міським відділом комунального господарства, що складається з 29/100 частини жилого будинку з прилежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_3 . (запис в реєстровій книзі за №20 стор. 276 за реєстровим номером 163, 26.08.1987 року).

17 вересня 1987 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Саверою Л.Л., згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_14 отримав у дар 29/100 частин жилого будинку з відповідними надвірними будівлями: сарай, уборна, колодязь, розташованого на земельній ділянці 672 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 . (а.с.134-136).

24 жовтня 2013 року укладений договір дарування часток житлового будинку між ОСОБА_12 з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_11 з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2999. (а.с.12)

Згідно п.1 договору дарування від 24.10.2013 року, ОСОБА_1 передано у дар 18/100 часток, а ОСОБА_11 53/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 .

Згідно п. 2 вказаного договору частка житлового будинку, що дарується, належить Дарувальнику, на підставі Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого міським відділом комунального господарства 26 серпня 1987 року, зареєстрованого Бориспільським бюро технічної інвентаризації 26 серпня 1987 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2013 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 190541232106.

Дані про право власності відповідно до вказаного договору також відображено у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 144063682, дата формування 05 листопада 2018 року. (а.с.83-84).

24 січня 2001 року між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_5 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Самко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 60.

Згідно п. 1 вказаного договору обдарована ОСОБА_5 прийняла у дар 29/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями під АДРЕСА_3 . Жилий будинок з дерева, обкладений цеглою, позначений в плані літерою А-1, жилою площею 111,5 кв.м., побудований у 1924 році, має 52 %зносу, до будинку примикають надвірні будівлі: сарай –Б, погріб-б, вбиральня – Г, Е, сарай – Д, погріб-З, колодязь-К1,К2, огорожа - Н.

Відчужуються приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-І, жилою площею 47,8 кв.м., з надвірних будівель відчужуються сарай – Б, вбиральня – Г, колодязь - К2.

Ці 29/100 частини будинку належать дарувателям ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Броварською міською державною нотаріальною конторою 19 січня 2001 року, за реєстром № 264, зареєстрованого в Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації 22 січня 2001 року в реєстрову книгу під № 163. (а.с. 14)

02 грудня 2008 року сформований витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства Броварської міської ради ”Броварське бюро технічної інвентаризації”, заявник ОСОБА_5 (а.с.25) Витяг був дійсний протягом трьох місяців.

Так, згідно вказаного реєстру, будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_12 71/100 (згідно свідоцтва про право власності /1203/ 26.08.1987/ міський відділ комунального господарства) та ОСОБА_5 29/100 (згідно договору дарування /р.№ 60/24.01.2001/п.н. Броварського міського нотаріального округу Самко Н.Т.) У витязі також зазначено, що зміна житлової площі та нумерації кв.2 за рахунок встановлення перегородок та демонтування пройомів. Згідно рішення виконкому Броварської міської ради № 71 від 20.02.2001 року дозволено самочинно побудовані 2 прибудови, гараж,сарай, переобладнане приміщення 1-4 в нежитлове.

14 серпня 2014 року згідно витягу з рішення Броварської міської ради Київської області”Про передачу земельних ділянок громадянам у власність та користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, внесення змін до рішень Броварської міської ради”, вирішено надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власність громадян для подальшої передачі у власність: п.12.17 ОСОБА_5 , проживаючий по АДРЕСА_16 , на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0672 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . (а.с.36)

Як вбачається із п. 2 витягу з протоколу № 14 засідання погоджувальної комісії по вирішенню спірних земельних питань та інших питань, пов`язаних з розмежуванням земельних ділянок 02 червня 2015 року, комісія розглядала заяву ОСОБА_5 про погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 із суміжним землекористувачем АДРЕСА_17 АДРЕСА_4 - ОСОБА_8 (а.с.22-23)

У протоколі зазначається, що за інформацією наданою відділом Держземаганства у м.Броварах Київської області на земельну ділянку площею 0,0838 га по АДРЕСА_4 державний акт на право власності на землю серії ІV-КВ№ 077005 на ім`я ОСОБА_8 .

Комісія вирішила погодити Акт прийомки –передачі межових знаків на зберігання по АДРЕСА_2 без підпису суміжного землекористувача по АДРЕСА_13 , АДРЕСА_18 . – по межам, визначених в державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 077005.

06 серпня 2015 року Броварська міська рада Київської області прийняла рішення за № 1513-57-06, у підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди”, затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок внатурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передати у власність: ” ОСОБА_5 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:0226:0048. (а.с.20)

30 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 46612594, а саме земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0048, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), площею 0,0531 га.(а.с. 21)

03 липня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір дарування 1/10 частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., зареєстрований в реєстрі за № 1814.

В п. 1.1. зазначається про те, що дарувальник передав у власність (у дарунок), а обдаровуваний, чоловік, прийняв власність (у дарунок) 1/10 (одну дріб десяту ) частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0531 га, кадастровий номер: 3210600000:01:022:0048. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_9 . Цільове призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В п. 1.4. зазначається, що вищевказана земельна ділянка належить Дарувальнику, на праві особистої приватної власності, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 30 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Броварського міськрайониого управління юстиції Київської області, індексний номер: 46612594, зареєстрованого 12 жовтня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 11823417, реєстраційний номер: 762980832106. (а.с.171-174)

Під час судового розгляду досліджені матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_9 . (а.с.40)

У вказаних матеріалах також міститься, абрис земельної ділянки, згідної якого суміжними власниками до земельної ділянки зазначені від точки А до Б ОСОБА_17 ОСОБА_8 , від точки В до Г ОСОБА_17 землі ОСОБА_11 (а.с.59)

Згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 18 травня 2015 року ОСОБА_11 як суміжний землекористувач земельної ділянки погодив межі земельної ділянки за кадастровим номером 3210600000:01:022:0048, що знаходиться по АДРЕСА_9 .(а.с. 58)

Як вбачається із пояснювальної записки ФОП ОСОБА_18 та топографічної зйомки масштаба 1:500 земельної ділянки з суміжними землекористувачами, роботи були виконані за допомогою апаратури супутникових радіонавігаційних систем GPS приймача Triumph -2 (L1+ L2), при цьому були координовані всі поворотні точки земельної ділянки по АДРЕСА_19 та виготовлена топографічна зйомка масштаба 1:500 земельної ділянки з суміжними землекористувачами (ділянка по АДРЕСА_20 гр. ОСОБА_8 , кадастровий номер -3210600000:00:022:2103 площа 0,0722 га та ділянка по АДРЕСА_20 гр. ОСОБА_11 , кадастровий номер - 3210600000:00:022:2091 площа 0,0907 га передано в приватну власність в 1999 р. На топографічну зйомку масштаба 1:500 були наложені по координатам земельні ділянки згідно кадастрових номерів, які містяться в базі Державного Земельного кадастру.

Виявлено, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_9 гр. ОСОБА_5 кадастровий номер - 3210600000:01:022:0048 площа 0,0531 га передано в приватну власність у 2015 р., а по фактичному використанню в межах паркану становить 0,0492 га. Таким чином гр. ОСОБА_5 земельна ділянка по АДРЕСА_9 оформила право власності більшою площею 0,0531 га, в порушення ч.4 ст. 120 ЗК України без врахування своєї долі 29/100. (а.с.4,5 том 2)

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, зокрема, для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, визначеної статтею 121 цього Кодексу, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як вже зазначалось Броварською міською радою Київської області надавалось ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку по АДРЕСА_9 .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України ”Про землеустрій”, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 50 Закону України ”Про землеустрій” в редакції, чинній станом на 06 серпня 2015 року, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду ; відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Зідно з положеннями статті 55 Закону України ”Про землеустрій” в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) та від 12 лютого 2020 року № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Щодо розміщення на приватизованій частині земельної ділянки частини належного позивачу будинку, та надання документів, які не містять інформації щодо співвласника будинку, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В даному разі будинок перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_5 (29/100), ОСОБА_1 (18/100) та ОСОБА_11 (53/100).

До технічної документації із землеустрою за адресою АДРЕСА_9 на час прийняття рішення міською радою надані інші докази, а саме тільки до співвласників будинку ОСОБА_5 (29/100) та ОСОБА_12 (71/100), що відображено у технічному паспорті на будинок.

ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,0531 га, для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Позивач оспорює наведені вище рішення та свідоцтво, з посиланням на те, що частина будинку, яка йому належить розташована на земельній ділянці відповідача, та нею приватизована через що оскаржуваним рішенням порушуються його права на землю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

За правилами ч.1, 2, 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

У постанові від 12 жовтня 2016 року № 6-2225цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що норми статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду і передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною другою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким порушено цивільні (у даному випадку земельні) права особи; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, виходить із того, що рішенням підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди” від 06 серпня 2015 року № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок внатурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передати у власність: ” ОСОБА_5 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:0226:0048 на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року, індексний номер 46612594, на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , кадастровий номер 3210600000:01:0226:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0531 га видане ОСОБА_5 , та в подальшому укладений договір дарування 1/10 частини земельної ділянки від 03 липня 2019 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., зареєстрований в реєстрі за № 1814, порушено права позивача, як співвласника житлової будівлі, що розміщена на спірній земельній ділянці, на отримання у власність (користування) її частини на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки договір дарування 1/10 частини земельної ділянки від 03 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не відповідає положенням статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, порушує права позивача як співвласника нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання зазначеного правочину недійсним.

Відповідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із квитанції за номером 0.0.1344790542.1 від 06 травня 2019 року позивачем при подачі позову до суду сплачений судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп., 10 вересня 2019 року при збільшені розміру позовних вимог згідно квитанції за № 48 позивачем сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., таким чином на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3 по 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору з кожного.

Керуючись ст. ст. 76 - 83, 90, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати підпункт 4.11 пункту 4 рішення Броварської міської ради Київської області ”Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність, користування, зміни цільового призначення, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, поновлення договорів оренди” від 06 серпня 2015 року № 1513-57-06, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок внатурі (на місцевості) на яких розміщене майно, що являється власністю громадян та передати у власність: ” ОСОБА_5 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0531 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:0226:0048.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року, індексний номер 46612594, на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_9 , кадастровий номер 3210600000:01:0226:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0531 га видане ОСОБА_5 .

Визнати недійсним договір дарування 1/10 частини земельної ділянки від 03 липня 2019 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., зареєстрований в реєстрі за № 1814.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3 по 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.