Рішення № 9005180, 17.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.09 Справа № 21/129/09

Суддя

За позовом –Приватного підприємства “Бізон” (70650, Запорізька область, Пологівський район, с.Кінські Роздори, вул. Центральна, б.122; фактична адреса-71001, Запорізька область, смт.Куйбишеве, вул.Леніна, 74)

до відповідача –Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Лан” (72150, Запорізька область, Приморський район, с.Партизани, вул.Леніна, б.68; код за ЄДРПОУ 30870506)

про стягнення 77580 грн. 05 коп.

                                                                                           Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача –Кобець К.В., дов. від 09.09.2009;

від відповідача –не з’явився;

                              ВСТАНОВИВ

07.09.2009 року до суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Бізон”, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором купівлі-продажу № 271 від 01.01.2007, що укладений між сторонами, у розмірі 77580.05 грн., в т.ч. 55772.87 грн. основного боргу, 5577.29 грн. штрафу, 6637.74 грн. пені, 1393.55 грн. 3% річних, 8198.60 грн. збитків від інфляції

Ухвалою від 07.09.2009 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 21/129/09 та призначене судове засідання на 22.10.2009 року.

У судовому засіданні 22.10.2009 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 05.11.2009.

Ухвалою від 05.11.2009 в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. строк розгляду у справі продовжено до 07.12.2009.

На підставі ст.77 ГПК України ухвалою від 05.11.2009 відкладено судове засідання по справі № 21/129/09 на 17.11.2009 року.

В судовому засіданні 17.11.2009 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 55772 грн. 87 коп. основного боргу, 5577 грн. 29 коп. штрафу, 6637 грн. 74 коп. пені, 1393 грн. 55 коп. 3% річних, 7585 грн. 10 коп. втрат від інфляції. Вказана заява є по суті заявою про зменшення позовних вимог, оскільки позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 76966 грн. 55 коп. Заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду,оскільки вона подана відповідно до положень ст.22 ГПК України.

В судове засідання 17.11.2009 року представник відповідача не з`явився, не надав суду документи, витребувані ухвалою від 05.11.2009 року.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалу від 05.11.2009 року було спрямовано на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, тобто Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма Лан” слід вважати таким, що належним чином повідомлено про час і місце розгляду судом справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представників позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 17.11.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 року між Приватним підприємством “Бізон” (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма Лан” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 271 (далі-договір).

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із п.1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, обладнання, запасні частини до сільськогосподарської техніки, а також комплектуючі, вузли, механізми та видаткові матеріали до них відповідно до умов договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна товару визначаються відповідними видатковими накладними,які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно із п.5.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням грошових коштів в касу підприємства продавця, протягом п’яти днів з моменту поставки партії товару, або за умовами передбаченими додатковими угодами до договору.

Відповідно до п.5.2 договору оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунка або на умовах, передбачених в додатковій угоді до договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або дата внесення готівки під прибутковий касовий ордер в касу продавця.

Згідно із п.10.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007 року ,а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення.

Видатковими накладними № КББИ009009 від 11.07.2008 року, № КББИ008908 від 09.07.2008 року, № КББИ008737 від 07.07.2008 року, № КББИ009444 від 17.07.2008 року, № КББИ007760 від 23.06.2008 року, № КББИ007665 від 20.06.2008 року, № КББИ007181 від 12.06.2008 року, № КББИ013894 від 06.10.2008 року, № КББИ013544 від 30.09.2008 року, № КББИ013000 від 18.09.2008 року, № КББИ012612 від 10.09.2008 року, № КББИ008737 від 07.07.2008 року, № КББИ012566 від 09.09.2008 року, № МЛБИ001677 від 08.08.2008 року підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачем товару (копії містяться в матеріалах справи). Відповідний товар був отриманий представником відповідача Михайловим В.С.,який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯПБ № 627874 від 07.07.2008 року.

Банківськими виписками по рахунку позивача підтверджується часткова оплата відповідачем товару, отриманого за вищевказаними видатковими накладними.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 56 від 03.03.2009 року з вимогою сплатити заборгованість за договором у сумі 55772 грн. 87 коп. Відповідач надав позивачеві відповідь на претензію № 24 від 10.03.2009 року, в якій визнав заборгованість у сумі 55772 грн. 87 коп. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів оплати, отриманого від позивача товару, на суму 55772 грн. 87 коп., тобто не виконав свій обов’язок, визначений договором.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором, яка виникла внаслідок неоплати товару становить 55772 грн. 87 коп., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за повну або часткову неоплату чи несвоєчасну оплату вартості отриманого товару покупець оплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості неотриманого товару.

Згідно із п.6.2 договору у разі неоплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару,покупець сплачує продавцю додатково до штрафу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати товару за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6637 грн. 74 коп. пені за період з 07.07.2008 року по 07.01.2009 року та штраф у сумі 5577 грн. 29 коп., який нараховано відповідно до п.6.1 договору у зв’язку із простроченням відповідачем з 07.07.2008 року грошового зобов’язання з оплати основного боргу у сумі 55772 грн. 87 коп.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.

Господарським судом встановлено, що ухвалою від 11.07.2008 року порушено провадження у справі № 21/187/08 про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма”Лан”.

Тобто, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з 11.07.2008 року за невиконання чи неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань не нараховуються неустойка (штраф, пеня) тощо.

Згідно із ч.7 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма”Лан” припинено ухвалою господарського суду Запорізької області № 21/187/08-12/69/09-21/21/09 від 26.10.2009 року.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна заява № 1 від 15.07.2009 року позивачем подана до господарського суду 07.09.2009 року, тобто згідно із положеннями до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України на дату звернення із позовом до суду сплив строк позовної давності для стягнення з відповідача заявлених штрафу та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у сумі 5577 грн. 29 коп. та пені у сумі 6637 грн. 74 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1393 грн. 55 коп. 3 % річних за період з 07.07.2008 року по 12.05.2009 року та втрати від інфляції у сумі 7585 грн. 10 коп. за період з вересня 2008 року по травень 2009 року.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що вони є вірними та складеними відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин з відповідача слід стягнути на користь позивача 1393 грн. 55 коп. 3 % річних та 7585 грн. 10 коп. втрат від інфляції.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд вважає за необхідне на підставі п.13 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” № 1258 від 21.12.2005 року повернути позивачеві із державного бюджету України зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79 грн., про що слід видати відповідну довідку.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

Прийняти зменшення позовних вимог до суми 55772 грн. 87 коп. основного боргу, 5577 грн. 29 коп. штрафу, 6637 грн. 74 коп. пені, 1393 грн. 55 коп. 3% річних, 7585 грн. 10 коп. втрат від інфляції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Лан” (72150, Запорізька область, Приморський район, с.Партизани, вул.Леніна, б.68; код за ЄДРПОУ 30870506, р/р № 2600630160655 в ЗОД Промінвестбанку м.Бердянськ, МФО 313117) на користь Приватного підприємства “Бізон” (юридична адреса-70650, Запорізька область, Пологівський район, с.Кінські Роздори, вул. Центральна, б.122; фактична адреса-71001, Запорізька область, смт.Куйбишеве, вул.Леніна, 74, код за ЄДРПОУ 31964495, п/р № 26007300004568 в АКБ “Форум”, МФО 313913) суму 55772 грн. 87 коп. основного боргу, 1393 грн. 55 коп. 3 % річних , 7585 грн. 10 коп. втрат від інфляції, 651 грн. 68 коп. державного мита, 198 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Приватному підприємству “Бізон” довідку на повернення із державного бюджету України зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79 грн.

Суддя                                                             В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –23.11.2009)