Рішення № 9004903, 21.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.09 р.                     Справа № 37/287                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

позовною заявою Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Краматорського відділення Донецької обласної філії, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 09334010

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНКЕРАМТРАНС”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 31509133

про: стягнення грошових коштів в сумі 430832, 66грн.,

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – Новаков Ю.І. (за довіреністю №2 від 30.11.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 11.11.2009р. на 01.12.2009р., 01.12.2009р. у судовому засіданні судом оголошена перерва до 21.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерно–комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Краматорського відділення Донецької обласної філії, м. Краматорськ (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНКЕРАМТРАНС”, м. Краматорськ (далі – Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 430832, 66грн., з яких: 389601,34грн. сума непогашеного кредиту, 38063,87грн. сума заборгованості по відсоткам, 2553,57грн. сума заборгованості по комісії, 613,82грн. - пеня за порушення умов кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за кредитним договором № 9с/2007 від 04.05.2007р. і висування вимоги про дострокове виконання зобов’язань за договором, незадоволення якої призвело до утворення стягуваної заборгованості та виникнення підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав довідку про стан заборгованості, договір кредиту № 9с/2007 від 04.05.2007р. з додатками, договір застави майна, листи, претензії.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи, як витребувані судом, так і на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с 29-66, 69-188 т.1).

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 16.11.2009р. (а.с.а.с. 2, 3 т.2), в якому позовні вимоги відносно стягування заборгованості за тілом кредиту визнав частково - в сумі 13883,49грн., вказуючи на встановлення строків виконання спірних зобов’язань згідно умов додаткової угоди №2 від 08.05.2009р., а в частині стягуваної заборгованості за процентами, комісію та нарахованої пені – визнав у повному обсягу.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 4-10 т.2).

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2007р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір кредиту № 9с/2007 (а.с.а.с.9-12 т.1), згідно п.п. 1.1., 1.2 якого Кредитор зобов’язується надавати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання – далі „Кредит”, у сумі 62000,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу марки Lexsus LX 470 згідно з договором купівлі-продажу 4/5 від 13.03.2007р., укладеного з ТОВ „КРОНА СИСТЕМ”, зі сплатою 13,25 процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід’ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом – „Тарифи”, та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в додатку 2 до цього договору, який є невід’ємною частиною цього договору, та за кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 03.05.2012р. на умовах, визначених цим договором.

Умовами п. 1.3. договору сторони встановили забезпечення грошових зобов’язань Позичальника перед Кредитором у вигляді договору застави майна від 04.05.2007р. №АВТ 9с/2007.

Розділом 2 договору кредиту сторони узгодили зокрема наступний порядок надання кредиту, нарахування та сплати процентів (комісії):

-          надання кредиту на цілі, зазначені в п.1.2. цього договору, проводиться після укладення договору, вказаного в п. 1.3 та п.3.3.3 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, на підставі письмової заяви (п.2.1);

-          нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом „факт/360”, де факт – це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а „360” – умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.2.3);

-          сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №20782235866844. У випадку якщо день сплати процентів за користування кредиту припадає на неробочий день Кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день Кредитора (п.2.4);

-          нарахування та сплата комісії за користування кредитом здійснюється на рахунок №61110235300011 в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами (п.2.5);

-          нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця (п.2.6.).

Пунктом 2.9. сторони встановили черговість погашення заборгованості Позичальником.

Положення п. 4.1 договору містить домовленість сторін про те, що у разі прострочення Позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, він сплачує Кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов’язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за цим договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за договором, 04.5.2007р. між Позивачем (Заставодержатель) та Відповідачем (Заставодавець) укладений договір застави майна №АВТ 9с/2007 (а.с.а.с. 15-18 т.1), згідно п.1.1 якого Заставодавець передає Заставодержавцю в заставу транспортний засіб Ескаватор, марки Lexsus LX 470, рік випуску 2007, двигун № 4664, що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АНС 043416, виданого РЕВ 13 МРВ (а.с.23 т.1), заставною вартістю 430500,00грн.

Згідно наданих до матеріалів справи виписок з банківського рахунку (а.с.а.с.73-188 т.1) Позивач на виконання своїх зобов’язань за договором кредиту № 9с/2007 від 04.05.2007р. надав Відповідачу кредитні кошти у сумі 62000 доларів США, з яких станом на 14.09.2009р. згідно графіка погашення (а.с.а.с. 13 зворотний бік, 14 т.1) повернуто лише 13284 доларів США. Відтак, залишок неповернутих кредитних коштів становить 48716 доларів США, що станом на 11 вересня 2009р. (дата розрахунку – а.с.8 т.1) еквівалентно 389601,34грн. за курсом НБУ. За вказаний Позивачем період користування кредитними коштами Відповідачу були нараховані проценти, які не були сплачені в сумі 4759,53 долари США, що еквівалентно 38063,87грн., а також – заборгованість за комісією у сумі 319,53 долари США, що еквівалентно 2553,57грн. та пеня у розмірі 76,76 доларів США, що еквівалентно 613,82грн. Вказаний стан розрахунків за кредитними відносинами відображений Позивачем в акті звірення розрахунків (а.с.72 т.1), від підписання якого (з зауваженнями або без) Відповідач ухилився.

27.02.2009р. Позивачем був складений лист №80-01/136/1 (а.с.19 т.1), що містив вимогу до керівника Відповідача забезпечити виконання зобов’язань за низкою укладених кредитних договорів, у тому числі - № 9с/2007 від 04.05.2007р.

07.04.2009р. Позивач направив Відповідачу вимогу №50-01/197 від 06.04.2009р. (а.с.19 т.2) щодо забезпечення дострокового виконання всіх своїх зобов’язань за кількома кредитними договорами, у тому числі - № 9с/2007 від 04.05.2007р., протягом 30 календарних днів від дня отримання Позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки.

30.04.2009р. Позивачем була складане претензія №1 (а.с.21 т.1) з вимогою про погашення поточної заборгованості за кредитом у сумі 3330 доларів США та процентів у сумі 2572,78 доларів США.

18.05.2009р. сторонами підписана Додаткова угода №2 до договору №9с/2007 від 04.05.2007р. (а.с.6, 7 т.2), якою сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту буде здійснюватися відповідно до графіку, що міститься в додатку №2 (а.с.а.с.8,9 т.2) до додаткової угоди №2, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 03.05.2014р., на умовах визначених договором. Вказаними графіком передбачалось здійснення кожного 3 числа місяця, починаючи з жовтня 2009р. по квітень 2014р. платежів у сумі 868 доларів США та 03.05.2014р. – платежу в розмірі 877 доларів США.

17.07.2009р. Позивач вручив Відповідачу лист-претензію, в якій повідомив про поточну суму заборгованості у розмірі 3684,89 доларів США (а.с.22 т.1).

За змістом наданої довідки банку, станом на 14.09.2009р. (а.с.7 т.1) грошові зобов’язання Відповідача складають в гривневому еквіваленті суму, з яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту – 389601,34грн.;

– заборгованість по процентах – 38063,87грн.;

- заборгованість за комісією з управління фінансовим кредитом – 2553,57грн.;

- пеня – 613,82грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Листом №260 від 08.09.2009р. (а.с.18 т.2) Відповідач повідомив Позивача про те, що на даний момент не в змозі належним чином виконувати зобов’язання за укладеним кредитним договором, у зв’язку з чим, погоджується на звернення стягнення на предмет застави.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог, зазначаючи у судових засіданнях про те, що момент виконання зобов’язання з повернення кредиту має визначатися з огляду на вимогу про дострокове повернення №50-01/197 від 06.04.2009р. без урахування укладеної в подальшому додаткової угоди № 2 від 18.05.2009р

Відповідач у відзиві від 16.11.2009р. (а.с.а.с. 2-3 т.2) позовні вимоги визнав частково – у сумі 13883,49грн., що відповідає розміру двох перших платежів згідно додаткової угоди № 2 від 18.05.2009р.

Суд розглядає спір в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги є грошовими і пов’язані підставами виникнення та наданими доказами – порушенням грошових зобов’язань за кредитним договором, та наданими доказами), не ускладнює вирішення спору, а навпаки – сприяє процесуальній економії та реалізації гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Водночас, суд наголошує, що оскільки за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України звернення до суду опосередковує прохання про застосування способу судового захисту (відновлення) порушеного права або інтересу, і таке порушення як предмет судового дослідження і оцінки передує зверненню до суду, оскільки в межах цієї справи суд вирішує по суті долю тих вимог Позивача, які правомірно виникли у останнього та не були задоволені Відповідачем до 29.10.2009р. (дата надходження позовної заяви).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору кредиту №9с/2007 від 04.05.2007р.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 9с/2007 від 04.05.2007р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

В свою чергу, положення п.2.5. договору кредиту №9с/2007 від 04.05.2007р. відносно комісійної винагороди у світлі закріпленого у п.3 ч. ст.6, ч.2 ст.6 та ст. 627 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку про можливість встановлення грошових зобов’язань у такий спосіб.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір кредиту № 9с/2007 від 04.05.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати комісії, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів і комісійної винагороди за весь період користування наданими грошовими коштами згідно умов кредитного договору № 9с/2007 від 04.05.2007р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як було встановлено судом Відповідач у повному обсягу отримав від Позивача кредитні кошти за кредитним договором № 9с/2007 від 04.05.2007р., проте допустив порушення графіку (а.с.а.с. 13 зворотний бік, 14 т.1) з їх повернення та сплати нарахованих процентів за користуванні і комісії, що розцінюється судом як прострочення у розмінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України. Вказане порушення грошових зобов’язань з боку Позичальника є підставою для реалізації кредитором передбаченого п. 3.2.6.2. договору права вимагати від Позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за договором протягом 30 днів від дня отримання ним письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Означене право було реалізовано Позивачем шляхом надсилання Відповідачу 07.04.2009р. вимоги №50-01/197 від 06.04.2009р. (а.с.19 т.2) та за змістом ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 653 та ст. 654 Цивільного кодексу України мало наслідком передбачену договором № 9с/2007 від 04.05.2007р.односторонню зміну його умов щодо строку виконання обов’язків з повернення кредитних коштів. Отже, з моменту реалізації Позивачем свого права на дострокове повернення кредиту сторони в цій частині грошових зобов’язань за кредитним договором мали керуватися не графіком погашення кредиту (а.с.а.с. 13 зворотний бік, 14 т.1), а положеннями п. 3.2.6.2. договору.

Разом із тим, означена зміна умов договору щодо строків виконання обов’язків жодною мірою не обмежує сторін у запроваджені у передбачений діючим законодавством спосіб в подальшому нових змін до кредитного договору, що узгоджується із змістом п. 7.1. цього договору. Таким чином, шляхом укладання 18.05.2009р. додаткової угоди №2 (а.с.6, 7 т.2), якою запроваджено новий графік погашення наявного залишку кредитних коштів (а.с.а.с.7,8 т.2), сторони вдруге в порядку ч. 1 ст. 651 та ст. 654 Цивільного кодексу України змінили умови договору щодо строків виконання грошових зобов’язань за тілом кредиту. У світлі положень ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України та п. 3 додаткової угоди № 2 означена зміна умов унеможливлює чинність та застосування попередніх умов, запроваджених вимогою №50-01/197 від 06.04.2009р.

При цьому заперечення представника щодо можливості застосування при вирішенні цієї справи умов додаткової угоди № 2 судом відхиляються, оскільки:

- діюче законодавство не надає переваги за юридичною силою певним передбаченим способам зміни умов договору (одностороннім або двостороннім) – остаточний зміст відповідних умов визначається виключно за найпізнішою за хронологією редакцією змін;

- додаткова угода №2 є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а, відтак, не неї розповсюджується встановлена ст. 204 цього Кодексу презумпція правомірності, належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів спростування якої (презумпції) до матеріалів справи не надано;

- Позичальник після укладання 18.05.2009р. додаткової угоди №2 та недотримання Відповідачем встановленого нею графіка не скористався правом вимоги на дострокове повернення кредиту в порядку п. 3.2.2..2. договору, що унеможливило виникнення у Відповідача обов’язку з дострокового повернення всіє стягуваної суми кредитних коштів у розмірі 48716 доларів США, що станом на 11 вересня 2009р. (дата розрахунку – а.с.8 т.1) еквівалентно 389601,34грн. за курсом НБУ, а отже – і порушення цього відсутнього обов’язку.

Таким чином, суд оцінює правомірність вимог щодо стягнення суми кредиту виключно в контексті зобов’язань, встановлених графіком до додаткової угоди № 2 від 18.05.2009р. Проте це не стосується заборгованості щодо процентів та комісій, зобов’язання за якими такого угодою сторонами не змінювалися.

За змістом графіку погашення кредиту (а.с.а.с.8,9), введеного додатковою угодою №2 від 18.05.2009р., станом на 29.10.2009р. (дата подання позову) Відповідач із залишку кредитних коштів у розмірі 48716 доларів США повинен був сплати 03.10.2009р. лише 868 доларів США, еквівалентних 6941,75грн. за курсом НБУ на визначену Позивачем дату переведення (11.09.2009р.) Зважаючи на відсутність доказів належного виконання Позивальником цього грошового зобов’язання та визнання означеного факту за змістом наданого відзиву від 16.11.2009р. (а.с.а.с. 2, 3 т.2), суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог в цій частині саме в сумі 6941,75грн., відмовляючи, таким чином, у задоволенні решти вимог щодо основної суми кредиту.

Визнання позовних вимог Відповідачем в цій частині, що по суті розглядається судом з огляду на згадувані вище приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ст.ст. 22, 78 цього Кодексу є самостійною підставою для їх (вимог) задоволення.

Водночас, перевіривши відповідність розрахунку вимог стосовно стягнення процентів та комісії умовам договору, суд дійшов висновку про їх повне задоволення у сумах 38063,87грн. і 2553,57грн. відповідно, які також визнані Відповідачем.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 4.1. договору кредиту №9с/2007 від 04.05.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши правильність розрахунку вимог щодо пені, нарахованої на прострочені проценти, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог в цій частині у повному обсягу – в сумі 613,82грн., яка не перевищує розміру нарахування за відповідний період та визнається Відповідачем.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пропорційні сумі задоволених підлягають віднесенню на Відповідача та стягуються з нього на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Краматорського відділення Донецької обласної філії, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 09334010) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНКЕРАМТРАНС”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 31509133) про стягнення грошових коштів в сумі 430832,66грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНКЕРАМТРАНС”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 31509133) на користь Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Краматорського відділення Донецької обласної філії, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 09334010) основний борг за кредитом у сумі 6941,75грн., заборгованість по процентах у сумі 38063,87грн., заборгованість по комісії в сумі 2553,57грн. та пеню у розмірі 613,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНКЕРАМТРАНС”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 31509133) на користь Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Краматорського відділення Донецької обласної філії, м. Краматорськ, (ідентифікаційний код 09334010) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 481,73 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 26,39грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя