Рішення № 9004548, 15.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.12.09 р.                     Справа № 37/275                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ, ідентифікаційний код 30048570

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с. Олексіївське, Донецька область, ідентифікаційний код 30905334

про: стягнення грошових коштів в сумі 2010249, 70 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Гудов Р.Л. (за довіреністю від 27.01.2009р.), Кушніренко М.В. (за довіреністю від 17.09.2009р.)

від Відповідача - Новакова Л.М. (за довіреністю від 01.04.2009р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 03.11.2009р. на 17.11.2009р. У судовому засіданні 17.11.2009р. оголошувалась перерва до 07.12.2009р., 07.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с. Олексіївське, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 2010249,70грн., з яких – 1974256,15грн. збитків, 10629,12грн. 3% річних, 25364,43грн. інфляційної індексації, а також у складі судових витрат – адвокатської винагороди в розмірі 25000грн.

В обґрунтування вказаних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за усною домовленістю сторін з оплати придбаного за видатковими накладними товару, що завдало Позивачу стягуваних збитків у сумі вартості несплаченого товару за ціною на момент звернення до суду, та призвело до виникнення підстав для нарахування 3% річних та інфляційної індексації, а також - на сплату гонорару адвокату за угодою №3/71 про надання правової допомоги від 23.07.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; угоду №3/71 про надання правової допомоги від 23.07.2009р.; відповідь на запит №1604/06.06-03 від 10.09.2009р.; рішення Господарського суду Донецької області у справі №28/12 від 15.04.2009р.; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008р. по 30.05.2009р.; прайс-лист на 2009р.; вимогу №1 від 07.05.2009р. з відміткою про отримання; довіреності на отримання матеріальних цінностей; видаткові накладні; розрахунок вартості товару; розрахунок інфляційної складової, 3% річних та суми основного боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 20, 193, 199, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 610, 623, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно із позовною заявою до суду Позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, що знаходяться на його рахунку.

У листі від 03.11.2009р. (а.с.а.с.75-77) Позивач виклав пояснення щодо правової природи стягуваної суми та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.96-114).

Відповідач надав відзив від 17.11.2009р. (а.с.84), в якому проти позову заперечив, посилаючись на припинення зобов’язань з оплати поставленого товару зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяви №29/10 від 29.10.2009р.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.85-92).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №28/12 від 15.04.2009р. (а.с.а.с.29-32) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 1083877,08грн., а також різниці визначеної грошовим еквівалентом зобов’язання в іноземній валюті, відносно сум, що підлягають оплаті на момент відвантаження товару, до сум, що підлягають до оплати на момент подачі позовної заяви у розмірі 439047,65грн., встановлено низку фактів, у тому числі:

- факт постачання товару Позивачем на користь Відповідача згідно усної домовленості на підставі видаткових накладних (а.с.а.с.49, 50, 52, 53,55-62) №РН-0004617 від 18.03.2008р., №РН-0005388 від 10.04.2008р., №РН-0005386 від 10.04.2008р., №РН-0005389 від 10.04.2008р., №РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0007131 від 29.05.2008р., №РН-0007533 від 20.06.2008р., №РН-0007692 від 03.07.2008р., №РН-0008203 від 28.08.2008р., №РН-0008265 від 05.09.2008р., №РН-0008572 від 22.10.2008р. та його отримання представником Відповідача, який діяв на підставі довіреностей (а.с.а.с.40-48) ЯОЦ №726754 від 18.03.2008р., ЯОЦ №726768 від 09.04.2008р., ЯОЦ №726770 від 21.04.2008р., ЯОЦ №726781 від 28.05.2008р., ЯОЦ № 726789 від 20.06.2008р., ЯОЦ № 726792 від 03.07.2008р., ЯМШ №812086 від 28.08.2008р., ЯМШ №812097 від 05.09.2008р., ЯОЧ №203709 від 22.10.2008р. на отримання цінностей.

-          відсутність доказів встановлення між сторонами строку виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати отриманого товару.

Вказаним рішенням у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” відмовлено у повному обсягу.

Поряд із цим, згідно видаткових накладних №РН-0005387 від 10.04.2008р. (а.с.51) та №РН-0005845 від 21.04.2008р. (а.с.54) Позивачем був поставлений, а представником Відповідача отриманий товару на суму 114373,68грн. Доказів наявності письмової угоди про постачання означеного товару сторонами до матеріалів справи не надано, а за змістом позовної заяви його постачання відбувалось за усною домовленістю.

Загальна вартість отриманого товару за всіма означеними вище видатковими накладними становить 1092932,05грн.

07.05.2009р. Позивач вручив Відповідачу вимогу №1 (а.с.а.с.38,39), якої просив у семиденний строк сплати видаткові накладні №РН-0004617 від 18.03.2008р., №РН-0005388 від 10.04.2008р., №РН-0005386 від 10.04.2008р., №РН-0005389 від 10.04.2008р., №РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0007131 від 29.05.2008р., №РН-0007533 від 20.06.2008р., №РН-0007692 від 03.07.2008р., №РН-0008203 від 28.08.2008р., №РН-0008265 від 05.09.2008р., №РН-0008572 від 22.10.2008р. та №РН-0005845 від 21.04.2008р. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги у сумі 1000664,46грн.

Рішення Господарського суду Донецької області у справі №44/106 (а.с.а.с.90-92) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас” , а саме – стягнуто з останнього на користь першого відшкодування заподіяних збитків у сумі 1222893грн., штраф за поставку неякісного насіння у розмірі 47479,31грн.

Згідно відомостей інформаційної системи „Діловодство господарського суду” 21.07.2009р. після апеляційного перегляду на виконання означеного рішення, залишеного без змін, видано наказ Господарського суду Донецької області (а.с.117). Проте, виходячи із змісту ухвали Вищого господарського суду України від 24.09.2009р.(а.с.96) у зв’язку із касаційним переглядом судових актів місцевого та апеляційного суду в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення у справі №44/106 зупинено до закінчення касаційного перегляду, яке, за поясненнями представників сторін, наразі триває.

30.05.2009р. сторонами підписано акт звірення розрахунків, в якому відображені частина наданих до матеріалів цієї справи видаткових накладних, реквізити інших видаткових накладних, а також – відомості про здійснені Відповідачем розрахунку, та виведене сальдо на користь Позивача у сумі 1000664,46грн.

Позивачем отримано лист Донецької торгово-промислової палати від 10.09.2009р. №1604/06.06-03 (а.с.а.с.27,28) з відомостями про ціні постачальників на препарати та насіння, що були предметом постачання Відповідачу за вказаними видатковими накладними.

У зв’язку із невиконанням Відповідачем зобов’язань щодо сплати продукції згідно представлених видаткових накладних та наданої вимоги, Позивач звернувся до суду із розглядуваною позовною заявою, вимагаючи стягнення завданих збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі вартості поставленого товару виходячи з його цін за довідкою Донецької торгово-промислової палати від 10.09.2009р. №1604/06.06-03 у розмірі 1974256,15грн., а також – 3% річних та інфляційну індексацію, нарахованих на суму 1006545,3грн. за видатковими накладними №РН-0004617 від 18.03.2008р., №РН-0005386 від 10.04.2008р., №РН-0005387 від 10.04.2008р., №РН-0005388 від 10.04.2008р., №РН-0005389 від 10.04.2008р., №РН-0005845 від 21.04.2008р.,№РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0007131 від 29.05.2008р., №РН-0007533 від 20.06.2008р., №РН-0007692 від 03.07.2008р., №РН-0008203 від 28.08.2008р., №РН-0008265 від 05.09.2008р., №РН-0008572 від 22.10.2008р. за період з 14.05.2009р. по 21.09.2009р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 17.11.2009р. (а.с.84)

31.10.2009р. (а.с.87) Відповідач надіслав Позивачу заяву №29/10 від 29.10.2009р. про зарахування зустрічних однорідних вимог за рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2009р. у справі №44/106 та актом звірення розрахунків на період з 01.01.2008р. по 30.05.2009р. на загальну суму зарахування 1000664,46грн.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх сумісний розгляд не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги є грошовими, пов’язані підставами виникнення та поданими доказами (порушення грошових зобов’язань із сплати отриманого за видатковими накладними товару) – не утруднює вирішення справи, а навпаки сприяє реалізації принципу процесуальної економії та гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Судом не враховується сума донарахування інфляційної індексації згідно наданого у судовому засіданні 15.12.2009р. (а.с.118) розрахунку, оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення суми позовних вимог опосередковується відповідною заявою, а представлений розрахунок є лише складовою частиною (додатком) до такої заяви. Між тим, Позивач з такою заявою до суду не звертався і всупереч ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не доплатив державного мита на суму збільшення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків у розмірі вартості поставленого Відповідачу товару виходячи з його поточних цін та нарахованих на суму заборгованості 3% річних і інфляційної індексації.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Виходячи із сутності правовідносин сторін, опосередкованих наданими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що такі правовідносини підпадають від праве регулювання відносин з постачання товару (продукції). Аналогічна оцінка цим правовідносинам була надана Господарським судом Донецької області і в межах справи №28/12.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм правовідносини між Позивачем та Відповідачем за наданими до матеріалів справи видатковими накладними є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань зі сплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Однак, у зв’язку із невизначеністю дати оплати отриманого товару, прострочення у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України Відповідачем виконання відповідного обов’язку виникло лише по закінченню 7-денного строку (на наступний день) з моменту отримання вимоги про сплату в порядку ч. 2 ст. 530 цього Кодексу. В якості означеної вимоги суд розцінює вимогу Позивача №1 від 07.05.2009р., отриману Відповідачем цього ж дня, строк виконання якої добіг кінця 14.05.2009р. Таким чином, з 15.05.2009р. Відповідач є таким, що прострочив оплату товару за видатковими накладними №РН-0004617 від 18.03.2008р., №РН-0005388 від 10.04.2008р., №РН-0005386 від 10.04.2008р., №РН-0005389 від 10.04.2008р., №РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0007131 від 29.05.2008р., №РН-0007533 від 20.06.2008р., №РН-0007692 від 03.07.2008р., №РН-0008203 від 28.08.2008р., №РН-0008265 від 05.09.2008р., №РН-0008572 від 22.10.2008р. та №РН-0005845 від 21.04.2008р. у загальній сумі 1000664,46грн.

Стосовно вимог про стягнення збитків позиція суду полягає у такому:

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі – необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обов’язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю усних договірних відносин з постачання товару, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобов’язання, що випливає з договору, на обов’язковості з’ясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов’язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов’язань покладені на боржника – особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона.

З огляду на те, що суб’єктом є боржник, об’єктом – правовідносини за постачання товару, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак – і судового дослідження - є об’єктивна та суб’єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також – вина зазначеної особи.

Відносно зазначених елементів складу господарського правопорушення суд зазначає наступне:

Щодо наявності порушення з боку Відповідача:

Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано до матеріалів справи доказів припинення будь-яким із передбачених діючим законодавством способом до моменту подання розглядуваного позову грошових зобов’язань зі сплати товару за видатковими накладними, згаданими у вимозі №1 від 07.05.2009р. Більш того, із змісту відзиву від 07.11.2009р. вбачається визнання Відповідачем факту існування заборгованості у сумі 1000664,46грн. перед Позивачем у період формування стягуваних збитків (з 15.05.2009р. по 21.09.2009р.)

Таким чином, суд вважає доведеним наданими до справи документами факт порушення Відповідачем грошових зобов’язань у сумі 1000664,46грн. При цьому, видаткові накладні, які не згадувалися за змістом вимоги №1 від 07.05.2009р. до уваги судом не приймаються, оскільки доказів визначення у встановленому порядку строку виконання зобов’язання з їх оплати Позивачем не представлено. Судом також залишаються поза увагою аргументи Відповідача відносно здійсненого за заявою №29/10 від 29.10.2009р. зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки дата надсилання такої заяви Позивачу за будь-яких обставин (незалежно від результатів касаційного перегляду рішення у справі №44/106 та законності самого зарахування, що не є предметом судової оцінки) унеможливлює вплив цього способу припинення зобов’язань на факт існування простроченого грошового зобов’язання у розглядуваний період з 15.05.2009р. по 21.09.2009р.

Щодо наявності збитків:

До стягуваних збитків Позивач відносить вартість поставленого товару за його поточними цінами згідно відомостей Донецької торгово-промислової палати, кваліфікуючи такі збитки як неотриманий внаслідок невиконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати товару прибуток.

За змістом ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України неодержаний прибуток (втрачена/упущена вигода) є прибуток (доход), на який сторона мала право розраховувати та реально б одержала за звичайних обставин у разі належного виконання зобов’язань іншою стороною.

Між тим, за висновком суду, поточна вартість поставленого але несплаченого у встановлений строк товару не може визначати збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки:

- вартістю певного майна згідно вказаних положень Господарського та Цивільного кодексів України визначаються лише реальні збитки, які несе потерпіла сторона у разі втрати, знищення чи пошкодження свого майна внаслідок правопорушення іншої сторони. Проте в розглядуваному випадку поставлений товар не був втрачений чи пошкоджений Відповідачем – право власності Позивача на нього припинилося внаслідок власних добровільних дій останнього та правомірних дій Відповідача з прийняття постачання.

- відсутні підстави вважати отримання Позивачем стягуваної суми упущеної вигоди у разі належного виконання Відповідачем зобов’язань з оплати товару. Дійсно, формулювання законодавця стосовно можливості отримання вигоди при належному виконанні зобов’язань іншою стороною (у розглядуваному випадку – це оплата товару згідно вимоги №1 від 07.05.2009р.) вказує на те, що така вигода повинна б мати місце понад отримане за належним виконанням. Однак, з матеріалів справи не вбачається ніяких підстав для висновку, що у разі своєчасного перерахування Відповідачем в порядку належного виконання грошових зобов’язань згідно вимоги суми у розмірі 1000664,46грн., Позивач би отримав додатково стягувані зараз 1974256,15грн. упущеної вигоди. Більш того, Заявник позову навіть не представив жодних відомостей про джерела отримання цих додаткових коштів – від кого та на якій підставі.

Таким чином, суд дійшов висновку про доказову недоведеність та юридичну неспроможність тверджень Позивача про можливість кваліфікації поточної вартості несплаченого своєчасно товару як завдані Відповідачем збитки у вигляді упущеної/втраченої вигоди.

В свою чергу, відсутність збитків як таких усуває потребу у досліджені та встановлені існування причинного зв’язку між правопорушенням і збитками, та взагалі унеможливлює (відсутність) існування всіх згаданих вище елементів правопорушення у сукупності, що має наслідком відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційної індексації позиція суду полягає в такому:

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем не тільки не спростований факт існування непогашеного грошового зобов’язанні зі сплати на користь Позивача грошової суми у розмірі 1000664,46грн. згідно вимоги від 07.05.2009р., але й зазначено про вжиття заходів з припинення означеного грошового зобов’язання вже за межами періоду з 15.05.2009р. по 21.09.2009р., суд, здійснивши розрахунок вимог в цій частині відносно означеної суми за вказаний період за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо:

-          інфляційної індексації – у сумі 21126,97грн.;

-          3% річних – у сумі 10629,12грн., вказаній Позивачем (а.с.66), яка не перевищує суми, що може бути нарахована за цей період на суму 1000664,46грн.

Зважаючи на викладені вище висновки відносно обґрунтованості заявлених позовних вимог та враховуючи ненадання Позивачем доказів на обґрунтування припущення про ймовірність ускладнення або унеможливлення виконання рішення у розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у задоволені заяви Позивача від 21.09.2009р. (а.с.а.с.2,3) про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд також відмовляє і у задоволені усного клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи, оголошеного у судовому засіданні 15.12.2009р., оскільки за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладання розгляду можливо виключно в межах процесуальних строків розгляду, які добігають кінця саме 15.12.2009р. В свою чергу, підстав для розгляду справи понад двомісячного строку не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати, у тому числі – з оплати послуг адвоката згідно угоди №3/71 про надання правової допомоги від 23.07.2009р. за платіжним дорученням №2342 від 06.10.2009р., розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 30048570) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с. Олексіївське, Донецька область (ідентифікаційний код 30905334) про стягнення грошових коштів в сумі 2010249,70грн., з яких – 1974256,15грн. збитків, 10629,12грн. 3% річних та 25364,43грн. інфляційної індексації задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с. Олексіївське, Донецька область (ідентифікаційний код 30905334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 30048570) інфляційної індексації у сумі 21126,97грн. та 3% річних у сумі 10629,12грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с. Олексіївське, Донецька область (ідентифікаційний код 30905334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 30048570) витрати зі сплати державного мита у сумі 317,56грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 3,73грн., оплати послуг адвоката у сумі 394,93грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя