Ухвала суду № 90031328, 24.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7333/16-ц

Провадження № 6/522/117/20

У Х В А Л А

24 червня 2020 року Приморський районний суду м.Одеси в складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши матеріали за поданням Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

04 вересня 2018 року до суду надійшло подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження управі виїзду за межі України. Державний виконавець Куліков І.О. просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду з вилученням паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань за виконавчим документом. У разі задоволення подання, виконання ухвали суду покласти та направити для подальшого виконання до Державної прикордонної служби України.

Вказане подання просить розглянути без їх участі. Про наслідки розгляду подання та прийняте рішення просить повідомити Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) (м.Одеса, вул.Пастера 58., т.факс 705-16-94, e-mail: info_pm2@od.od.dvs.gov.ua)

Заява передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М..

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Усунено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права користування спільним майном та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно встановленої споруди у вигляді металевої решітки з дахом і дверима на замку, що розташована між стінами будинків АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 551,20 грн (п`ятсот п`ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Постанова апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року залишена без змін.

22 червня 2020 року матеріали справи надійшли до суду першої інстанції.

При цьому, 28.12.2019 року змінилась назва Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області на Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Ухвалою від 23 червня 2020 року прийнято до свого провадження подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) [колишня назва - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області] про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України визначено у ст.441 ЦПК України, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до п.5 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено також у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених вищевказаним законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, укладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов`язків.

У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Однак, при зверненні до суду із поданням державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, тоді як сам по собі факт невиконання його у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання покладених на боржника зобов`язань не може бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов`язання, викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії».

За положенням законодавства тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України особистого майнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Керуючись ст.ст. 258-260, 441 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволені подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) [колишня назва - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області] про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з вилученням паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л. М. Чернявська