Рішення № 90027877, 24.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Київ № 640/6034/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

картки відмови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 №UA 100070/2019/000005/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 15.01.2019 №UA 100070/2019/00016;

- визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава буд. 8А, ідентифікаційний код 39422888) щодо визначення (нарахування) громадянці України ОСОБА_1 зобов`язань з відшкодування 13 579,32 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці;

- стягнути з Державного бюджету України на користь громадянки України ОСОБА_1 завдану їй майнову шкоду незаконними діями щодо визначення (нарахування) їй зобов`язань з відшкодування 13 579,32 грн. витрат за зберігання товару «FORD EDGE» на складі митниці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення вимог статті 57 Митного кодексу України, при прийнятті оскаржуваного рішення, було відмовлено у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів, оскільки до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість товару.

Крім того, посадовою особою Київської митниці ДФС було розміщено на склад митниці для зберігання, у зв`язку з чим позивач просить стягнути на його користь стягнуті з нього додаткові витрати за зберігання у розмірі 13 579,32 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, оскільки позивачем не подано повний перелік документів, зазначених в ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Як зазначає відповідач, під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема: декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; не подано банківські платіжні документи, не поданні страхові документи, а також документи, що / містять відомості про вартість страхування; не були подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, всі документи декларантом подано без перекладу, як того вимагає стаття 254 Митного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, всебічно та повно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію №UA 100070/2018/242971 з метою здійснення митного оформлення товару: Автомобіль легковий, що був у використанні до 5 років з бензиновим двигуном. Марка - Ford, модель - Edge, тип кузова- універсал. Бувший у користуванні. Рік виробництва - 2017. Модельний рік - 2017, номер кузова - НОМЕР_2. Номер двигуна - н/в, тип двигуна: бензин. Об`єм двигуна - 2000 см3, Колісна формула: 4x2. Колір - коричневий. Призначений для перевезення пасажирів по дорогам загального користування. Екологічний клас безпеки Євро 5. Після ДТП. Торговельна марка: Ford Виробник: Ford Країна виробництва: Канада. Покупець - ОСОБА_1 . Продавець - компанія «Autotrader».

Митна вартість товару позивачем в митній декларації була заявлена за основним методом за ціною договору - 9 100,00 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації. Зокрема, відповідно до графи 44 ЕМД типу «ІМ 40 ДЕ» №UA100070/2018/242971 від 20.12.2018, було подано митному органу наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № ECS-09132018 від 13.09.18; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 00Q1MMV-1 23.01.18; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 500650/2018/3404, договір про надання послуг митного брокера від 23.03.2018 №008-18; копію паспорту громадянки України ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .

Розглянувши подані документи для підтвердження заявленої у ЕМД № UA100070/2018/242971 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, посилаючись на положення ч.2,3 ст. 53, 54, 57 Митного кодексу, запропонував надати додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) експортну декларацію країни відправлення 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - за бажанням декларанта, інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вказаний запит додатково декларантом надано висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) № 29741/18-54 від 21.12.2018. Інших, затребуваних документів позивачем надано не було.

За результатом розгляду наданих позивачем додаткових документів 15.01.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100070/2019/000005/2, згідно з яким митницею, застосувавши резервний метод (№6) визначення митної вартості, заявлену декларантом митну вартість товару у митній декларації № UА100070/2018/242971 скориговано до рівня - 27 775,00 дол. США.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, посадовою особою Київської міської митниці ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.01.2019 №UА 100070/2019/00016.

14.03.2019 до митниці було подано нову електронну митну декларацію № UА100070/2019/232886 із митною вартістю, заявленою з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100070/2019/000005/2 від 15.01.2019. Відповідно до вказаної ЕМД № UА100070/2019/232886 транспортний засіб оформлено в митному режимі «імпорт» та випущено у вільний обіг в порядку ч. 7 ст. 55 МК України.

Відповідно до повідомлення Київської міської митниці ДФС № 18 від 15.03.2019, позивачем, згідно квитанції № 0.0.1296205784.1 від 18.03.2019, сплачено 13 579,32 грн. з призначенням платежу «оплата за зберігання на складі».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером транспортного засобу та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21- 127а15 та № 805/778/13-а від 16 липня 2016 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що як зазначено в рішенні Київської міської митниці від 15.01.2019 №UА100070/2019/000005/2, підставою його прийняття стало наступне: «На виконання положень статей 52-55,57,58,335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. Податкового кодексу України, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена "або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики), які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, абр аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Отже, відповідно до статті 64 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта витребувано документи відповідно до вимог частини 2.3 ст.53. ст. 54. ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, а саме:1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)експортну декларацію країни відправлення 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини-за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. В якості додаткових документів декларантом надано висновок КНДІСЕ. 29741/18-54. Інших документів витребуваним митницею декларантом не надано. Отже, подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ст. 64 МК України. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч 6. ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку, з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації, яка міститься в зовнішніх джерелах (SCHWACKE висновок КНДІСЕ 29741/18-54 та ін), Інвойсі від 13.09.2018 №ECS-09132018, інформації яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України, інформації яка наведена в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA100070/2018/242971».

Під час розгляду справи судом встановлено, що митна вартість товару позивачем в митній декларації від 20.12.2018 №UA 100070/2018/242971 була заявлена за основним методом за ціною договору - 9 100,00 дол. США. На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації. Зокрема, відповідно до графи 44 ЕМД типу «ІМ 40 ДЕ» №UA100070/2018/242971 від 20.12.2018, було подано митному органу наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № ECS-09132018 від 13.09.18; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 00Q1MMV-1 23.01.18; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 500650/2018/3404, договір про надання послуг митного брокера від 23.03.2018 №008-18; копію паспорту громадянки України ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .

Отже, відповідно до вищезазначеного інвойсу від 13.09.2018 № ECS-09132018 вартість транспортного засобу становила 9 100,00 доларів США.

Також судом встановлено, що на запит митного органу позивачем було надано висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) № 29741/18-54 від 21.12.2018. Згідно вказаного висновку, вартість нерозмитненого бувшого у використанні та після ДТП автомобіля марки Ford, кузов № НОМЕР_2 , що ввезений на територію України, з врахуванням вартості відновлювального ремонту та без врахування втрати товарної вартості відповідно складає 338 828,81 грн. (12 286,73 дол. США).

Як зазначив позивач в позовній заяві, інших, затребуваних документів позивачем надано не було, оскільки їх у позивача і не могло були, оскільки: - при купівлі транспортного засобу на аукціоні, не надаються ні касові, ні товарні чеки, ні ярлики; - рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, не було, через їх відсутність; - експортна декларація країни відправлення від продавця покупцю не направлялась, так як це не передбачено умовами придбання товарів на аукціоні, також в даному випадку, така декларація не являється товаросупровідним документом для товару - транспортний засіб, а запросити її у продавця не є можливим.

Також судом встановлено, що даний транспортний засіб було ввезено на митну територію України через Одеську митницю на підставі попередньої митної декларації від 14.12.2018 № UA100070/2018/583893. 16.12.2018 посадовою особою Одеської митниці було проведено митний огляд транспортного засобу марки «Ford Edge», 2017 року виробництва, модельний рік - 2017; номер кузова 2 НОМЕР_3 та складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 500650/2018/3404. Даним Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 500650/2018/3404 було встановлено: автомобіль легковий, що був у використанні до 5 років з бензиновим двигуном, марка- Ford, тип кузова - універсал, модель - Edge, рік виробництва - 2017, модельний рік - 2017, номер кузова - 2 НОМЕР_3 . Також було зафіксовано, що даний транспортний засіб після ДТП та має пошкодження.

Отже, встановлюючи вартість у розмірі 27 775,00 дол. США. відповідач не надав оцінку тому факту, що ввезений транспортний засіб був пошкоджений, про що мались відповідні докази. Рішення про коригування вартості транспортного засобу було здійснено, як для автомобілю який не мав таких численних пошкоджень та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, здійснюючи розмитнення товару позивач обрав метод № 1 за ціною договору. Натомість відповідач, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару застосував резервний метод № 6, проте послався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Судом встановлено, що під час митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) № ECS-09132018 від 13.09.18; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 00Q1MMV-1 23.01.18; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA 500650/2018/3404, договір про надання послуг митного брокера від 23.03.2018 №008-18; копію паспорту громадянки України ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .

Дослідивши вказані документи, що наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що вони є належними та достатніми для визначення дійсної вартості придбаного позивачем автомобіля.

На думку суду, рахунок фактура (інвойс) № ECS-09132018 від 13.09.18, відповідно якого ОСОБА_1 повинна сплатити компанії AUTOTRADER кошти у розмірі 9 100,00 доларів США. за транспортний засіб бувший у використанні та пошкоджений є основним документом, який підтверджує митну вартість ввезеного транспортного засобу.

Вказані документи не містять жодних розбіжностей та ознак підробки.

Щодо посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товару на відсутність витрат понесених на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу, то суд зазначає, що пункт 8 частини 1 статті 53 Митного кодексу України встановлює, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є якщо здійснювалось страхування - страхові документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас судом встановлено, що страхування вказаного транспортного засобу позивачем не здійснювалось, вказана дія (страхування) не є обов`язковою при ввезені пошкодженого транспортного засобу на територію України. За таких умов витрати на страхування не включались та не могли бути включенні до митної вартості.

Що стосується посилання відповідача у відзиві на те, що всі документи декларантом подано без перекладу, як того вимагає стаття 254 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

По-перше, така підстава не застосування обраного позивачем методу не вказана в рішенні Київської міської митниці від 15.01.2019 №UА100070/2019/000005/2.

По-друге, згідно ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Проте відповідачем не подано суду доказів того, що данні, які містились в доданих до ВМД додатках є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, або складені іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів.

Отже, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості, а документи не містять розбіжностей суд приходить до висновку про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 №UA 100070/2019/000005/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації від 15.01.2019 №UA 100070/2019/00016.

Водночас, що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та стягнення з Державного бюджету України завдану майнову шкоду щодо визначення (нарахування) зобов`язань з відшкодування 13 579,32 грн. витрат за зберігання товару «FORD EDGE» на складі митниці, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів. Товари, які протягом 30 днів з дня доставленім їх у орган доходів і зборів призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі органу доходів і зборів, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що автомобіль позивача прибув у зону митного контролю 20.12.2018. Отже, на виконання вимог ч.3 ст. 263 МК України 19.01.2019 автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці.

Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниць ДФС затверджений наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 липня 2012 року за №1140/21452).

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу II вказаного Порядку строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці ДФС для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митницею ДФС і до дня їх видачі зі складу митниці ДФС власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком). При обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митниці ДФС товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Розмір плати за зберігання транспортних засобів встановлений додатком до даного Порядку у розмірі 10 євро за добу зберігання.

Згідно п.10 розділу II вказаного Порядку видача зі складу митниці ДФС товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митниць ДФС за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Автомобіль прийнято на зберігання на склад митниці 19.01.2019, що підтверджується актом №65/19. Строк обрахунку витрат почався відповідно з 29.01.2019. Автомобіль 14.03.2019 був заявлений позивачем за митною декларацією №UА100070/2019/232886 та випущений митницею у вільний обіг. 15.03.2019 автомобіль був виданий позивачу, про що свідчить накладна (вимога) №КРМ19078336/52. Кількість днів, за які повинні сплачуватись витрати за зберігання становить - 45.

Суд звертає увагу суду позивача на норми митного законодавства, які давали можливість позивачу здійснити митне оформлення товару (випустити товар у вільний обіг) без необхідності сплати коштів за зберігання товару.

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, митне законодавство України передбачає право декларанта, після винесення рішення про коригування митної вартості товарів:

- випустити товар у вільний обіг (здійснити митне оформлення ) за умови надання фінансової гарантії;

- підтвердити митну вартість товару шляхом надання додаткових документів (для цього підприємству надається 80 календарних днів з дати випуску товару у вільний обіг);

- у разі підтвердження митної вартості - повернути фінансову гарантію. При цьому рішення про коригування митної вартості товарів скасовується митним органом.

Таким чином, на переконання суду, після винесення рішення про коригування митної вартості товарів, позивач міг скористатися правом згідно ст. 55 Митного кодексу України, та не нести витрати за зберігання товару.

Як вже зазначалось, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею 15.01.2019. Тобто починаючи з цієї дати позивач міг подати митну декларацію, а автомобіль відповідно одразу ж міг бути випущений у вільний обіг.

Натомість позивач подав декларацію для митного оформлення автомобіля та його випуску у вільний обіг лише 14.03.2019.

Отже, наведені норми митного законодавства надавали можливість позивачу здійснити митне оформлення товару (випустити товар у вільний обіг) без необхідності сплати коштів за зберігання товару. Водночас позивач, на думку суду, цим не скористався виключно за власним бажанням.

Враховуючи наведене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В позовні заяві позивач просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавалось.

Представництво інтересів в суді ОСОБА_1 здійснював адвокат Кононенко О.С. відповідно до договору про надання адвокатських послуг від 24.01.2018 року, додаткової угоди № 1 від 24.01.2019 до Договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 7038/10 від 19.10.2018р. та ордеру про надання правової допомоги КС № 492132 від 05.04.2019р.

Виконання робіт та їх оплата підтверджується Актом наданих послуг від 17.05.2019, розрахунком витрат на правову допомогу та квитанцією № 0.0.1342932718.1 від 03.05.2019р.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн. понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Таким чином суд також стягує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 364,17 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 15.01.2019 №UA 100070/2019/000005/2.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 15.01.2019 №UA 100070/2019/00016.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2 364,17 грн. (дві тисячі триста шістдесят чотири) гривень 17 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій