Рішення № 90027865, 24.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Київ № 826/15472/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»доДержавної служби геології та надр Українипроскасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі по тексту - відповідач, Держгеонадра), в якому просив суд:

- скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16 серпня 2016 року №253 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №972 від 05 листопада 1996 року, виданого Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт»;

- зобов`язати Державну служби геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672, виданого Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт», шляхом прийняття відповідного наказу, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що товариством отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672 з метою видобування піску Ново-Українського родовища, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

29 серпня 2016 року позивач отримав лист Держгеонадра від 25 серпня 2016 року №14998/13/14-16, в якому було повідомлено про зупинення на підставі наказу Держгеонадра від 16 серпня 2016 року №253 дії спеціального дозволу №672 від 05 листопада 1996 року у зв`язку з несплатою податкового боргу на 30 календарних днів для усунення порушення.

Листами від 29 серпня 2016 року №01-29-433 та №01-29-434 позивач повідомив відповідача про відсутність будь-якого податкового боргу по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, у зв`язку з чим просив поновити дію спеціального дозволу.

Крім того, позивач зазначає й про те, що чинним законодавством не передбачено необхідність повідомлення Центрального міжрегіонального відділу Державної служби геології та надр України про відсутність податкового боргу позивача.

Вважаючи наказ Держгеонадра від 16 серпня 2016 року №253 таким, що винесений безпідставно, а тому підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у письмових запереченнях на позовну заяву послався на те, що відповідно до вимог законодавства Держгеонадра наділена повноваженнями щодо зупинення дії спеціальних дозволів у разі невнесення/несвоєчасного внесення протягом шести місяців плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Після отримання інформації про порушення позивачем особливих умов спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема, не внесення плати за користування надрами на підставі листа ДФС від 18 квітня 2016 року за вх. №7114/13/14-16, Держгеонадра видано наказ від 16 серпня 2016 року №253, яким зупинено дію вказаного вище спеціального дозволу на 30 календарних днів для усунення порушень, про що повідомлено позивача.

При цьому, представник відповідача зазначив й про те, що 11 жовтня 2016 року Держгеонадра, враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 08 вересня 2016 року №3/2016) наказом від 11 жовтня 2016 року №355 поновлено дію спеціального дозволу, наданого позивачу.

Тому, на думку представника відповідача, оскільки оскаржуваний наказ втратив чинність у зв`язку з прийняттям наказу Держгеонадра від 11 жовтня 2016 року №253, в цій справі відсутній спір.

У додаткових письмових поясненнях у справі представник відповідача наголосив на тому, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права, оскільки останнім не заявлено позовної вимоги про визнання протиправними дій Держгеонадр в частині прийняття наказу №253 щодо зупинення дії спеціального дозволу, а тому відповідач діяв в межах компетенції та відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Також, представник відповідача послався й на те, що у зв`язку з прийняттям наказу №355 від 11 жовтня 2016 року, яким поновлено дію спеціального дозволу, виданого позивачу, тобто відновлено право позивача, провадження у справі в частині скасування наказу №253 підлягає закриттю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

Також 05 жовтня 2016 року судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24 листопада 2016 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 25 січня 2017 року для розгляду адміністративної справи №826/15472/16 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Качур І.А., судді Келеберда В.І., Федорчук А.Б.

15 березня 2017 року судом ухвалено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року №7333 адміністративну справу №826/15472/16 передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2017 року для розгляду адміністративної справи №826/15472/16 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Добрівська Н.А., судді Федорчук А.Б., Келеберда В.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року адміністративну справу №826/15472/16 прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При вирішенні питання щодо складу суду, яким має розглядатись ця справа, судом враховано наступне.

Згідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як встановлено статтею 32 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала.

Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (стаття 242).

Враховуючи, що згідно ухвали суду від 01 грудня 2017 року відбулася зміна складу суду, що має наслідком розгляд справи спочатку, відсутність визначення складу колегії суддів, а також з метою дотримання статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи одноособово, про що складено відповідний протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року за результатами розгляду клопотання представника позивача, закрито провадження у справі №826/15472/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної служби геології та надр України про скасування наказу від 16 червня 2016 року №253 та зобов`язання вчинити дії в частині вимог про зобов`язання Державної служби геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року №672, виданого Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт», шляхом прийняття відповідного наказу, та внести відповідну інформацію електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

У підготовчому засіданні 25 квітня 2018 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 29 серпня 2018 року представники сторін не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутністю на адресу суду не надходило.

Враховуючи викладене, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

05 листопада 1996 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт» (в подальшому товариство змінило назву на «Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт») видано спеціальний дозвіл на користування надрами №672.

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії листа Державної фіскальної служби від 18 квітня 2016 року, який надійшов на адресу Держгеонадр 22 квітня 2016 року за вих.№7114/13/14-16, Державною фіскальною службою України надано перелік суб`єктів господарювання, які несвоєчасно вносили суми податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, серед яких й Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт».

На підставі вказаної інформації, наказом Державної служби геології та надр України «Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 16 серпня 2016 року №253 зупинено дію спеціального дозволу №672 від 05 листопада 1996 року, виданого Публічному акціонерному товариству «Київський річковий порт» на строк 30 календарних днів для усунення порушення (пункт 3 додатку №2 до наказу), про що повідомлено останнього листом від 25 серпня 2018 року №14998/13/14-16.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області надало відповідь Публічному акціонерному товариству «Київський річковий порт» за №280/10/1013-1016-17-11 про відсутність у останнього податкового боргу по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення.

Враховуючи вказану інформацію позивач листами від 29 серпня 2016 року №01-29-433 та №01-29-434 повідомив Держгеонадру про відсутність податкового боргу по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, у зв`язку з чим просив поновити дію спеціального дозволу №672.

Більш того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу Державної служби геології та надр України від 11 жовтня 2016 року №355, дію спеціального дозволу на користування надрами №672 від 05 листопада 1996 року, наданого Відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт» з метою видобування піску Новоукраїнського родовища, розташованого у Київській області поновлено.

Вважаючи наказ №253 від 16 серпня 2016 року таким, що винесений безпідставно, останній звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про його скасування .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр мають право на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

Частиною 8 статті 16 Кодексу України про надра визначено, що переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 (далі по тексту - Положення №1174).

Пунктами 9,10 Положення №1174 визначено, що Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.

Підпунктом 12 пункту 4 Положення №1174 встановлено, що Держгеонадра України відповідно до покладених завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Наведене в сукупності свідчить, що зупинення і поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами віднесене чинним законодавством до компетенції Державної служби геології та надр України.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін визначається Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі по тексту - Порядок №615), в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до пункту 22 Порядку №615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення;

3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів;

4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Таким чином, Держгеонадра наділені повноваженнями щодо зупинення дії спеціального дозволу у разі наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, суд зауважує, що на Держгеонадра не покладено обов`язку з`ясування підстав виникнення у суб`єкта господарювання заборгованості по сплаті податків та зборів саме у останнього, а лише надано повноваження щодо зупинення дії спеціального дозволу, у зв`язку з наявністю такої заборгованості, що, в свою чергу, свідчить про правомірність дій останнього в частині зупинення дії спеціального дозволу №672 від 06 листопада 1996 року, виданого позивачу, у зв`язку з надходженням від Державної фіскальної служби України відповідної інформації щодо наявності у позивача заборгованості.

Більш того, що матеріали справи не містять доказів щодо того, що станом на 16 серпня 2016 року (дата прийняття оскаржуваного наказу в частині) у Держгеонадра була наявна інформація щодо відсутності заборгованості по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у позивача, що, на переконання суду, також дозволяє дійти висновку про наявність правових підстав для зупинення дії спеціального дозволу, виданого позивачу.

В той же час, суд наголошує, що згідно відомостей з офіційного сайту Державної служби геології та надр України, дія спеціального дозволу на користування надрами №672 від 06 листопада 1996 року, виданого позивачу, продовжено до 05 листопада 2036 року та станом на день розгляду справи є дійсним, а зупинення його дії на підставі пунктів 3, 4 пункту 22 Порядку №615 скасовано (http://geoinf.kiev.ua/wp/spedozvoli-rep.php).

За таких підстав, а також враховуючи, що станом на день розгляду справи наказ Держгеонадр №253 від 16 серпня 2016 року в частині зупинення спеціального дозволу №672 від 06 листопада 1996 року, виданого позивачу, фактично втратив чинність на підставі наказу Держгеонадр №355 від 11 жовтня 2016 року, яким поновлено дію вказаного спеціального дозволу на користування надрами, зважаючи на те, що судом не встановлено станом на 16 серпня 2016 року незаконності зупинення дії спеціального дозволу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач, звертаючись до адміністративного суду, не просить визнати оскаржуваний наказ Держгеонадра №253 від 16 серпня 2016 року в частині протиправним або незаконним, проте, обов`язок встановлення таких обставин визначений Порядком №615, а тому у суду відсутні правові підстави для закриття провадження у справі за пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, як про це зазначає відповідач.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факт порушення його прав та інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська