Рішення № 90027864, 24.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Київ № 640/24535/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомКиївської міської радидоДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) з вимогою: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.11.2019 №60323896 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивача зазначає про протиправність висновків відповідача щодо наявності підстав для застосування до Київської міської ради штрафних санкцій, оскільки судове рішення, щодо виконання якого відкрито ВП №60323896 виконано позивачем, про що було повідомлено Відділ ДВС у заяві від 08.11.2019 № б/н про закінчення виконавчого провадження, однак, в порушення вимог законодавства, державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення винесена не була. Натомість, 13.11.2019 виконавцем винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн у зв`язку з невиконанням рішення суду..

Отримавши 29.11.2019 постанови державного виконавця від 10.12.2019, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення виявлених судом недоліків.

15.01.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.01.2020 продовжено Київській міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.02.2020 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.

02.04.2020 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі і призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, зазначеною ухвалою у відповідача витребувані матеріали ВП.

30.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову, стверджуючи про правомірність оскаржуваної постанови, винесеної на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження» та у відповідності до дійсних обставин.

Разом з тим, до відзиву не додано витребувані судом матеріали виконавчого провадження №60323896, у зв`язку з чим суд своєю ухвалою від 04.06.2020 повторно витребував вказані матеріали у відповідача.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем 18.06.2020 надані витребувані судом матеріали.

На підставі наданих сторонами документів і матеріалів судом встановлено такі обставини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №826/18137/16 зобов`язано Київську міську раду (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з заявою від 16.09.2015 (вх. від 16.09.2015 №08/К-8688), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

13.03.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва виданий виконавчий лист №826/18137/16.

04.10.2019 ОСОБА_1 (стягувач за виконавчим листом) подав заяву (вх.№34436-33-19) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження.

17.10.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60323896.

13.11.2019 державним виконавцем в рамках ВП №60323896 винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Не погоджуючись з наведеною постановою Київська міська рада звернулась до суду із цим позовом.

Оцінюючи рішення відповідача суд виходить з такого.

Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З викладених норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №60323896, зокрема, зі змісту виконавчого листа №826/18137/16, виданого Оружним адміністративним судом міста Києва 13.03.2018, предметом виконання у вказаному виконавчому провадженні є судове рішення в частині зобов`язання відповідача - Київську міську раду вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з заявою від 16.09.2015 (вх. від 16.09.2015 №08/К-8688), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Натомість, як вбачається зі змісту листа від 08.11.2019, на який посилається позивач на підтвердження повідомлення державного виконавця про виконання судового рішення, Київською міською радою «підготовлено проект рішення, який буде погоджений та розглянутий у відповідності до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579».

Матеріали виконавчого провадження не містять екземпляра вказаного листа Київською міською радою від 08.11.2019, а позивач доказів отримання цього листа державним виконавцем також не надав.

У відповідності до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

В статті 1291 Основного Закону закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналогічне положення закріплено і в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас, як свідчать матеріали справи, боржником під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили та пред`явлено до примусового виконання, було допущено вільне трактування змісту судового рішення, що підлягало виконанню.

Слід також зазначити, що частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд погоджується з викладеним в оскаржуваній постанові висновком державного виконавця про те, що рішення у справі №826/18137/16 не виконано боржником без поважних причин.

Слід зазначити, що пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішенням згідно з виконавчим документом. Зазначене дає підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження №60323896, 21.01.2020 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з отриманням від боржника - Київської міської ради вх.№39594-33-19 від 13.11.2019, тобто, після отримання від боржника відповідного повідомлення.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови Відділу ДВС, в рамках виконавчого провадження №60323896 про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2019.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час судового розгляду справи позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б вказували на протиправність оскаржуваних рішень, а фактів, що б вказували на невідповідність таких рішень відповідача, як суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, судом не встановлена.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №60323896 від 13.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Київської міської ради відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у визначені частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська