Рішення № 90026982, 25.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2224/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Начальника відділу – головного інспектора відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Бондарчука Сергія Володимировича (вул. Центральна, 69, м. Захарівка, 66700) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Начальника відділу – головного інспектора відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Бондарчука Сергія Володимировича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

- Визнати дії начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області, не законними, щодо винесеного висновку від 28.12.2019р. № 96/2019 про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 не підлягає погодженню.

- Зобов`язати начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 повторно та надати висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що Позивач не погоджується із позицією Відповідача, який викладений у висновку від 28.12.2019 року №96/2019, та вважає трактування чинного законодавства головним архітектором не вірним та таким, що порушує його законні права та інтереси.

07.05.2020 року, від Відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що даний вид категорії земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства використовується виключно за межами населеного пункту, на підставі відсутності категорії цих земель в затвердженій містобудівній документації в межах населеного пункту - генеральному плані з зонуванням.

Вказана земельна ділянка на яку розроблено проект землеустрою розташована частково за визначеними межами населеного пункту смт.Захарівка (Фрунзівка) Захарівського району Одеської області у генеральному плані 1991 року, тобто виділення фактично вказану земельну ділянку неможливо органом місцевого самоврядування з призначенням адреси.

Таким чином, вважає такі дії, які викладені у висновку від 28.12.2019 року №96/2019, відповідають чинному законодавству.

Заяви, клопотання від сторін.

08.05.2020 року, від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

23.03.2020 року, судом при відкритті провадження у справі, зупинено провадження у справі до 25.05.2020 року, в зв`язку із запровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

25.05.2020 року, ухвалою суду, поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

25.05.2019 року, сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

08.05.2020 року, від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , згідно з ст. 121 Земельного кодексу України як, громадянин України має право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з рішенням Захарівської (Фрунзівської) селищної ради Захарівського району Одеської області № 812- VI від 27.11.2013 року Позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5261 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Одеська область, Захарівський (Захарівський) район смт. Захарівка, вул. Центральна, АДРЕСА_2 із земель комунальної власності в межах населеного пункту на території Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області.

Для розроблення проекту, Позивач звернувся до ТОВ «ДУАЛС-ВС», що має кваліфікаційний сертифікат інженерів-землевпорядників №013082 від 08.04.2016р. та № 003438 від 20.05.2013.

Після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, даний проект землеустрою було подано на погодження до відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Захарівської районної державної адміністрації Одеської області.

Начальником відділу-головним архітектором відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної адміністрації після розгляду проекту землеустрою був наданий висновок від 28.12.2019 р. № 96/2019, згідно з яким проект не підлягає погодженню.

В обґрунтування свого висновку головний архітектор вказав п. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України. На його думку погодження проектів землеустрою згідно з п. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України необхідне лише у випадку коли на земельній ділянці, що відводиться, у межах населеного пункту або на земельній ділянці за межами населеного пункту розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта. Тобто, жоден проект землеустрою не підлягає погодженню головним архітектором, якщо на земельній ділянці, що відводиться відсутні об`єкти будівництва, або їх планування в майбутньому.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі “Краска проти Швейцарії” встановлено: “Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті”, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами”.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно абз.2 ч.5 ст.20 ЗК України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до ст.33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно ч.1 ст.371 ЗК України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом “б” ч.1 ст.121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч.1 ст.1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.2 ст.1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч.4 ст.1861 ЗК України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Висновки суду.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Підставою для висновку відповідача про те, що проект землеустрою ОСОБА_1 не підлягає погодженню є доводи про те, що на даній земельній ділянці (цільове використання даної земельної ділянки – для ведення особистого селянського господарства (ОСГ) - рілля) – відсутні будь-які об`єкти будівництва, або не заплановане будівництво будь-яких споруд, що визначено відповідно до поданої на розгляд даної документації.

З аналізу положень ч.2 ст.1861 ЗК України випливає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається також на погодження до структурних підрозділів районних, державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури у двох випадках: або коли земельна ділянка розташована у межах населеного пункту; або коли земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, і на ній розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта.

З наданого до суду проекту землеустрою вбачається, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель – А.01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Суд зазначає, що оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту смт. Захарівка Одеської області, що підтверджується рішенням Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області №812-VI від 27 листопада 2013 року, яким позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а інших доводів та доказів відносно того, що ця земельна ділянка частково розташована поза межами населеного пункту даний висновок не містить, суд дійшов висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача підлягає погодженню відповідачем.

Викладені у відзиві відповідачем доводи з посиланням на генеральний план населеного пункту 1991 року і те, що земельна ділянка, яка відводиться позивачу, частково розташована поза межами населеного пункту, суд до уваги не бере, оскільки ці обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного висновку.

Згідно ч.6-8 ст.1861 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, відповідачем має бути надано висновок про погодження або про відмову в погодженні земельної ділянки з обов`язковим викладенням мотивів та посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

З огляду на викладене, суд вважає незаконними дії начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Бондарчука Сергія Володимировича, щодо винесеного висновку від 28.12.2019 р. №96/2019 про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 не підлягає погодженню.?

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Бондарчука Сергія Володимировича, щодо винесеного висновку від 28.12.2019 р. №96/2019 та зобов`язання начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Бондарчука Сергія Володимировича розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 повторно та надати висновки про його погодження, або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері – є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Начальника відділу – головного архітектора відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Бондарчука Сергія Володимировича (вул. Центральна, 69, м. Захарівка, 66700) – задовольнити.

Визнати протиправними дії начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області щодо винесеного висновку від 28.12.2019р. № 96/2019 про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 не підлягає погодженню.

Зобов`язати начальника відділу - головного архітектора відділу містобудування, архітектури інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Захарівської районної державної адміністрації Одеської області розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 повторно та надати висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Стягнути з Захарівської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ 04057238) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.