Рішення № 90026761, 25.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 р. № 400/1682/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, під. 2, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР", вул. Потьомкінська, 13/5, офіс 29, м. Миколаїв, 54030

про:стягнення заборгованості у сумі 161035,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" про стягнення заборгованості в сумі 161035,86 грн.

Ухвалою від 27.04.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач згідно поданого ним звіту за формою № 10-ПІ за 2019 р. всупереч вимогам ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не працевлаштував 3 осіб з інвалідністю та не сплатив самостійно адміністративно-господарські санкції. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 р. складає 161035,86 грн, з яких адміністративно-господарські санкції 160746,54 грн. та пеня 289,32 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідачем подавалась майже кожного місяця (загалом 8 звітів) звітність форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Миколаївського міського центру зайнятості, щдо також підтверджується інформацією у публікаціях засобів масової інформації, а саме у газеті "Маклер". Таким чином, відповідач вживав всі залежні від нього заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю встановленим нормативам, що виключає застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідач вважає, що в діях підприємства відсутній склад правопорушення, тому на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

05.06.2020 р. позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що відповідачем були порушені вимоги ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" п.4 ч.3 ст.50 закону України "Про зайнятість населення", Порядку подання форми звітності № 3-ПН, що полягає у незалежному інформуванні центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю в 2019 році, що є порушенням вищеззанапчеених норм законодавства та застосування адмінстративно-господарських санкцій. Така правова позиція підтверджена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018р. по справі № 806/1386/17.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що підприємством виконувались всі небхідні заходи для працевлаштування осіб з іналідністю, що підтверджується необхідними доказами, які надані відповідачем до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

21.02.2020р. відповідач направив позивачу звіт за 2019р. про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ (а. с. 8).

За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач мав працевлаштувати 7 осіб з інвалідністю. За невиконання вказаного нормативу позивач нарахував 160746,54 грн. адміністративно-господарських санкцій та 589,32 грн. пені, що в сумі становить 161035,865 грн. (а. с. 7).

В матеріалах справи наявна Звітність ТОВ "ГРІН ФАКТОР" інформація про попит на робочу силу (вакансії), що подавалась відповідачем до Миколаївського міського центру зайнятості, а також публікації у засобах масової інформації, а саме у Рекламній газеті "Маклер" (а.с.30-64).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 181 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Також, відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН. Відповідач протягом 2019р. подавав до Миколаївського міського центру зайнятості звіти форми № 3-ПН про наявність вакансії для особи з інвалідністю (а. с. 30-61).

Доказом, що свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому чмслі спеціальнихх робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт № 3-ПН та публікація у Рекламній газеті, що було зроблено відповідачем - опубліковано в газеті "Маклер" (випуск 17 від 24.04.2019р.).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду висловеною в постанові від 02.05.2019р. по справі № 804/8007/16.

Позивач не надав доказів того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні будь-якій особі з інвалідністю. Твердження позивача викладені в позовній заяві, не спростовують факту створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем вчинено залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштовано одну особу з інвалідністю в 2019р., а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 820/2124/16, від 04.07.2018 р. у справі № 818/521/16 та від 11.09.2018 р. у справі № 812/1135/18, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцезнаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.

Враховуючи викладене та наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач здійснив усі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, під. 2, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" (вул. Потьомкінська, 13/5, офіс 29, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 41685867) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов