Рішення № 90026760, 25.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 р. № 400/1563/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 19.02.2020 р. № Ф-69666-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами (з урахуванням уточненої позовної заяви) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 року на суму 29293,44 грн. та визнання дій щодо її складення протиправними.

Ухвалою від 28.04.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач має свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, однак не отримував доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи. На думку позивача, обчислення єдиного внеску органами доходів та зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиноговнеску, звітності, що подається платниками до органу доходів та зборів, бухгалтерських та інших докмуентів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нарховується єдиний внесок. Позивач вважає, що відповідач протиправно вимагає сплатити неіснуючі борги до бюджету.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 09.06.2011 року, тому повинен своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. Позивач у встановлений строк ЄСВ не сплатив, тому відповідачем правомірно прийнято вимогу про сплату ЄСВ. Позивачу відповідно до інтегрованої бази даних ІС "Податковий блок" нараховано заборгованість за 2017, 2018, 2019 роки. Вимога від 19.02.2020р. прийнята відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відмовлено у зупиненні провадження до ухвалення рішення Конституційним судом України по справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 5/7130(19) від 18.11.2018 року про визнання неконституційними положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 04.06.2011 року № 688, що підтверджується даними Єдиного реєстру адвокатів України.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 09.06.2011 року.

19.02.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-69666-17 на суму 29293,44 грн.

Згідно розрахунку відповідача (а.с.54), ОСОБА_1 нараховано ЄСВ всього на суму 29293,44грн., а саме:

- за 2017 рік - 8448,00 грн.;

- за 2018 рік – 9828,72 грн. (по 2457,18 грн. І-ІV квартали по строку сплати 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 року відповідно);

за 2019 рік – 11016,72 грн. (по 2754,18 грн. І-ІV квартали по строку сплати 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 21.01.2020 року відповідно).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ зазначено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набув чинності 01.01.2017 року, були внесені зміни до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 1-2 Закону № 2464-VІ, а саме слова "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" були замінені словами "на місяць", а в першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно", які стосуються бази нарахування єдиного внеску, замінені словом "зобов`язаний".

Аналіз цих змін дозволяє стверджувати, що їх змістом було визначення обов`язку для платників сплачувати єдиний внесок без прив`язки до отримання ними доходу.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.

Частина 4 ст. 5 Закону № 2464-VІ передбачає, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Отже, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, незалежно від отримання доходу.

Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право контролюючого органу нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як помилково вважає позивач, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.

Стосовно обов`язку сплати єдиного внеску в період, коли адвокатська діяльність не здійснювалась, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до ст. 13 Закону № 5076 адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, якщо така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особа здійснює незалежну професійну діяльність за умови, якщо вона не є працівником в межах такої діяльності.

Позивач набув право на заняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, тому має гарантоване Законом № 5076 право на здійснення такої діяльності.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Згідно ч. 5 ст. 31 Закону № 5076 протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

Положеннями ст. 32 Закону № 5076 встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено чи припинено не було, тому він не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов`язку сплати єдиного внеску в нього як самозайнятої особи.

Єдиний внесок позивачу нарахований станом на 31.01.2020 року.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Тому позивач, який є самозайнятою особою повинен своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов