Рішення № 90026663, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3220/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі Головуючої-судді Сподарик Н.І., розглянувши письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог:

визнати протиправною та скасувати постанову «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» від 09.04.2020 у виконавчому провадженні №61664741, винесену начальником відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Боруцькою Іриною Володимирівною, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 340,00 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову «Про стягнення виконавчого збору» від 10.04.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, винесену Начальником відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Боруцькою Іриною Володимирівною, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову «Про накладення штрафу» від 04.05.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, винесену начальником відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Боруцькою Іриною Володимирівною, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області штраф у розмірі 3400,00 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову «Про накладення штрафу» від 20.05.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, винесену начальником відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Боруцькою Іриною Володимирівною, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області штраф у розмірі 10200 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви

25.05.2020 суд ухвалою відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання .

02.06.2020 суд ухвалив судове засідання в адміністративній справі № 380/3220/20, яке призначене на 09.06.2020 о 09:20 год. проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon” за участю представника відповідача – поза межами приміщення суду.

16.06.2020 за вх. № 30004 відповідач скерував суду заяву про долучення документів до матеріалів справи.

17.06.2020 за вх. № 5575 ел. від позивача надійшла заява, у якій просить провести засідання за відсутності позивача.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що постанови: «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» від 09.04.2020, «Про стягнення виконавчого збору» від 10.04.2020, «Про накладення штрафу» від 04.05.2020, «Про накладення штрафу» від 20.05.2020 у виконавчому провадженні № 61664741 є протиправними та підлягають скасуванню. Зазначає, що зобов`язання за рішенням суду у справі за № 1.380.2019.002729 на підставі виконавчого листа, виданого 18.11.2019 було відкрито виконавче провадження від 27.03.2020 № 61664741, які боржник намагався виконати ще до відкриття виконавчого провадження. Представник позивача надав докази до матеріалів справи, як свідчать про намагання виконати рішення суду, а саме: копії листів, які скеровувались ОСОБА_1 , копії відповідей останнього, копії поштових конвертів, копії актів обстеження межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Щодо постанов відповідача про стягнення виконавчого збору від 10.04.2020 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.04.2020, позивач зазначає, що всупереч вимогам ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не вчинив жодних дій до перевірки виконання рішення боржником. Позивач просить суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

29.05.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву разом з копіями матеріалів виконавчого провадження № 61664741. Зазначив, що оскільки, після відкриття ВП № 61664741 від 27.03.2020 Ожидівською сільською радою Буського району Львівської області не виконано виконавчий лист № 1.380.2019.002729 від 18.11.2019. Боржником не здійснено повторно позапланових заходів перевірки фактів, які викладені у скарзі ОСОБА_1 від 10.02.2019 та не надано Буському РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) жодного підтвердження виконання дій з 27.03.2020 по теперішній час, згідно виконавчого листа № 1.380.2019.002729 від 18.11.2019. Вважає, що не вжиття заходів щодо виконання виконавчого листа № 1.380.2019.002729 від 18.11.2019 призвело до вжиття відносно позивача вищевказаних заходів примусового виконання. Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити у задоволені позову.

Суд, дослідивши докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження №61664741 встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

03.07.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у адміністративній справі за № 1.380.2019.002729 зобов`язано Ожидівську сільську раду Буського району Львівської області здійснити повторно позапланові заходи перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 10.02.2019 за обов`язкової участі ОСОБА_1 . Так як останній не проживає на території сільської ради, йому декілька разів надсилалися запрошення прибути для виконання рішення суду. 18.09.2019 за вих. №321 на адресу ОСОБА_1 Ожидівською сільською радою Буського району Львівської області скеровано лист в якому зазначено, що стягувач запрошується прибути 01.10.2019 для проведення обстеження земельних ділянок.

У листі від 24.09.2019 за підписом ОСОБА_1 , зазначиться, щоб не поспішали виконувати рішення суду, бо воно ще не вступило в законну силу і таке оскаржено в апеляційному порядку, прибути не може.

01.10.2019 за вих. №336 позивачем повторно скеровано листа на адресу ОСОБА_1 , в якому було запропоновано для виконання рішення суду прибути 22.10.2019 р. на 15:00 год.

15.10.2019 ОСОБА_1 скерував на адресу сільської ради нового листа, яким повідомив, що знову не може прибути для виконання рішення суду.

15.10.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у адміністративній справі за № 1.380.2019.002729 набрало законної сили.

21.10.2019 за вих. №365 Ожидівською сільською радою було втретє скеровано листа на адресу ОСОБА_1 , в якому було запропоновано для виконання рішення суду прибути 22.11.2019 на 15:00 год. ОСОБА_1 для проведення обстеження не прибув, про що комісією сільської ради було складено акт. А після цього лист повернувся, так як не був отриманий ОСОБА_1

18.11.2019 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1.380.2019.002729.

20.01.2020 ОСОБА_1 Ожидівською сільською радою вчетверте було скеровано листа за вих. №31 з повідомленням про прибуття для проведення обстеження 21.02.2020 о 15:00 год. ОСОБА_1 для проведення обстеження не прибув, про що комісією сільської ради було складено акт. І надалі лист повернувся, так як не був отриманий ОСОБА_1

27.03.2020 ОСОБА_1 подано заяву до відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про прийняття до виконання виконавчий лист від 18.011.2019.

Начальником відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Боруцькою Іриною Володимирівною 27 березня 2020 року в результаті розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №1.380.2019.002729, виданого 18.11.2019 Львівським окружним адміністративним судом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61664741.

Згідно вказаної постанови, виконавчим листом суд вирішив: «Зобов`язати Ожидівську сільську раду Буського району Львівської області здійснити повторно позапланові заходи перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 10.02.2019 року за обов`язкової участі ОСОБА_1 ». Пункт 2 резолютивної частини постанови про відкриття ВП №61664741 зобов`язує Боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вказану постанову було надіслано на адресу Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області та отримано боржником.

09.04.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), винесено постанову «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження», керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п.2 p.VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

10.04.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову «Про стягнення виконавчого збору», відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі чотири мінімальних розмірів заробітної плати-боржника юридичної особи.

13.04.2020 позивачем, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадженні № 61664741 на адресу відповідача було скеровано клопотання про повернення виконавчого листа стягувачу згідно п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку із тим, що Ожидівська сільська рада, як боржник у виконавчому провадженні виконала усі можливі дії на виконання рішення суду, а свідоме та умисне перешкоджання стягувачем ( ОСОБА_1 ) у цьому свідчить про його небажання повністю виконати рішення суду Ожидівською сільською радою. Остання добровільно, задовго до відкриття виконавчого провадження намагалася виконати рішення суду та уникнути необхідності відкриття виконавчого провадження. Однак, враховуючи те, що згідно рішення суду дії сільської ради повинні бути проведені за присутності ОСОБА_1 , а останній свідомо перешкоджав і продовжує перешкоджати добровільному виконанню рішення суду, сільська рада інформувала відповідача, що є підстави до повернення виконавчого листа стягувану, згідно п.4 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження».

Вказані постанови отримано боржником 14.04.2020 рекомендованим листом (а.с. 26).

04.05.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову « Про накладення штрафу»; керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», накласти на боржника - юридичну особу штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн.

20.05.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову «Про накладення штрафу», оскільки постановою ВП № 61664741 від 27.03.2020 боржника було зобов`язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду. Боржником повторно рішення суду не виконано. Відповідно до п.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» за повторне невиконання рішення суду, накласти на боржника - юридичну особу штраф у подвійному розмірі, що становить 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 10 200,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними постановами виконавчого провадження № 61664741, вважає їх такими, що підлягають скасуванню, звернулась з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору від 10.04.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, винесену Начальником відділу Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Боруцькою Іриною Володимирівною, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн. суд зазначає наступне.

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з статтею 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону №1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1)за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4 ) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови.

27.03.2020 Буським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1.380.2019.002729 від 18.11.2019 виданого Львівським окружним адміністративним судом.

10.04.2020 Буським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову “Про стягнення виконавчого збору”, якою стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 18892,00 грн.

Аналізуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що, рішення в добровільному порядку не виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, була прийнята оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що позивач 31.03.2020 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2020 за № 61664741, про що свідчить копія книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень з відміткою про вручення листа із постановою. Проте, позивачем з дня відкриття виконавчого провадження не вчинялись повторно дії на виконання рішення суду за виконавчим листом № 1.380.2019.002729 виданого 18.11.2019. Лише 13.04.2020 до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) позивачем скеровано клопотання про повернення виконавчого листа стягувачу згідно п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з 18.09.2019 добровільно намагається виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що позивачем до клопотання про повернення виконавчого листа не подано доказів виконання рішення суду, лише спроби виконати (переписка із стягувачем та акти обстеження межі земельних ділянок, якими відкладались обстеження через не прибуття ОСОБА_1 ). Крім того, 31.03.2020 отримавши постанову Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2020 позивач не оскаржив останню в судовому порядку.

Отже, суд приходить до переконання, що постанова про стягнення виконавчого збору від 10.04.2020 у виконавчому провадженні № 61664741 винесена Буським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є правомірною.

Щодо постанови «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» від 09.04.2020 у виконавчому провадженні №61664741, суд зазначає.

Згідно ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Згідно до п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (надалі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 Розділу VI. Інструкції фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Пунктом 2 Розділу VI. Інструкції витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

З аналізу постанови державного виконавця від 09.04.20206 № ВП 1664741 про мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов виконавчого провадження тощо. Мінімальні витрати виконавчого провадження складають 340,00 грн.

У постанові від 09.04.2020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження зазначено, що витрати державного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, у тому числі витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Враховуючи, що останні витрати відносяться до мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій, які включають витрати на пересилку поштової кореспонденції та друк документів.

Суд звертає увагу, що Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 березня 2019 року розглянув справу №750/6794/17 встановив те, що якщо мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру всіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, при цьому Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов`язку документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності постанови «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» від 09.04.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, оскільки позивач вказує на протиправність останньої лише з підстав не вчинення дій до перевірки виконання рішення боржником та не погодження позивача з постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2020, яка є чинною та не оскаржувалась боржником.

Щодо постанов «Про накладення штрафу» від 04.05.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області штраф у розмірі 3400,00 грн та постанови «Про накладення штрафу» від 20.05.2020 у виконавчому провадженні № 61664741, згідно з якою підлягає до стягнення з боржника - Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області штраф у розмірі 10200 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен був встановити дві обставини :

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

При цьому лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 закону № 1404-VІІІ, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

З аналізу вищенаведених приписів Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови , що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати рішення суду, проте не зробив цього.

Суд звертає увагу, що 13.04.2020 позивачем направлено до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) клопотання в порядку ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що Ожидівська сільська рада добровільно і задовго до відкриття виконавчого провадження № 61664741 вживала заходів для виконання рішення суду від 03.07.2019. Однак, враховуючи те, що згідно рішення суду дії сільської ради повинні бути проведені за присутності ОСОБА_1 , а останній не з`являвся на виклики позивача. Дії на виконання рішення суду Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області систематично вчинялись ще з 18.09.2019. Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в даному випадку, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд звертає увагу, що суду не надано жодного доказу з`ясування відповідачем виконання рішення суду в справі № 1.380.2019.002729 від Ожидівською сільською радою Буського району Львівської області.

Отже суд вважає, рішення суду позивачем невиконано з поважних причин, а відповідачем в свою чергу не здійснено перевірки виконання рішення боржником.

Невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статті 75 Закону №1404-VІІІ що виключає можливість накладення штрафу на боржника.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до переконання про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 травня 2020 року (справа № 310/6910/16-а (2-а/310/32/17)).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача, а тому таке рішення є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірні постанови підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов,- задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 04.05.2020 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. у виконавчому провадженні № 61664741.

Визнати протиправною та скасувати постанову Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 20.05.2020 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні № 61664741.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області (80530, Львівська область Буський район, с. Ожидів, вул. Головна,1; код ЄДРПОУ 04372939) з Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) (80500, м. Буськ, вул. Грушевського,1, код ЄДРПОУ34978081) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1051 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Сподарик Н.І.