Ухвала суду № 90026661, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2528/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

24 червня 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

30.03.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день здійснення розрахунку (29.01.2020) у розмірі 254072,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.04.2017 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з 13.04.2017 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Позивач зазначив, що відповідач при звільненні його зі служби не провів з ним повного розрахунку, зокрема у період з 01.07.2015 по 13.04.2017. Вказує, що 16.12.2019 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 Мостиським прикордонним загоном (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №1.380.2019.005121 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 1316,11 грн, що підтверджується випискою по картрахунку Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" від 19.03.2020. Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

07.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтовано тим, що позивачем порушені строки звернення до адміністративного суду, установлені частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, що відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, поданої після закінчення строків, установлених законом. Зазначено, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідач зазначив, що кошти надійшли на рахунок позивача 16.12.2019, однак позивач вказує, що дізнався про надходження коштів 19.03.2020 згідно виписки ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином позивачем пропущено термін звернення до адміністративного суду (тримісячний строк) з моменту коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а саме з 16.12.2019.

Вирішуючи клопотання суд керувався наступним.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 вказаної статті КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Указані норми пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Одночасно суд враховує, що спір у даній справі стосуються виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, а саме невиплати індексації грошового забезпечення.

За своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі №2140/1471/18 (провадження №К/9901/15582/19) зазначив, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочинається з дня виплати суми щодо якої виникла заборгованість, за умови, якщо роботодавцем добровільно не сплачено середній заробіток відповідно до ст.117 КЗпП України.

Судом встановлено, що індексацію грошового забезпечення нараховано позивачу нараховано позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 в справі № 1.380.2019.005121. Виплату вказаних коштів у розмірі 1316,11 грн фактично здійснено 16.12.2019 шляхом зарахування на картковий рахунок позивача.

Отож, перебіг строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України розпочався 17.12.2019. Позовна заява подана до суду 28.03.2020, тобто з пропуском тримісячного строку звернення

Водночас, суд зазначає, що Відповідно до положень статті 28 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України. Статтею 29 коментованого Закону передбачається, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених повноважень та з урахуванням застережень Всесвітньої організації охорони здоров`я Кабінетом Міністрів України прийнято ряд актів, зокрема: розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 за №93 "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nСоV", та постанову від 11.03.2020 за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до яких з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 за № 239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 24.04.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 за №291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" знову продовжено дію карантину до 11.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 за №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 22.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено дію карантину з 22.05.2020 до 22.06.2020.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 за №540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином законом передбачено, що строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину, а право позивача на звернення до суду виникло під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 за №540-ІХ.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Грень Н.М.