Рішення № 90026639, 15.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/721/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача Янкович Н.О.,

представник відповідача Венгер М.Б.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до міського комунального підприємства “Золочівводоканал” про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках, -

в с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до міського комунального підприємства “Золочівводоканал”, у якому згідно із заявою про зменшення позовних вимог просить сягнути з міського комунального підприємства “Золочівводоканал” до бюджету кошти в розмірі 1 283 154 грн 49 копійок.

Ухвалою від 28.01.2020 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що складається із основного платежу, штрафної санкції та пені. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою сплатою заборгованості відповідно до платіжного доручення від 12.06.2020 № 4336 в розмірі 50 000 грн. Позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що МКП «Золочівводоканал» повідомляє, що визнає заборгованість по сплаті ПДВ, оскільки предметом даного позову є заборгованість з податку на додану вартість, розрахована станом на 23.09.2019 відповідно до довідки, що знаходиться у матеріалах справи, а після 23.09.2019 підприємство здійснювало оплати, загальна сума яких становить 340 000,00 грн.

МКП «Золочівводоканал» не погоджується з нарахованими Головним управлінням ДПС у Львівській області штрафами та пенею. Стверджує, у 2017 році були передбачені умови та порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість (в тому числі і штрафні санкції) надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції з державного бюджету, які становили по МКП «Золочівводоканал» 1 031 563,13 грн, на дану суму податкового боргу були укладені відповідні договори, однак державою вони не були профінансовані. Отже, держава не виконала свого зобов`язання по реалізації прямої норми Закону України № 626 «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла до 01.01.2016, та п. 23 ст. 14, ст. 31 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» щодо фінансування різниці в тарифах. Оскільки укладені договори не були профінансовані, станом на 01.01.2018 року по підприємству виникла заборгованість по ПДВ в розмірі 1 031 563,13 грн. Оскільки крім поточних місячних нарахувань ПДВ виникла вищевказана заборгованість, через відсутність достатньої кількості обігових коштів для сплати боргу в повному обсязі, у підприємства накопичилась заборгованість по ПДВ, на дану заборгованість нараховується штраф та пеня за несвоєчасні розрахунки.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо стягнення штрафу та пені із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у цій частині позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Заборгованість з податку на додану вартість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №2823/10/50.9-17 від 23.09.2019 року складає 1 923 154,49 грн та виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 02.09.2019 № 0050845812 на суму 68 293,80 грн, винесене на підставі акта про результати перевірки від 06.08.2019 №691/58.12-09/05514287;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 19.08.2019 на суму 156 834,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.07.2019 на суму 175 492,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.06.2019 на суму 16 612,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0012525812 на суму 110 003,66 грн, винесеного на підставі акта про результати перевірки №131/58.12-09/05514287 від 14.02.2019;

- податкового повідомлення-рішення від 06.09.2018 № 0235771281 на суму 37 898,41 грн, винесеного на підставі акта про результати перевірки № 132/13-01-12-81/05514287 від 20.08.2018;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 16.04.2018 на суму 224 139,00 грн, (залишок несплаченої суми 74 135,22 грн);

- податкової декларації з податку на додану вартість від 16.05.2018 на суму 105 229,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.06.2018 на суму 84 455,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 17.07.2018 на суму 185 883,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.09.2018 на суму 145 912,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 16.10.2018 на суму 140 144,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2018 на суму 150 170,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 17.12.2018 року на суму 134 191,00 грн;

- податкової декларації з податку на додану вартість від за липень 2018 року на суму 119 502,00 грн.

Відповідно до зворотного боку облікової карти нарахована пеня – 218 399,40 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань ГУ ДФС у Львівській області 20.12.2016 винесено податкову вимогу форми "Ю" № 1307-17, яку надіслано платникові податків.

Докази, які б підтверджували, що вказана податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржувались у справі відсутні, відповідно, визначені у них зобов`язання є узгодженими.

Станом на день винесення рішення сума податкового боргу МКП «Золочіввдоканал». яка заявлена в межах даного провадження і яка підлягає стягненню становить 1 233 154,49 грн у зв`язку із частковою сплатою МКП «Золочівводоканал» боргу.

У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу вбачається, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1, 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пп. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач, заперечуючи щодо нарахованих Головним управлінням ДПС у Львівській області штрафних санкцій та пені, зазначив про те, що відповідно до Статуту метою створення та діяльності МКП «Золочівводоканалу» є здійснення господарської діяльності щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам м. Золочева. Встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідач зазначив, що відповідно до пп. 2 п. 9 договорів від 14.07.2017 № 13/15, від 13.09.2017 № 13/27, від 17.11.2017 № 13/43, від 15.12.2017 № 13/51 для МКП «Золочівводоканалу» з метою виконання договору сторони зобов`язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості по ПДВ.

Відповідач наголосив на тому, що держава на сьогоднішній день не виконала свої зобов`язання з перерахування на рахунок МКП «Золочівводоканалу» коштів субвенції, що призвело до утворення у відповідача заборгованості зі сплати податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 2 п.1 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Отже, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між витратами, понесеними в результаті надання підприємством відповідних комунальних послуг, та відповідними тарифами.

Суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить обов`язок платника податків сплатити до бюджету узгоджену суму податкового зобов`язання в залежність від одержання субвенції з Державного бюджету, а неотримання субвенції не є підставою для звільнення платника податків від виконання податкового обов`язку.

Доводи позивача про невиконання умов по договорі субвенції судом не приймаються до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для несплати узгодженої суми грошового зобов`язання платником податку, та відповідно штрафів та пені.

Станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 1 233 154,49 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплачена, тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до інформації про банківські рахунки, МКП “Золочівводоканал” має відкриті рахунки в установах банку.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з міського комунального підприємства “Золочівводоканал” (вул. Валова, 1, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 05514287) до бюджету кошти в розмірі 1 233 154 (один мільйон двісті тридцять три тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 49 копійок, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 25.06.2020.

Суддя Кедик М.В.