Ухвала суду № 90018523, 22.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

22.06.2020 Справа № 756/7063/20

Справа пр. №2/756/4471/20

ун. №756/7063/20

У Х В А Л А

22 червня 2020 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про припинення трудових відносин, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про припинення трудових відносин, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як стверджував позивач, він працював у АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на посаді радника голови правління групи радників АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 13 травня 2020 року ним було подано заяву про звільнення з займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, проте відповідачем не було повернуто позивачеві трудову книжку та не здійснено розрахунок.

З огляду на зазначене, позивач заявляє чотири вимоги немайнового характеру про припинення трудових відносин, зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 , зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зобов`язання відповідача повернути трудову книжку ОСОБА_1 з записом про його звільнення, а також чотири вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у ст. 2 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку передбачена ст. 117 КЗпП України, як відповідальність роботодавця за недотримання вимог трудового законодавства, а тому не є заробітною платою і відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" особа, яка заявляє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не звільнена від сплати судового збору.

Так, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі №243/9232/17 Верховний Суд вказав на те, що позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16.

Отже, за подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

Враховуючи викладене, в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач за приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відтак, ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

П. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510,00 грн).

Так, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, проте за указану вимогу майнового характеру судовий збір ОСОБА_1 сплачено не було.

Отже, позивачеві слід надати докази сплати судового збору на реквізити Оболонського районного суду м. Києва за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, встановленому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Проте всупереч вимогам п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач не вказує ціну позову, хоча ним заявляються вимоги майнового характеру.

Таким чином, ОСОБА_1 слід зазначити ціну позову, визначену виходячи з розміру заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Також відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, ОСОБА_1 у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак, не вказує, в якому саме розмірі необхідно стягнути з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" такий середній заробіток (зокрема, станом на час подання позову до суду).

Відтак, позивачеві слід визначитись зі змістом позовних вимог та зазначити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який він просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На виконання зазначеної ухвали позивач повинен подати до суду позовну заяву в новій редакції відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, з урахуванням вимог про усунення недоліків, викладених в цій ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про припинення трудових відносин, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільненні залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків у термін до 01 липня 2020 року, але не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку, якщо недоліки позовної заяви у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Т.В. Андрейчук