Рішення № 90017665, 24.06.2020, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/490/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 року смт. Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Дєдової В.С.,

представник позивача – в судове засідання не з`явився,

відповідач – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

представник відповідача ОСОБА_2 А ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_4 подала до суду позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” суму заборгованості за кредитним договором № 9721654809 від 03 лютого 2017 року в розмірі 16545 гривень 50 копійок, з яких:

-6020 гривень – заборгованість за основною сумою боргу;

- 72 копійки – заборгованості за відсотками;

-7514 гривень 78 копійок – заборгованість за щомісячними процентами;

-3010 гривень – заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” понесені судові витрати.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача ОСОБА_4 просить розглянути справу за відсутності представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій позов визнав частково, зокрема визнав основну суму боргу в розмірі 5000 грн., частково заборгованість по процентах, просить зменшити розмір пені та розглядати справу в його відсутності.

Судом також встановлено, що 3 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений споживчий кредитний договір. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5000 гривень зі сплатою відсотків у розмірі, встановленому в заяві № 9721654809 від 03.02.2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК» «ЦФР».

Згідно умов договору відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати платежі, в порядку та на умовах визначених вказаною вище заявою та відповідно до погодженого сторонами графіку платежів

Отже, між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі – ТОВ «ФК «ЦФР») та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та, на думку позивача, не повернув 6020 гривень основної суми боргу, не сплатив 72 копійки річних процентів та 7514 гривень 78 копійок заборгованість за щомісячними процентами. Відповідачу також нарахована заборгованість за пенею в сумі 3010 гривень. Вказані обставин стверджуються розрахунками заборгованості.

26 червня 2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТзОВ „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” (далі ТзОВ „ФК „ЄАПБ”) було укладено договір відступлення прав вимоги № 20190626, у відповідності до умов якого, ТзОВ «ФК «ЦФР» передало (відступило) ТзОВ „ФК „ЄАПБ” належне йому право вимоги до відповідача за кредитним договором від 03 лютого 2017 року №9721654809.

Вказані обставини стверджуються копією договору відступлення прав вимоги № 20190626 від 26.06.2019 року.

У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.526 ЦК України, - зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не повністю виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості.

Суд відхиляє доводи позивача про наявність заборгованості відповідача в розмірі, вказаному в розрахунку заборгованості виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює кредитор (в даному випадку товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються кердитором, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим кредитор має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК» «ЦФР» в редакції від 30.03.2015 року (далі – Умови), розміщені на сайті: www:kreditmarket.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про згоду та приєднання до Умов, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо строку кредитування.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді суму кредиту та строки кредитування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд, з огляду на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17 вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві домовленості сторін про строк кредитування, надані позивачем Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Також представник позивача не надав суд належних та допустимих доказів, що вказані в заяві відповідача установи отримали відповідні кошти – ПАТ «Страхова компанія «ТАС»» 570 грн. та «ТОВ» майСафеті» 200 грн.

Згідно платіжного доручення № І107459839 від 03.02.2017 року вбачається, що переказ до запитання на користь ОСОБА_1 було здійснено на суму 5000 грн.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 сплачував двічі заборгованість по прострочених відсотках, що свідчить про визнання ним боргу в розмірі 5000 грн.

Також суд вважає, що позивачем неправильно вирахувано суму заборгованості за відсотками, оскільки дану заборгованість слід вираховувати від суми кредиту в розмірі 5000 грн., а не в розмірі 6020 грн. і розмір даної заборгованості становить за 12 місяців (5000 х5,49/100 х 12 =3294 грн.) крім того, відповідач сплатив заборгованість по даних процентах в розмірі 999,56 грн. та 999,72 грн.

Таким чином, суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача по щомісячних процентах становить 3294- 999,56-999,72 = 1294,72 грн.

Суд вважає, що проценти слід обчислювати та заборгованість слід стягувати лише в межах строку кредитування встановленого в заяві відповідача № 9721654809 від 03.02.2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК» «ЦФР», тобто 12 місяців, а вказаний в Умовах строк кредитування неможливо застосовувати, з підстав, зазначених вище, зокрема через тек, що дані Умови не підписані відповідачем.

Позивач та його представники не заявляли вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, законодавцем передбачено дві підстави для зменшення неустойки за рішенням суду: 1) значне перевищення неустойкою розміру збитків та 2) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 2000 грн.

Відповідач також заявив клопотання про зменшення розміру пені.

Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, нарахованої позивачем і стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1500 гривень, оскільки відповідач частково погасив заборгованість, а відповідно до ч.3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів та пені і становить: 5000 гривень + 1294,72 грн.(щомісячні проценти) + 0,72 грн.(річні проценти) + 1500 грн. (пеня) = 7795,44 грн.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює зобов`язальні правовідносини, правовідносини які регулюють позику та кредит, законодавство про захист прав споживачів, суд вважає, що позовну заяву ТОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів” до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача 7795,44 грн. в рахунок заборгованості за кредитним договором, в тому числі: основний борг в сумі 5000 гривень, заборгованість по річних процентах в сумі 72 копійки, заборгованість по щомісячних процентах в сумі 1294,72 гривень та 1500 гривень пені.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” 990,36 грн. судових витрат у вигляді судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 1,3,203,207,215,509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,626,628,629,633,634, 1046 - 1050, 1054,1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) 7795 (сім тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки заборгованості за кредитним договором та 990 (дев`ятсот дев`яносто) гривень 36 (тридцять шість) в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 24.06.2020 року.

Суддя Телешман О.В.