Рішення № 90016829, 23.06.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16798/19

Провадження № 2/643/1072/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 року м. Харків

Московський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді- Букреєвої І.А. , за участю секретаря - Галік А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства « Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Московський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківської області про звільнення майна з під арешту , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Московський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківської області про звільнення майна з під арешту , а саме квартири за адресою АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є іпотекодержателем за Іпотечним договором № 810/6-27/2/1-5-464 від 29.09.2005 року на квартиру АДРЕСА_2 . 07.06.2018 року право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано на позивача. Після переходу йому прав власності , позивачу стало відомо про наявність обтяжень предмету іпотеки, а саме: арешту нерухомого майна № запису про обтяження 33043003, внесеного на підставі постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 11.08.2015 року, постанова про арешт майна боржника номер : 48420076 від 11.08.2015 , арешту нерухомого майна № запису про обтяження 33043014, внесеного на підставі постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 11.04.2013 року , постанова про арешт майна боржника номер : 36688481 від 11.04.2013.

Позивач вказує, що існуючий арешт на іпотечне майно , порушує його права як власника вказаного майна.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просить звільнити з-під арешту зазначену квартиру.

Ухвалою суду провадження по вказаній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання .

Представник позивача (правонаступник позивача) в судове засідання не з`явився , суд вважає неявку до суду з поважних причин , у зв`язку з карантинними заходами та вважає за можливим розглянути справу у відсутність позивача , на підставі наданих письмових доказів.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з`явилися , про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, направили до суду заяву про розгляд справу у їх відсутність та визнання позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився , причини не повідомив.

Суд , дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено , що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 810/4-27/2/1-5-248 від 25.09.2005 року , яким відповідач отримав грошові кошти в розмірі 21000,00 доларів США (а.с. 52-56)

Згідно іпотечного договору № № 810/6-27/2/1-5-464 від 29.09.2005 року , укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вбачається , що Іпотекодавці передали в іпотеку належне їм на праві власності майно , а саме : на квартиру АДРЕСА_2 ( а.с.61-64).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що на майно , яке належить ОСОБА_1 , накладено обтяження , а саме арешт нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі постанови державного виконавця.

03.12.2019 року до ЄРДПОУ внесений запис про припинення АТ «Укрсоцбанк» , як юридичної особи та останній приєднався до АТ «Альфа-Банк».

Позивач є власником трикімнатної квартиру загальною площею 65,6 кв.м. , яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 квартири з 28.08.2019 року відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 67-70).

Так, права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (частина перша статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 54 «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленного майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже накладення арешту на квартиру, що є предметом іпотеки порушує права позивача як іпотекодержателя, у зв`язку з чим спірна квартира підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, такий висновок суду зроблений по даній справі, повністю узгоджується з висновками, що зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 388/1118/16-ц .

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі розмірі 1921 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83, 141, 265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Московський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківської області про звільнення майна з під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно яке належить АТ «Укрсоцбанк» , правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» , а саме : трикімнатну квартиру загальною площею 65,6 кв.м. , яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що накладений Московським відділом державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятьсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: