Рішення № 90015482, 24.06.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 487/631/20 провадження №2/489/1685/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ) до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

встановив:

В січні 2020 року позивач звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 12865,33 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.09.2017 відповідач звернувся до Центрального об`єднання управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Управлінням Пенсійного фонду відповідачу з 16.08.2017 було призначено пенсію по інвалідності третьої групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 2164,80 грн., з 01.10.27 - 2395,80 грн. Після перевірки пенсійної справи та з урахуванням того, що відповідач продовжував проходити військову службу за контрактом та відповідно не мав права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проаналізовано право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі наданих документів страховий стаж відповідача становив 5 років 6 місяців 28 днів, але вказаного стажу також не достатньо для призначення права на пенсію по інвалідності.

У зв`язку із вказаними обставинами, щодо відповідача виникла переплата пенсійної виплати в період з 16.08.2017 по 31.01.2018 в розмірі 12865,33 грн. Відповідачу неодноразово направлялись листи щодо необхідності повернення переплати пенсії. 14.11.2019 відділом з питань виплати пенсії №3 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ було винесене рішення про переплату пенсії щодо відповідача. На момент звернення до суду сума переплати відповідачем не відшкодована.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Миколаєва Сухаревич З.М. справу передано до Ленінського районного суду міста Миколаєва за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 справу передано судді Коваленку І.В.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, виходячи з наступного. На звернення відповідача до ГУ ПФУ із заявою про роз`яснення ситуації, яка викладена в позовній заяві, йому було надано відповідь №1730-П-01 від 07.05.2018, з якої вбачається, що вини відповідача у виникненні переплати пенсії немає. Таким чином, оскільки недобросовісності з боку набувача пенсії немає, а переплата пенсії виникла внаслідок дій працівників пенсійного фонду (невірно обчислено стаж працівником правління), грошові кошти поверненню не підлягають. За такого, просить у задоволенні позову відмовити.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 12.09.2017 відповідач звернувся до Центрального об`єднання управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Як вбачається із матеріалів справи, до заяви відповідачем було надано наступні документи:паспорт (копія); картка фізичної особи - платника податків (копія); трудова книжка (копія); військовий квиток (копія); витяг з послужного списку молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ; копія посвідчення «Учасника бойових дій»; копія посвідчення офіцера Збройних Сил України.

З 16.08.2017 відповідач отримував в Центральному об`єднанні управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загальний страховий стаж 5 років 6 місяці 28 днів, що підтверджується протоколом №3893 від 01.12.2017.

Рішенням про відмову в призначенні та перерахунку пенсії по інвалідності від 05.01.2018 №9/3-з відповідачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в зв`язку з невиконанням умов вказаного закону в частині звільнення зі служби, та відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на час встановлення інвалідності або на дату звернення за призначенням пенсії, та відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

З вищевказаного рішення слідує, що відповідач до витягу з послужного списку з 16.05.2016 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А2802 (м. Миколаїв), тобто не звільнений з військової служби, що позбавляє його права на призначення пенсії згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням ГУПФУ про переплату пенсії №45/6 від 14.11.2019 встановлено переплату пенсії в розмірі 12865,33 грн. за період з 16.08.2017 по 31.01.2018, яка підлягає поверненню відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказане рішення було направлено на адресу відповідача.

Статтею 46 Конституції України гарантується право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Положеннями частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних чи їх приховування, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14.

Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплаченої пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 15.05.2003 №374/7695 (далі - Порядок), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку (пункт 4 Порядку).

Зі змісту пункту 3 Порядку вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 22.01.2014 у справі № 6-151цс13, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

У § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, саме позивач повинен довести, що відповідач надав завідомо неправдиві дані, які стали підставою для призначення пенсії.

В свою чергу, при поданні заяви до ГУ ПФУ, відповідач надав усі необхідні документи для встановлення наявності підстав для призначення пенсії, будь-яких доказів, які б свідчили про надання відповідачем завідомо неправдивих даних або зловживань з його боку, позивачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, та недоведеність позивачем факту зловживань з боку відповідача під час надання документів для отримання пенсії по інвалідності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 158, 263-265 ЦПК України,суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення надміру виплаченої пенсії відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину,встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Інформація про учасників справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1;

відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 24.06.2020.

Суддя І.В.Коваленко