Рішення № 90014264, 23.06.2020, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2370/19

Провадження № 2/510/482/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача – Ренійської міської ради Одеської області в судове засідання не явився, відзиву на позов не надав, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , діючий від імені та в інтересах позивачки, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути без його участі.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження позивачки; копія свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 із ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 – померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 – помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія довідки КП «Ренійське БТІ» від 18.09.2018р. №295 про право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на нерухомість; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості від 20.09.2019р.; копії актів депутата Ренійської міськради від 04.12.2019р. щодо факту мешкання позивачки із батьками; копії постанов нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.11.2019р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 15.06.1990р. №1848 належало наступне майно: житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , – по Ѕ його частині – кожному з них.

На випадок смерті ОСОБА_5 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно (1/2 частину нерухомості). Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 були : чоловік ОСОБА_6 та донька – позивачки у справі.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 жодний із спадкоємців за прийняттям спадщини до нотаріуса із заявою не звертався. Не зважаючи на це, вдовець померлої – ОСОБА_6 прийняв спадщину на частину житлового будинку в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 помер. За життя він належним йому майном не розпорядився, заповіту не склав. Також за життя ОСОБА_6 не оформив своє право на спадщину після смерті дружини, свідоцтво про прийняття спадщини не отримав.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями після його смерті була його донька – позивачка у справі.

Останні роки перед смертю ОСОБА_6 позивачка мешкала разом із ним, доглядала за батьком, як донька. Відповідач у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок, про що 14.11.2019р. нотаріусом було винесено відповідні постанови.

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із тим, що на час смерті її батьків житловий будинок не був зареєстрований у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, після їхньої смерті отримати свідоцтво про право власності на належний їй спадковий будинок неможливо.

Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів – у т.ч. і при видачі свідоцтва про право на спадщину.

На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відповідна відмітка про перехід права власності до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті батьків це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Згідно даних актів депутата Ренійської міської ради від 04.12.2019р. та свідчень сусідів-свідків позивачка ОСОБА_1 , хоча і була зареєстрована за іншою адресою, але фактично мешкала і вела спільне господарство із батьками по АДРЕСА_1 .

Таким чином, батько позивачки прийняв спадщину за законом після смерті своєї дружини, а позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_6 , і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті батька (який також прийняв спадщину за законом після смерті своєї дружини) у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих та технічних документів на нерухомість, розпорядження щодо її цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на житловий будинок з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 23.04.1997р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (загальною площею 71,10 кв.м., житловою площею 46,30 кв.м., земельна ділянка площею 637 кв.м.),

що належав на підставі свідоцтва про право власності від 15.06.1990 р. №1848 ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник