Рішення № 9000940, 30.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.09р.Справа № 33/364-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Центр", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сталь монтаж", м. Дніпропетровськ

про стягнення 34 069 грн. 92 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Стадніченко В.В., довіреність № 5 від 14.08.2009 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Центр" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сталь монтаж" про стягнення 20 900 грн. 00 коп. - основної заборгованості за договором постачання № 05/01/09, 526 грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 305 грн. 77 коп. - 3% річних, 1 887 грн. 48 коп. - пені, 10 450 грн. 00 коп. - штрафу і витрат по справі.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 13.10.2009 року.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2009 року розгляд справи відкладений на 28.10.2009 року.

З 28.10.2009 року слухання справи було перенесено на 11.11.2009 р., з 11.11.2009 р. на 24.11.2009 р., з 24.11.2009 р. на 30.11.2009 р.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2009 року строк вирішення спору у справі № 33/364-09 продовжений до 20.12.2009 року.

В судове засідання 30.11.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 13.10.2009 р., 28.10.2009 року, відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2009 р., 13.10.2009 р., суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 15879209 (а.с. 17).

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

В судовому засіданні 30.11.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір постачання № 05/01/09 (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець –прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, зазначених у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціни на товар вказуються в Специфікаціях до Договору в національній валюті України.

Відповідно до пункту 4.1. Договору покупець сплачує вартість товару протягом 30 календарних днів з момент у поставки.

Відповідно до пункту 5.1. Договору постачальник поставляє покупцю товар в узгоджений термін та час на підставі заявки покупця на таких умовах згідно Інкотермс-2000: EXW склад постачальника (самовивіз зі складу постачальника).

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 20 900 грн. 00 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № 0010 від 12.01.2009 року, видатковою накладною № Б-0005262 від 27.03.2009 року та довіреністю на отримання ТМЦ № 128 від 17.03.2009 року, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 12-15).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за товар, не виконав.

31.08.2009 року між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, якою останнім фактично підтверджено існуючу заборгованість в розмірі 20 900 грн. 00 коп. (а.с. 24).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 20 900 грн. 00 коп. повністю підтверджується матеріалами справи та по суті визнається відповідачем у повному обсязі у акті звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін станом на 31.08.2009 р.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пунктом 9.3. Договору сторонами передбачено, що у випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п. 4.1. даного Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, пеня складає 1 887 грн. 48 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

          Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10 450 грн. 00 коп. на підставі п. 9.3. Договору, який не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 9.3. Договору сторонами передбачено, у випадку, якщо прострочення оплати перевищує 14 календарних днів, додатково покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від несплаченої суми, але не менше 500 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати складають 526 грн. 67 коп. та 3 % річні - 305 грн. 77 коп., які підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –20 900 грн. 00 коп. - основної заборгованості за договором постачання № 05/01/09, 1 887 грн. 48 коп. –пені, 526 грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 305 грн. 77 коп. - 3% річних.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сталь монтаж" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 1, кв. 1, ІПН 249885304656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Центр" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, буд. 23, кв. 4, код ЄДРПОУ 33421260) 20 900 (двадцять тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 1 887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 48 коп. –пені, 526 (п’ятсот двадцять шість) грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 305 (триста п’ять) грн. 77 коп. - 3% річних, 236 (двісті тридцять шість) грн. 20 коп. –державного мита та 163 (сто шістдесят три) грн. 60 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті задоволення позовних вимог –відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України – 07.12.2009 року