Рішення № 9000620, 16.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 грудня 2009 р.           Справа 11/254-09

за позовом прокурора Шаргородського району в інтересах держави та органу

державної влади, який її уособлює Шаргородської районної державної

адміністрації, м. Шаргород

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»,

с. Писарівка Шаргородського району

про стягнення 3634,17 грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

прокурор - не з‘явився;

від позивача - не з‘явився;

від відповідача - не з‘явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов звільнення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля»самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення з відповідача на користь держави в особі Шаргородської районної державної адміністрації 3634,17 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що СТОВ «Поділля» в супереч вимогам ч.2 ст. 116, ст.125 Земельного кодексу самовільно, без укладання договору оренди, використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі історико-культурного призначення «Курган» площею 0,9424 га, які відносяться до земель державної власності, і відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження якими здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 23.11.2009р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.04.2009р., повідомлення про виклик для надання пояснень № 30 від 09.04.2009р., повідомлення щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки № 52 від 22.06.2009р. та доказів його виконання, пояснень щодо використання самовільно зайнятих земельних ділянок та установчих документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 107250. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 30.11.2009р., тобто у останнього було достатньо часу для реалізації прав визначених статтею 22 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Оцінивши матеріали справи, повно та всебічно вивчивши подані докази, судом встановлено наступне.

09.04.2008р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства СТОВ «Поділля» за результатами якої складено акт.

Даною перевіркою встановлено використання СТОВ «Поділля»земельної ділянки із земель історико-культурного призначення «Курган»площею 0,9424 га ріллі, що знаходяться на території Писарівської сільської ради.

Вказані землі використовуються СТОВ «Поділля»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області було направлено повідомлення директору СТОВ «Поділля»Муковозу М.П. про виклик для надання пояснень у зв’язку з виявленими порушеннями земельного законодавства від 09.04.2009р. за № 30 з вимогою прибути на 10:00 год. 23.04.2009р. за адресою: м. Шаргород, вул. Леніна, 210. Вимоги вказаного повідомлення останнім не виконано.

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка Шаргородської районної державної адміністрації № 01-25-951 від 05.06.2009р., земельна ділянка використовується за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про її передачу в оренду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з викладеного вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу про стягнення з СТОВ «Поділля»шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 3634,17 грн..

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода ( збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу ( далі - Методика), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).

Відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень до розрахунку розміру шкоди не надано.

Дослідивши вказаний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак вимога про стягнення шкоди в сумі 3634,17 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Зважаючи на викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.          

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов‘язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля»(Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівна, вул. Леніна, 2, код 03729836) звільнити самовільно зайняті землі історико-культурного призначення площею 0,9424 га ріллі, що знаходяться на території Писарівської сільської ради.

3.           Стягнути з сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля»(Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівна, вул. Леніна, 2, код 03729836) на користь держави в особі Шаргородської районної державної адміністрації (Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 224, код 34701104) 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 17 коп. шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки

4.          Стягнути з сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля»(Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівна, вул. Леніна, 2, код 03729836) до Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          Копію рішення направити сторонам та прокурору.

Рішення оформлено та підписано 18.12.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратура (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 180)

3 - позивачу (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 224)

4 - відповідачу (Вінницька область, Шаргородський район, с. Писарівка, вул. Леніна, 2)