Ухвала суду № 90005060, 22.06.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3764/17

1-кп/214/173/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

прокурора - Кузьменка С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Морозова Є.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040230000886 від 22.05.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не одружений, на утриманні має малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого ТОВ «Будконструкція» інженером, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040230000886 від 22.05.2017 року щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 року, на підставі розпорядження керівника апарату суду №725, вказане кримінальне провадження передано на розгляд судді Ткаченкові А.В.

Так, відповідно до зазначеного обвинувального акта, у вересні 2016 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_1 , діючи всупереч вимогам ст.ст.116, 122-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи жодних рішень уповноважених органів виконавчої влади про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, усвідомлюючи відсутність у нього права на конкретну земельну ділянку, самовільно зайняв, шляхом розміщення металевого каркасу гаражу на бетонному фундаменті та продовжує на цей час самовільно використовувати земельну ділянку площею 0,0018 га та вартістю 28646,73 грн., поблизу будинку №33 по пр. Миру в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, яка знаходиться безпосередньо в межах охоронної зони газорозподільної системи, як визначена п.3 гл.4 розд.ІІІ Кодексу газорозподільних систем, згідно з якою, з метою забезпечення безпечної експлуатації об`єктів ГРМ охоронної зони вздовж газопроводів тиску встановлюється у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 4 метрах від осі газопроводу по обидва боки.

Відповідно до п.1 гл.4 розд.ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКТІ від 30.09.2015 року №2494, охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за виключенням внутрішньобудинкових газових мереж.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, за ознаками: самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

В судовому засіданні захисник Морозов Є.Є. в інтересах ОСОБА_1 надав клопотання, в якому просив звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 , вчинене приблизно у вересні 2016 року. Таким чином, з моменту його вчинення, відповідно до змісту обвинувального акта, минуло 3 роки 9 місяців. Отже, ОСОБА_1 , згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України є особою, яка має бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та пояснив, що наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі і він з ними згодний, вину не визнає.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності.

Представник потерпілої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності, за таких підстав.

Положеннями п.1 ч.2 ст.284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст.44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Приписами п.2 ч.1 ст.49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності є нереабілітуючою підставою, та однією з умов його застосування є згода підозрюваного, отже цю згоду може бути виражено клопотанням такої особи про звільнення від відповідальності або підтримкою в будь-якій формі відповідного клопотання прокурора, або захисника.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року, у справі №556/554/16-к.

Санкцією ч.2 ст.197-1 КК України, передбачене покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років.

Згідно з ст.12 КК України, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України, належить до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, який ним було вчинено приблизно у вересні 2016 року та який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_1 погодився із закриттям кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Оскільки обвинуваченого ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, що мали місце у вересні 2016 року, а передбачені ст.49 КК України строки давності минули, враховуючи те, що в судовому засіданні не встановлено зупинення перебігу давності, обвинувачений від слідства та суду не ухилявся, нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого не вчинив, суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040230000886 від 22.05.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ч.2 ст.284 КПК України, закрити.

Судові витрати та речові докази у провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284, 285, 286, 371 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040230000886 від 22.05.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, щодо ОСОБА_1 закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 24.06.2020 року.

Суддя А.В. Ткаченко