Рішення № 89998994, 23.06.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2020 року м. Чернігів справа № 927/297/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/297/20, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Міністерства оборони України

пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніформ Плюс”

вул. І. Мазепи, б.66, оф.1, м. Чернігів, 14014

Про стягнення 883893,00 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Міністерством оборони України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніформ Плюс” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 883893,00 грн, в тому числі 549783,00 грн пені та 334110,00 грн штрафу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019 в частині своєчасної та повної поставки товару.

Ухвалою суду від 08.04.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.05.2020 о 10:30. Зазначено, що явка повноважних представників сторін у судове засідання не є обов`язковою.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 08.04.2020 №0316802550100 (позивачу) та №1401402047303 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 05.05.2020 не направили.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Суд у судовому засіданні 05.05.2020 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.05.2020 на 09:30.

Ухвалою суду від 05.05.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 18.05.2020 на 09:30.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 05.05.2020 №0316802574662 (позивачу) та №1401402060156 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 18.05.2020 не направили.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Суд у судовому засіданні 18.05.2020 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.06.2020 на 11:30.

Ухвалою суду від 18.05.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 02.06.2020 на 11:30.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 18.05.2020 №0316802567194 (позивачу); №1401402058755 (відповідачу) та трекінгом відправлень ПАТ “Укрпошта”, але повноважних представників у судове засідання 02.06.2020 не направили.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про проведення підготовчого засідання без участі представника. У поданій заяві позивач посилаючись на введення карантину на всій території України просить суд проводити підготовче засідання без участі представника, а також зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Заява позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2020 о 10:00; явка в судове засідання повноважних представників учасників справи визнана не обов`язковою.

Суд в судовому засіданні 09.06.2020 постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 23.06.2020 на 10:00 год.

Ухвалою суду від 09.06.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 23.06.2020 на 10:00.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 09.06.2020: №1400048635670 (позивачу) та №1400048635662 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 23.06.2020 не направили.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 08.04.2020 відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позов та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, повноважного представника у судові засідання 05.05.2020, 18.05.2020, 02.06.2020, 09.06.2020, 23.06.2020 для дачі пояснень по справі не направив, а тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 549783,00 грн пені та 334110,00 грн штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, в частині порушення встановлених термінів постачання товару.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин та неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки товару у встановлені спірним договором терміни.

Позивач посилається на те, що 05.03.2019 між Міністерством оборони України (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніформ Плюс» (постачальник) було укладено договір №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п.1.1. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, постачальник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику вироби домашнього текстилю (39510000-0) (Ковдра напіввовняна (для санаторно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних Сил України)) (товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються наведеною у п. 1.2. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, специфікацією, згідно з якою вироби домашнього текстилю (39510000-0) (Ковдра напіввовняна (для санаторно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних Сил України)) у кількості 8600 шт вартістю 4773000,00 грн підлягають поставці у строк – 150 календарних днів з дати укладання договору (в термін до 01.08.2019 включно).

Також рознарядкою Міністерства оборони України за специфікацією (додаток 1 до договору від 05.03.2019 №286/3/19/59, який підписано сторонами) підтверджується, що підприємству сплановано відвантаження виробів домашнього текстилю (39510000-0) (Ковдра напіввовняна (для санаторно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних Сил України)) у кількості 8600 шт. до 01.08.2019 включно.

Згідно з п. 5.1.,5.2. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, товар постачається на умовах DDP – склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору (п.1.2.).

Місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Пунктом 5.3. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019 передбачено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару.

Відповідно до п. 10.1. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, договір набирає чинності з дати його укладання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, який по своїй правовій природі є договором поставки.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами п. 6.3.1. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником (відповідачем) були направлені позивачу (замовнику) оголошення про пред`явлення на приймальний контроль якості товару по договору №286/3/19/59 від 05.03.2019, а саме: №1 (на 2600 шт.), №2 (на 1200 шт.), які були отримані уповноваженими особами замовника (позивача) 05.11.2019 та 19.11.2019 (а.с.18, 20).

Відповідно до умов договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, позивачем (замовником) було здійснено приймальний контроль товару за якістю, що підтверджується Актами приймального контролю товару за якістю №1/1 від 14.11.2019 (на поставку 2600 шт.), № 2 від 27.11.2019 (на поставку 1200 шт.); всього позивачем було прийнято товару для контролю за якістю у кількості 3800 шт. (а.с.17,19). Вказані акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Претензій щодо кількісних та якісних показників поставленого товару позивачем не заявлено.

Зазначений у вищевказаних актах товар у загальній кількості 3800 шт. було завезено на в/склади (у в/ч) № А2788, № А2678 позивача (замовника) 15.11.2019 та 28.11.2019, що підтверджується посвідченнями № 757 та № 478 (а.с.18, 20).

Як встановлено судом, згідно з п.5.3. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару.

Отже, датами виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару по договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, є дати зазначені у актах приймального контролю товару за якістю №1/1 від 14.11.2019, № 2 від 27.11.2019, а саме 14.11.2019 та 27.11.2019.

Доказів, які підтверджують іншу дату поставки, позивач суду не надав.

Зазначені у посвідченнях № 757 та № 478 дати завезення товару на в/склади (у в/ч) № А2788, № А2678 позивача (замовника) - 15.11.2019 та 28.11.2019, не можуть вважатись датами поставки товару, оскільки це протирічить п. 5.3 договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, яким визначено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару.

Приймаючи до уваги, що за умовами п.1.2. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, постачальник (відповідач) зобов`язаний був поставити замовнику (позивачу) вироби домашнього текстилю (39510000-0) (Ковдра напіввовняна (для санаторно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних Сил України)) до 01.08.2019 включно, але фактично здійснив поставку 14.11.2019 2600 шт. товару на суму 1443000,00 грн та 27.11.2019 1200 шт. на суму 666000,00 грн, а тому суд доходить висновку, що свої зобов`язання щодо поставки 3800 шт. товару виконав з порушенням встановлених термінів постачання товару, а зобов`язання щодо поставки 4800 шт. товару не виконав взагалі.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача:

- пені в сумі 549783,00 грн, а саме: 151515,00 грн пені за порушення строків постачання товару у кількості 2600 шт. на 105 діб прострочення, тобто з 02.08.2019 по 14.11.2019; 78588,00 грн пені за порушення строків постачання товару у кількості 1200 шт. на 118 діб прострочення, тобто з 02.08.2019 по 27.11.2019; 319680,00 грн пені за порушення строків постачання товару у кількості 4800 шт. на 120 діб прострочення, тобто з 02.08.2019 по 29.11.2019;

-штрафу у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору за прострочення строку поставки понад 10 днів, що становить 334110,00 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019 сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.3.3. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, розмір пені та період її нарахування, суд доходить висновку, що він не відповідає вимогам ст. 251, 252, 253, ч.1 ст. 255, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Судом встановлено, що за умовами пункту 1.2. договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019 сторони погодили, що постачальник (відповідач) зобов`язаний був поставити замовнику (позивачу) товар до 01.08.2019 включно, а фактично поставка була здійснена 14.11.2019 та 27.11.2019, відповідно прострочка оплати виникла в періоди:

- за порушення строків постачання товару у кількості 2600 шт. з 02.08.2019 по 13.11.2019 і становить 104 дні;

-за порушення строків постачання товару у кількості 1200 шт. з 02.08.2019 по 26.11.2019 і становить 117 днів;

-за порушення строків постачання товару у кількості 4800 шт. з 02.08.2019 по 29.11.2019 і становить 120 днів.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені за порушення виконання грошового зобов`язання за договором договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку пені було невірно визначено період прострочки виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару, оскільки фактичні дні поставки товару (14.11.2019 та 27.11.2019) включено до періоду часу, за який розраховано пеню.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки товару за договором №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, суд, здійснивши перерахунок пені, доходить висновку, що пеня за порушення виконання грошового зобов`язання, яка підлягає стягненню з відповідача становить 547674,00 грн, а саме:

- за порушення строків постачання товару у кількості 2600 шт. на суму 1443000,00 грн за період з 02.08.2019 по 13.11.2019 (104 дні) пеня становить 150072,00 грн;

-за порушення строків постачання товару у кількості 1200 шт. на суму 666000,00 грн за період прострочки з 02.08.2019 по 26.11.2019 (117 днів) пеня становить 77922,00 грн;

-за порушення строків постачання товару у кількості 4800 шт. на суму 2664000,00 грн за період прострочки з 02.08.2019 по 29.11.2019 (120 днів) пеня становить 319680,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 547674,00 грн. У частині стягнення 2109,00 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару на суму 4773000,00 грн понад 10 днів, а тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору, що становить 334110,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з претензією №286/8/7456 від 02.12.2019, у якій повідомляв відповідача про порушення ним строків поставки товару по договору №286/3/19/59 від 05.03.2019 та нарахування у зв`язку з цим штрафних санкцій (пені та штрафу) згідно з п.7.3.3. договору, які підлягають оплаті.

Зазначена претензія №286/8/7456 від 02.12.2019 була направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та отримана відповідачем 13.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0316801956367 (а.с.21-23).

Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної поставки товару по договору №286/3/19/59 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.03.2019, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної поставки товару, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав та частину спірного товару поставив з порушенням встановлених договором строків, і вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 547674 грн пені та 334110,00 грн штрафу. Позовні вимоги в частині стягнення 2109,00 грн пені задоволенню не підлягають.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення № 286/3/21 від 26.02.2020 за звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 13258,40 грн.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 13226,76 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніформ Плюс” вул. І. Мазепи, б.66, оф.1, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 40889707) про стягнення 883893,00 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніформ Плюс” вул. І. Мазепи, б.66, оф.1, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 40889707) на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) 547674,00 грн пені, 334110,00 грн штрафу та 13226,76 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніформ Плюс” вул. І. Мазепи, б.66, оф.1, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 40889707) у частині стягнення 2109,00 грн пені, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення та з урахуванням п.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 24.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко