Рішення № 89998324, 28.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Київ № 826/15538/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О., представників сторін: позивача - Мельнікова І.Г., відповідача - Коломієць Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про скасування наказу,ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.05.2019, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невнесення змін до наказу від 13.05.2019 № 154 «Про закриття дисциплінарного провадження» шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 13.05.2019 № 154 «про закриття дисциплінарного провадження» шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу»;

визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невнесення змін до наказу від 14.05.2019 № 155 «Про закриття дисциплінарного провадження» шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 14.05.2019 № 155 «Про закриття дисциплінарного провадження» шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу»;

скасувати п. 3 наказу відповідача від 10.10.2018 № 391 «Про дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , начальника юридичного управління Держгеонадр»;

визнати протиправними дії відповідача щодо складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача із середнім балом « 2,8».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для закриття дисциплінарного провадження в наказах від 13.05.2019 № 154 та від 14.05.2019 № 155 має бути вказана не ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (минули строки притягнення до дисциплінарної відповідальності), а відсутність складу дисциплінарного правопорушення (ч. 3 ст. 77 Закону України «Про державну службу»), оскільки не встановлено порушення з боку позивача.

Позивач вважає, що п. 3 наказу від 10.10.2018 № 391 прийнято з перевищенням повноважень, так як він прямо суперечить ч. 2 ст. 72 Закону України «Про державну службу», якою визначені підстави для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків.

Посилається позивач і на те, що підставою для її відсторонення та службового розслідування став наклеп її заступника - ОСОБА_2 , зареєстрований в перший день виходу позивача на роботу після тривалої відпустки з незалежних від неї обставин, про начебто відсутність в відділі представництва інтересів матеріалів судових справ, з якими, як з`ясувалося під час проведення службового розслідування, заступник в період відсутності позивача працювала та підписувала процесуальні документи.

З приводу висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача із середнім балом « 2,8», остання зазначила, що нею він не заповнювався, а отже, під час оцінювання не дотримано встановлену законодавством процедури, передбачену п. 33, а результат оцінювання був значно занижений.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що положення ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» полягають в тому, що якщо між реальним чи потенційним моментом виявлення дисциплінарного проступку і моментом набрання чинності рішенням суб`єкта призначення мине шість місяців, то державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ працівників Держгеонадр у зв`язку з закінченням шестимісячного строку здійснення дисциплінарного провадження, завершено роботу, встановлено всі обставини справи, сформовано дисциплінарну справу та подано суб`єкту призначення подання з рекомендацією про закриття дисциплінарного провадження саме на підставі ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (закінчення відведеного законодавцем шестимісячного строку для здійснення дисциплінарного провадження), з огляду на що, на думку представника відповідача, суб`єктом призначення прийнято рішення у формі наказів про закриття дисциплінарного провадження з дотриманням вимог Закону, а підстави для внесення змін до наказів, заявлених позивачем, у відповідача відсутні.

Представник відповідача посилається на те, що т.в.о. Голови Держгеонадр, приймаючи рішення про ініціювання здійснення (проведення) дисциплінарного провадження шляхом видання наказу від 10.10.2018 № 391, з урахуванням того, що дисциплінарний проступок нерозривно пов`язаний із безпосередніми (посадовими) обов`язками позивача, стосовно позивача вже ініційовано але не завершено дисциплінарне провадження, на підставі наказу від 23.07.2018 № 248, в частині відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, реалізовував свої беззаперечні права, визначені законодавством, що спростовує твердження позивача про «перевищення повноважень».

Також представник відповідача зазначив, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не припиняє відносин служби, а тому не є різновидом звільнення. Відсторонена особа зберігає за собою більшість прав державного службовця, що нерозривно пов`язані з виконанням ним відповідних повноважень (право на звільнення, право на відпустку, право на захист тощо). За такою особою зберігається також низка обов`язків (не порушувати правила внутрішнього службового розпорядку, виконувати більшість тих обов`язків, які виписані у статті 8 Закону).

З приводу складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання, представник відповідача стверджує, що на дату проведення оцінювання позивач була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (з 12.10.2018 по 02.11.2018), оцінювання результатів її службової діяльності проведено без оціночної співбесіди, і, за результатами оцінювання, їй виставлена позитивна оцінка з її обґрунтуванням.

Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідь на відзив фактично містить ті самі аргументи та доводи, що і позовна заява. Також позивач акцентує увагу на відсутності факту вчинення нею будь-якого правопорушення, а тому, оскільки дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця, підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності повністю відсутні.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача наводить ті самі аргументи та доводи, що і у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2018, відповідно до Закону України «Про державну службу», доповідної записки Департаменту дозвільної та міжнародної діяльності Держгеонадр від 11.07.2018 № 385/03-14-18, службової записки начальника відділу з управління персоналом Держгеонадр Голяки Т.І. від 16.07.2018 № 394/03/14-18, та з метою встановлення наявності або відсутності дисциплінарного проступку, визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наказом № 248 (т. 1 а.с. 11) відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача, начальника юридичного управління Держгеонадр.

В подальшому, 10.10.2018, відповідно до ч. 1 ст. 68, ст.ст. 69, 71, 72 Закону України «Про державну службу», доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу правової роботи юридичного управління Держгеонадр Циганенко О.М. від 08.10.2018 №582/03/14-18, та з метою встановлення наявності або відсутності дисциплінарного проступку, визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наказом № 391 (т. 1 а.с. 107-108) відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача, начальника юридичного управління Держгеонадр (п. 1), вирішено провести службове розслідування відносно позивача у строк з 11.10.2018 по 09.11.2018 (пп. 2.2 п. 2), а також відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження (п. 3).

30.10.2018 відповідачем складено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» відносно позивача (т. 3 а.с. 11-12), в якому виставлено бали (середній 2,8), зазначено у примітці періоди відсутності позивача на роботі, а також в обґрунтуванні оцінки вказано: «Завдання виконане частково, результат якого можна використати у роботі. Робота проводилась із залученням до виконання завдання допомоги інших.». Результат оцінювання - позитивний.

При цьому, визначені потреби у професійному навчанні, з обранням наступних компетенцій: професійні знання, прийняття ефективних рішень, особистісні компетенції, з зазначенням їх деталізації.

В свою чергу, 13.05.2019 відповідачем, відповідно до ч. 3 ст. 65, ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу», враховуючи подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ працівників Держгеонадр від 10.05.2019, прийнято наказ № 154 (т. 3 а.с. 22) про закриття дисциплінарного провадження щодо позивача, яке відкрито згідно з наказом від 23.07.2018 № 248.

14.05.2019 відповідачем, відповідно до ч. 3 ст. 65, ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу», враховуючи подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ працівників Держгеонадр від 11.05.2019, прийнято наказ № 155 (т. 3 а.с. 47) про закриття дисциплінарного провадження щодо позивача, яке відкрито згідно з наказом від 10.10.2018 № 391.

16.05.2019 позивач звернулась до відповідача з заявами (т. 3 а.с. 52-55) про внесення змін до наказів від 13.05.2019 № 154 та від 14.05.2019 № 155, зазначивши підставу закриття дисциплінарного провадження не ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а ч. 3 ст. 77 Закону України «Про державну службу».

За наслідками розгляду вказаних заяв позивача, відповідач листом від 30.05.2019 № 9895/03/13-19 (т. 3 а.с. 96) повідомив позивачу, що рішення про закриття дисциплінарних проваджень прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, після отримання подань Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ працівників Держгеонадр, а тому правові підстави для внесення змін до вказаних наказів відсутні.

Не погоджуючись з відстороненням від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, невнесенням змін до вказаних наказів, а також діями відповідача щодо складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача із середнім балом « 2,8», позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

Питання відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків регламентовано статтею 72 Закону України «Про державну службу», згідно з якою, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків (ч. 1). Невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення (ч. 2). Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження (ч. 3).

З аналізу змісту вказаної норми видно, що в частині першій йдеться про право керівника державної служби або суб`єкта призначення відстороняти державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, тоді як частина друга цієї статті містить перелік випадків, які є обов`язковою підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків.

Водночас, відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження у даному випадку є дискреційними повноваженнями відповідача, оскільки передбачає вибір у конкретній ситуації між альтернативними варіантами (відсторонювати чи ні), кожен з яких є правомірним.

З огляду на викладене, помилковим є твердження позивача, як на підставу протиправності п. 3 наказу відповідача від 10.10.2018 № 391 «Про дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , начальника юридичного управління Держгеонадр», про те, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків з підстав невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків виключно у випадку, якщо це могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді.

Стосовно невиплати позивачу на період відсторонення заробітної плати та, як наслідок, завдання позивачу збитків, слід зазначити, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку (ч. 4 ст. 72 Закону України «Про державну службу»).

За таких умов, а також зважаючи на те, що стосовно позивача (1) вже ініційовано (наказ від 23.07.2018 № 248) але не завершено дисциплінарне провадження, (2) вирішено провести службове розслідування, суд вважає обґрунтованим рішення відповідача (п. 3 наказу від 10.10.2018 № 391) про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження.

Таким чином, суд не вбачає належних правових підстав для скасування п. 3 наказу відповідача від 10.10.2018 № 391 «Про дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , начальника юридичного управління Держгеонадр».

З приводу протиправної, на думку позивача, бездіяльності відповідача в частині невнесення змін до наказів від 13.05.2019 № 154 та від 14.05.2019 № 155 шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 26.06.2018 у справі № 802/1064/17-а, від 03.07.2018 у справі № 826/16634/16, від 12.09.2019 у справі № 826/18573/14 (адміністративні провадження № К/9901/8152/18, № К/9901/8155/18), від 31.10.2019 у справі № 826/4802/17 (адміністративне провадження № К/9901/17913/18), від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18).

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Так, звертаючись до суду з позовом про скасування акту (визнання дій, бездіяльності протиправними) суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт (дії, бездіяльність) порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, предметом судового розгляду є бездіяльність відповідача в частині невнесення змін до наказів від 13.05.2019 № 154 та від 14.05.2019 № 155 шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу».

З цього приводу суд акцентує увагу на тому, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними актів чи дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є їх невідповідність вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень чи дій (бездіяльності) протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилається на обставини, які були предметом розгляду Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ працівників Держгеонадр, надаючи їм при цьому власну оцінку, натомість жодним чином не аргументує яким чином така бездіяльність (щодо невнесення змін до вказаних наказів) порушує права позивача у сфері публічно-правових відносин з відповідачем та, відповідно, не наводить будь-яких доводів яким чином її права будуть поновлені у такому випадку.

У зв`язку з наведеним, а також зважаючи на те, що дисциплінарні провадження відносно позивача закриті, тобто негативні наслідки для останньої відсутні, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невнесення змін до наказів від 13.05.2019 № 154 та від 14.05.2019 № 155 шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу» та, як наслідок, для зобов`язання відповідача внести зміни до таких наказів.

Що стосується дій відповідача щодо складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача із середнім балом «2,8», суд зважає на наступне.

За змістом ст. 44 Закону України «Про державну службу» результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи. Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 185), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 640), цей Типовий порядок визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності (далі - оцінювання) державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В».

Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції (п. 8 Порядку № 640).

Відповідно до п. 28 розділу «Оцінювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»» Порядку № 640 завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Пунктом 32 Порядку № 640 передбачено, що оціночна співбесіда проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (за наявності) на основі пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників або його письмового звіту, що подається у довільній формі. Під час оціночної співбесіди визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. У разі коли у визначений строк проведення оцінювання державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», відсутній на роботі, оцінювання проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (за наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк або у разі відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою оціночна співбесіда та визначення результатів оцінювання проводяться раніше.

За змістом п. 33 Порядку № 640 державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», зазначає результати своєї діяльності у висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за формою згідно з додатком 7 в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. За результатами оцінювання виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання і досягнення ключових показників, що виставляється з урахуванням критеріїв виставлення балів згідно з додатком 4.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначення результатів службового оцінювання за показниками, встановленими у завданнях та ключових показниках, здійснює безпосередній керівник державного службовця, заповнюючи відповідні поля у формі згідно з додатком 7, на основі пояснень державного службовця або його письмового звіту, що подається у довільній формі, а також оціночної співбесіди.

Водночас, державний службовець, відносно якого проводиться оцінювання, також зазначає результати своєї діяльності у висновку за формою згідно з додатком 7 в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

Проте, у разі коли у визначений строк проведення оцінювання державний службовець відсутній на роботі, оцінювання проводиться безпосереднім керівником без оціночної співбесіди в установлений строк або така співбесіда та визначення результатів оцінювання проводяться раніше за заявою державного службовця у разі його відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, наказом відповідача від 26.09.2018 № 325 затверджено графік проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держгеонадр, які займають посади державної служби категорії «Б», у тому числі позивачу встановлено: дату подання висновку, заповненого в частині опису досягнутих результатів у період з 22.10.2018 по 26.10.2018; дату проведення оціночної співбесіди у період з 30.10.2018 по 31.10.2018.

В той же час, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивач була відсутня на роботі у період з 12.10.2018 по 02.11.2018.

Отже, проаналізувавши висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» відносно позивача, в контексті наведених норм та обставин справи, суд вважає правомірними дії відповідача щодо проведення оцінювання (без оціночної співбесіди та поданого заповненого позивачем у відповідній частині висновку) за відсутності позивача на роботі шляхом заповнення відповідних полів висновку, з виставленням оцінки та її обґрунтуванням.

При цьому, суд враховує, що доказів подання заяви про проведення оціночної співбесіди та, як наслідок, визначення результатів оцінювання раніше, позивачем суду не надано.

З приводу доводів позивача щодо необґрунтованості виставлення балів, суд зазначає, що (1) предметом спору в межах даної адміністративної справи є дії відповідача щодо складання та затвердження висновку, а не щодо виставлення балів, (2) позивачем не наведено доводів яким чином позитивна оцінка її службової діяльності порушує права позивача у сфері публічно-правових відносин з відповідачем, (3) чинним законодавством передбачено оскарження лише негативного висновку, а щодо, зокрема, позитивного оцінювання результатів службової діяльності державний службовець має право висловити зауваження, яким позивач не скористалась.

Таким чином, суд вважає позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача із середнім балом « 2,8» необґрунтованою та безпідставною, а відтак, остання не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.06.2020.

Суддя Н.М. Клименчук